06 червня 2024 рокуСправа №160/11155/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просить:
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними щодо :
1) надання свідомо недостовірного , і навмисно, з застосуванням оману, пояснення причини невиплати членам домогосподарства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначеної житлової субсидії в наданій відповіді від 27.12.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на колективний запит на інформацію від 20. 12. 2023р..
2) розгляду запиту на інформацію від 20.12.2023р.,- не у відповідності до вимог Закону України №2939, 2011р.- « Про доступ до публічної інформації»), а, за Законом України «Про звернення громадян», №393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року ,
3) невиплати протягом тривалого часу ( листопаду, грудня 2023 року) , призначеної 17 жовтня 2023 року житлової субсидії членам домогосподарства: Буцаєву Г.В. і ОСОБА_2 , що є порушенням вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1404 «ПОРЯДОК використання коштів, передбачених у державному бюджеті на виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу» , а саме: *Фонд (Пенсійний фонд України) перераховує бюджетні кошти для виплати житлових субсидій одержувачам: на рахунки, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано житлові субсидії .
4) протизаконних рекомендацій: по перше,- спеціаліста відділу обслуговування громадян(ВОГ) №23 ГО ПФУ в в Дніпропетровській області в тлф. розмові 12.12.2023р.з ОСОБА_2 ; по друге, - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповіді від 27.12.2023р. на запит на інформацію з аналогічною рекомендацією, а саме - *надати нову заяву та декларацію…* для розгляду їх з метою поновлення виплати житлової субсидії членам домогосподарства ОСОБА_1 і ОСОБА_2
5) порушення працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області конституційної вимоги : посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (вимоги статті 19, ч.2 Конституції України ),- про що свідчить документ-відповідь Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.12.2023року* Про надання відповіді*(на 3-сторінці, 6-й абз.) , по тексту: « Положенням, не передбачено повідомлення отримувачів субсидії про призупинення виплати. …. Внаслідок цього виплату Вам субсидії з 01.10.2023 було призупинено до з'ясування обставин».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в майбутньому утриматися від вчинення подібних протиправних дій, що зазначені в п.п.1-5 частини №1 даної позовної вимоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з причини завданої шкоди незаконними протиправними рішеннями і діями підлеглих посадових осіб при виконанні ними своїх посадових обов'язків,(які зазначені в п.п.1-5 частини №1 даної позовної вимоги), відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави матеріальну шкоду у розмірі 23000 гривень, та моральну шкоду у розмірі 30000 гривень , всього: 53000 гривень.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо :
1) ненадання точної і повної інформації у відповіді (від 27.12.2023 року) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на колективний запит на інформацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 20.12.2023р. .
2) несвоєчасно наданої відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на колективний запит на інформацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 20.12.2023р. (в порушення вимог ст.20 Закону України № 2939, 2011р.- « Про доступ до публічної інформації»).
3) ненадання членам домогосподарства: Буцаєву Г.В. і ОСОБА_2 ,( в порушення вимоги п. 121 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848), повідомлення( з поясненнями причини) припинення виплати житлової субсидії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 достовірну, точну і повну інформації на їх колективний запит на інформацію від 20.12.2023р. у терміни, що передбачені Законом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з причини завданої шкоди протиправною бездіяльністю підлеглих посадових осіб при виконанні ними своїх посадових обов'язків, (які зазначені в п.п.1-3 частини № 2 даної позовної вимоги), відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не надано точної і повної інформації у відповіді (від 27.12.2023) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на колективний запит на інформацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 20.12.2023р.; несвоєчасно надана відповідь Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на колективний запит на інформацію ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 20.12.2023 (в порушення вимог статті 20 Закону України № 2939 « Про доступ до публічної інформації»); не надано членам домогосподарства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , (в порушення вимоги пункту 121 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 № 848), повідомлення (з поясненнями причини) припинення виплати житлової субсидії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.05.2023р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив наступне.
ОСОБА_2 (дружина Позивача ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2022 року на підставі розрахунку субсидії на ЖКХ до заяви № 023756.
20.12.2023 ОСОБА_2 разом з позивачем звернулися до Головного управління з запитом на інформацію, який зареєстровано в підсистемі електронного документообігу Головного управління, що підтверджується штрих-кодом вхідного документа за № 1043/11 від 20.12.2023.
ОСОБА_1 (адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 ) має рівні права на безповоротну адресну державну соціальну допомогу-субсидію та приєднався і повністю підтримав вище наведений запит на інформацію.
Головним управлінням на запит від 20.12.2023 надано відповідь листом від 27.12.2023 № 0400-010202-8/211645 “Про надання відповіді”, який було надіслано в порядку, передбаченому Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». Зазначає, що відповідь на запит інформації від 20.12.2023, що був розглянутий в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», надано листом від 27.12.2023 № 0400-010202-8/211645 “Про надання відповіді”, яке було направлено на поштову адресу ОСОБА_2 08.01.2024 простим відправленням без формування фіскального чеку, в межах терміну передбаченому статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Також вказує, що для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 по справі №804/2252/14, від 20.02.2018 по справі №818/1394/17. Позивач не навів критеріїв, які він враховував при визначенні причинно- наслідкового взаємозв'язку наслідків, що настали з діями відповідача, не надав доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань.
Ухвалою суду від 28.05.2024р. клопотання позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області завірені належним чином документи на підтвердження того, що протягом 2023 року ОСОБА_2 або інша особа із складу домогосподарства здійснили купівлю нерухомого майна (дані отримані від Міністерства фінансів України).
05.06.2024р. від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 28.05.2024р. надійшла витребувана інформація.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
20.12.2023р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом на інформацію згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації" , в якому просили повідомити:
- з якої причини прийнято рішення ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. про припинення надання житлової субсидії;
- зміст рішення ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл., про припинення виплати мені житлової субсидії в опалювальний період 2023-2024 р.р.;
- пояснення - з яких причин не виконано, на дату даного звернення (запиту на інформацію), працівниками ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. вимоги п. 121,(з врахуванням вимоги п.62) Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848;
- копію-виписку з окремого журналу Реєстрації інформування заявників про прийняте рішення, - припинення виплати субсидій в телефонному режимі ВОГ№23.
Листом від 27.12.2023р. за № 0400-010202-8/211645 відділом розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області запит від 20.12.2023р. був розглянутий в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь. Серед іншого відповідачем у відповіді зазначено, що в жовтні 2023 року запитувачу було призначено субсидію на опалювальний сезон 2022-2023 року.
На підставі даних, отриманих від Міністерства фінансів України шляхом електронного обміну, виявлено, що протягом 2023 року позивач або інша особа із складу його домогосподарства здійснили купівлю нерухомого майна та не повідомили про це органи Пенсійного фонду. Внаслідок цього виплату субсидії з 01.10.2023 було призупинено до з'ясування обставин. В Централізованій підсистемі “Звернення” в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України 12.12.2023 зареєстровано звернення позивача на щодо нарахування житлової субсидії на опалювальний сезон 2023-2024 року. Спеціалістом відділу обслуговування громадян № 23 (сервісного центру) було надано роз'яснення щодо підстав призупинення виплати субсидії та рекомендовано надати нову заяву та декларацію в порядку, передбаченому Положенням. Окрім того вказано, що під час призупинення виплати субсидії рішення не приймається.
Відповідач у відзиві вказує, що відповідь на запит інформації від 20.12.2023 було направлено на поштову адресу ОСОБА_2 08.01.2024 простим відправленням без формування фіскального чеку, в межах терміну передбаченому статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», на підтвердження чого надає звіт відправки відповідей за період з 27.12.2023р. по 10.01.2024р.
Позивач вказує, що відповідачем був розглянутий запит на інформацію від 20.12.2023р. не у відповідності до вимог Закону України № 2939, не надано повної і точної інформації у відповіді від 27.12.2023р., несвоєчасно надано відповідь на запит позивача, наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту Закон № 2939-VI).
Відповідно до ст.. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Статтею 20 Закону № 2939-VI передбачені строки розгляду запитів на інформацію.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону № 2939-VI передбачено право запитувача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації в разі несвоєчасного надання запитуваної інформації.
Як встановлено судом, позивачем був поданий запит в порядку Закону № 2939-VI. Як вбачається з листа від 27.12.2023р. за № 0400-010202-8/211645 відповідачем була надана відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Позивач вказує про те, що відповідачем була надана відповідь на запит від 20.12.2023р. не у відповідності до вимог Закону України № 2939, вирішуючи вказане питання суд виходить з наступного.
Пунктом 3.4. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" передбачено, що статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття "спеціальний закон", що вживається у частині другій статті 2 Закону № 2939-VI.
Одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України "Про звернення громадян". При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.
У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI, то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п'ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.
Як вбачається із запиту позивача від 20.12.2023р., він за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону України «Про звернення громадян» та Закону України "Про доступ до публічної інформації" відтак відповідач повинен був розглянути запит позивача у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами, при цьому відповідач у п'ятиденний строк повинен був відповісти по суті запиту в порядку Закону № 2939-VI та повідомити позивача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом України «Про звернення громадян», чого не зробив.
З огляду на наведене, суд доходить висновку що відповідач порушив процедуру розгляду запиту, поданого позивачем 20.12.2023р.
Вирішуючи питання щодо строку виконання запиту, суд виходить з того, що пунктом 9.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов'язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев'ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270).
Вирішуючи питання щодо початку строку виконання запиту, поданого позивачем в порядку доступу до публічної інформації, враховуючи роз'яснення Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 29.09.2016 №10, суд застосовує за аналогією положення ст.. 120 КАС України.
Відповідно до ст.. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся із запитом в порядку доступу до публічної інформації - 20.12.2023р., що підтверджується штампом на документі. На його переконання, відповідачем у строк 5 днів, передбачений статтею 20 Закону № 2939-VI, відповіді надано не було.
Суд звертає увагу, що перебіг строку для надання відповіді на запит у розпорядника інформації розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто в даному випадку з 21.12.2023р., що узгоджується з ст.. 120 КАС України та протягом п'яти робочих днів.
Враховуючи те, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих, граничний строк надання відповіді спливає 27.12.2023р. включно.
При цьому, запит вважається виконаним, в даному випадку, коли відбулась здача документа на пошту та відбулась його реєстрація, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що відповідь на запит від 20.12.2023 було направлено на поштову адресу позивача 08.01.2024 простим відправленням без формування фіскального чеку.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем несвоєчасно надано відповідь на запит позивача від 20.12.2023р.
Вирішуючи питання щодо ненадання повної і точної інформації у відповіді від 27.12.2023р., суд виходить з наступного.
Як вбачається із запиту позивача від 20.12.2023р. (вх..№ 1043/11) в ньому було порушено чотири питання:
1 - з якої причини прийнято рішення ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. про припинення надання житлової субсидії;
2 зміст рішення ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл., про припинення виплати мені житлової субсидії в опалювальний період 2023-2024 р.р.;
3 - пояснення - з яких причин не виконано, на дату даного звернення (запиту на інформацію), працівниками ВОГ №23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. вимоги п. 121,(з врахуванням вимоги п.62) Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848;
4 - копію-виписку з окремого журналу Реєстрації інформування заявників про прийняте рішення, - припинення виплати субсидій в телефонному режимі ВОГ№23.
Як вбачається з відповіді від 27.12.2023р. за № 0400-010202-8/211645, відповідачем надано відповідь лише на перше питання.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем була надана відповідь не на всі питання, які були порушені позивачем у запиті від 20.12.2023р.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що відповідачем не у спосіб що передбачений Конституцією та Законами України був здійснений розгляд запиту позивача від 20.12.2023р. . що свідчить про протиправність дій відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду запиту позивача від 20.12.2023р. та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 20.12.2023р.
Щодо вимог позивач про зобов'язання відповідача з причини завданої шкоди протиправною бездіяльністю підлеглих посадових осіб при виконанні ними своїх посадових обов'язків, (які зазначені в п.п.1-3 частини № 2 даної позовної вимоги), відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень. Загальний підсумок по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди: стягнути на користь Позивача ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджету - бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), матерільну шкоду- у розмірі 23000грн. і моральну шкоду - у розмірі 30 000грн., всього: 53000грн., суд зазначає про таке.
Вирішую зазначену позовну вимогу, суд керується наступним.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
У позові позивачем зазначено, що заподіяна шкода протиправними діями і протиправною бездіяльністю відповідача привели до душевних страждань, нервових розладів, погіршенню стану здоров'я позивача, і відповідно, з цієї причини привели до фактичних збитків позивача.
Доказів того, що позивач зазнав душевні страждання, суду не надано.
Також позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що дії (бездіяльність) відповідача перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з заподіяною позивачу матеріальною шкодою.
У зв'язку з чим, вимога про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними щодо:
протизаконних рекомендацій: по перше,- спеціаліста відділу обслуговування громадян(ВОГ) №23 ГО ПФУ в в Дніпропетровській області в тлф. розмові 12.12.2023р.з ОСОБА_2 ; по друге, - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповіді від 27.12.2023р. на запит на інформацію з аналогічною рекомендацією, а саме - *надати нову заяву та декларацію…* для розгляду їх з метою поновлення виплати житлової субсидії членам домогосподарства ОСОБА_1 і ОСОБА_2
порушення працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області конституційної вимоги: посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (вимоги статті 19, ч.2 Конституції України ),- про що свідчить документ-відповідь Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.12.2023року* Про надання відповіді*(на 3-сторінці, 6-й абз.) , по тексту: « Положенням, не передбачено повідомлення отримувачів субсидії про призупинення виплати. …. Внаслідок цього виплату Вам субсидії з 01.10.2023 було призупинено до з'ясування обставин», суд зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів; такі дії відповідача не мають жодних юридичних наслідків для позивача, а відтак не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги: визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними щодо невиплати протягом тривалого часу ( листопаду, грудня 2023 року) , призначеної 17 жовтня 2023 року житлової субсидії членам домогосподарства: Буцаєву Г.В. і ОСОБА_2 , що є порушенням вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1404 «ПОРЯДОК використання коштів, передбачених у державному бюджеті на виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу» , а саме: *Фонд (Пенсійний фонд України) перераховує бюджетні кошти для виплати житлових субсидій одержувачам: на рахунки, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано житлові субсидії, то суд зазначає наступне.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 призначено адресну безготівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний сезон 2022-2023 року в автоматичному режимі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на підставі даних отриманих від Міністерства фінансів України шляхом електронного обміну документами про ніби-то купівлю нерухомого майна особами із складу домогосподарства та не повідомлення органу Пенсійного фонду України призупинено до з'ясування обставин виплату субидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Після відпрацювання відповідачем інформації отриманої від Міністерства фінансів України ОСОБА_2 поновлено виплату житлової субсидії шляхом перерахування коштів 04.01.2024 року, що підтверджується інформацією з електронної особової справи ОСОБА_2 .
За вказаних обставин права та інтереси позивача станом на день звернення з позовом до суду та на день ухвалення рішення поновлено у повному обсязі в цій частині, а тому суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в майбутньому утриматися від вчинення подібних протиправних дій, що зазначені в п.п.1-5 частини №1 даної позовної вимоги, суд вважає таку вимогу передчасною та заявленою на майбутнє, оскільки позивачем не наведено доказів того, що відповідач буде вчиняти подібні дії в майбутньому, до того ж, суд розглядає справи щодо фактичних порушень прав осіб.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі ст.. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 600,00 грн.
Керуючись ст. 139, 241, 242-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, 49094, і.к. 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 , поданого 20.12.2023р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 20.12.2023р., враховуючи висновки суду наведені в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 600 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін