03 червня 2024 рокуСправа №160/8000/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8000/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №046350015606 від 20.03.2024 про відмову у призначенні мені пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до мого пільгового стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах, шо дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- період роботи з повним робочим днем в шахті з 08.01.2009 по 08.01.2009, з 14.07.2016 по 30.07.2016, з 10.08.2016 по 31.08.2016 на шахті «Дніпровська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павоградвугілля»;
- період військової служби в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 04.04.2014 по 27.03.2015;
- період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.06.2014 по 27.03.2015 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці);
- повторно розглянути мою заяву від 12.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах з 12.03.2024 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача спірних періодів. Позивач зазначає, що наявні правові підстави для зарахування до його пільгового стажу періодів роботи в шахті, а також періодів участі в антитерористичній операції.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/8000/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8000/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
24 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що період з 04.04.2014 року по 27.03.2015 року зараховано до пільгового стажу позивача, для зарахування в трикратному розмірі правові підстави відсутні. Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
В трудовій книжці позивача від 11.08.2003 року НОМЕР_2 наявні наступні записи:
4) 02.02.2004 року - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;
5) 01.01.2013 року - переведено еклектрослюсарем підземним 4 розрядку з повним робочим днем у шахті;
6) 04.07.2016 року - 30.07.2016 року - переведено ученим машиніста гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем у шахті;
7) 31.07.2016 року - 31.08.2016 року - переведено машиністом гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем в шахті.
Згідно довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 04.04.2015 року №2709 позивач в період з 01.06.2014 року по 27.03.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
Відповідно до пільгової довідки від 07.03.2023 року №181 в період з 02.02.2004 року по 03.07.2016 року позивач працював повний робочий день у шахті за професією електрослюсар підземний дільниці з видобутку вугілля №7, підготовчих робіт №3, в період з 04.07.2016 року по 30.07.2016 року - повний робочий день у шахті за професією учень машиніста гірничих виїмкових машин підземного дільниці підготовчих робіт №3, отримував 100 % тарифної сітки машиніста гірничих виїмкових машин підземного (виробнича практика), в період з 31.07.2016 року по 31.08.2016 року - повний робочий день у шахті за професією учень машиніста гірничих виїмкових машин підземного дільниці з видобутку вугілля №3, отримував 100 % тарифної сітки машиніста гірничих виїмкових машин підземного (виробнича практика).
12.03.2024 року позивач звернувся із заявою про призначення пільгової пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Рішенням відповідача від 20.03.2024 року №046350015606 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Зазначено, що пільговий стаж становить 23 роки 03 місяці 27 днів, страховий стаж: 42 роки 03 місяці 01 день. До страхового стажу зараховані всі періоди.
Згідно форми РС-право до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 08.01.2009 року по 08.01.2009 року, з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, а також з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року. Також згідно форми РС-право позивача до жодного з періодів його роботи не застосовано кратність.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Стосовно періодів роботи в шахті.
Згідно форми РС-право позивача періоди роботи з 08.01.2009 року по 08.01.2009 року, з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, а також з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року не обліковуються як пільговий стаж.
Період з 08.01.2009 року по 08.01.2009 року виокремлено згідно пільгової довідки від 07.03.2023 року - в цей день надано відпустку без збереження заробітної плати.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон, в редакції, чинній на дату відповідної відпустки) у ст. ст. 25, 26 врегульовує випадки надання відпустки без збереження заробітної плати, при цьому у ст. 25 визначено обов'язкові випадки надання такої відпустки, в той час як у ст. 26 зазначено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Аналогічні положення містилися і у Кодексі законів про працю України, в редакції, чинній на дату відповідної відпустки (ст. 84). Додатково в ст. 214, 218 Кодексу законів про працю України врегульовано надання відпустки в зв'язку з навчанням.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 року у справі №423/2860/16-а.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Також суд зауважує, що відсутність у спірному рішенні мотивів незарахування певного періоду трудової діяльності вказує на його необґрунтованість. Водночас, така невмотивованість не створює правові підстави для обліку відповідного стажу як пільгового, оскільки такого характеру стаж набуває в разі його отримання за визначених законодавством умов.
Та обставина, що в спірному рішенні відсутні мотиви незарахування періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, не зумовлює набуття цими періодами юридичних властивостей, необхідних для визнання відповідного стажу пільговим (за обставин цієї справи - не свідчить, що відповідна відпустка дійсно була в зв'язку з виробничою необхідністю). В свою чергу суд позбавлений можливості самостійно визнати цей стаж пільговим, оскільки доказів на підтвердження того, що періоди відпусток без збереження заробітної плати були пов'язані з виробничою необхідністю (наприклад, відповідні довідки, накази роботодавця, який наразі не є ліквідованим та в стані припинення не перебуває). При цьому як зазначив раніше суд, позивач має обов'язок довести ті обставини, на які він посилається. Обставина перебування у відпустці без збереження заробітної плати саме у зв'язку з виробничою необхідністю за обставин цієї справи судом не встановлена.
Оскільки обов'язковою передумовою для зобов'язання зарахувати пільговий стаж є висновок суду про наявність такого стажу та його пільговий характер, який за обставин цієї справи судом не зроблено в зв'язку з недоведенням позивачем обставини перебування у відпустці без збереження заробітної плати саме в зв'язку з виробничою необхідністю, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Отже, позивач вірно вказав, що в спірному рішенні не обґрунтовано підстави для незарахування спірного періоду до його пільгового стажу, однак з матеріалів справи судом встановлено, що таке незарахування зумовлено наданням позивачу в 08.01.2009 року відпустки без збереження заробітної плати. Цей день може бути зарахований до пільгового стажу позивача в разі підтвердження зумовленості такої відпустки виробничою необхідністю, однак відповідні докази в рамках цього спору позивачем не надані. Суд зауважує, що позивач не позбавлений права в майбутньому звернутися до відповідача із відповідними доказами для зарахування цього дня до його пільгового стажу, оскільки незалежно від заявлення позовних вимог щодо цього періоду в цій справі визначальним для обліку пільгового стажу є існування фактичних обставин, з якими законодавством пов'язано відповідні правові наслідки. В цій справі такі фактичні обставини не підтверджено, в зв'язку з чим у зарахуванні дня 08.01.2009 року до пільгового стажу позивача належить відмовити.
Разом з цим, позовні вимоги заявлено також за періоди з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року.
Згідно трудової книжки позивача вказані періоди перебувають в межах періодів з 04.07.2016 року по 30.07.2016 року (запис №6) та з 31.07.2016 року по 31.08.2016 року (запис №7) відповідно. Тотожним чином обліковано трудової стаж позивача і у пільговій довідці від 07.03.2023 року №181.
З наданих матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що відповідні 17 днів липня та 22 дні серпня 2016 року відповідач виділив на підставі довідки від 07.03.2024 року №181/2 (не зараховано кількість днів, яка вказана в цій довідці).
Водночас, жодних пояснень з цього приводу відповідачем не надано ані у рішенні, яке є предметом оскарження, ані у тексті відзиву. Судом також не встановлено жодних підстав для неврахування цих періодів до пільгового стажу позивача, оскільки трудова книжка позивача та наявна пільгова довідка визначають періоди з 04.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 31.07.2016 року по 31.08.2016 року як пільговий стаж в цілому (без розділення на частини, як здійснено відповідачем, в результаті чого і виокремлено спірні періоди).
Саме трудова книжка та пільгова довідка мають визначальне значення в цій справі. З цих підстав відповідач протиправно не зарахував періоди з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року до пільгового стажу позивача.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог за період військової служби з 04.04.2014 року по 27.03.2015 року.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2015 року №4/523, яка міститься в матеріалах пенсійної справи позивача, його було призвано 04.04.2014 року та звільнено в запас 27.03.2015 року.
В пільговій довідці від 07.03.2023 року №181 також вказано: «мобілізація з 04.04.2014 року по 27.03.2015 року».
Згідно форми РС-право позивача цей період обліковується як «військова служба в особливий період».
Згідно відзиву цей період зараховано до пільгового стажу позивача.
Згідно наданого відповідачем аналізу права позивача пільговий стаж позивача обчислено в розмірі 23 роки 03 місяці 27 днів, в які включено 11 місяців 24 дні військової служби, тобто - військову службу включено до пільгового стажу позивача.
Тобто, стосовно цього періоду відсутнє заперечення відповідача щодо його належності до пільгового стажу позивача, натомість наявна суперечність в позиціях сторін про те, чи зарахований цей період до пільгового стажу позивача в цілому.
Вирішуючи це питання суд виходить з наступного.
Відповідач в спірному рішенні визначив кількість пільгового стажу позивача як 23 роки 03 місяці 27 днів.
При математичному підрахунку періодів, які визначені у формі РС-право позивача, судом встановлено, що визнана відповідачем кількість стажу в розмірі 23 роки 03 місяців 27 днів отримана з урахуванням спірного періоду. Так, відповідач обліковує загальну кількість стажу як 23 роки 05 місяців 07 днів, при цьому зазначено періоди, які не обліковуються жодним чином (стосовно них заявлено попередні позовні вимоги), сумарно незараховані періоди складають 40 днів. Відіймаючи від 23 років 05 місяців 07 днів 40 днів незараховані 40 днів отримаємо саме 23 роки 03 місяців 27 днів, тобто - кількість пільгового стажу, яку відповідач визнав.
Період військової служби з 04.04.2014 року по 27.03.2015 року має тривалість 11 місяців 24 дні, тобто - без нього жодним чином не можливо отримати визнану відповідачем кількість пільгового стажу. На підставі цього суд констатує, що цей період вже зараховано відповідачем до пільгового стажу.
Суд звертає увагу позивача, що у формі РС-право цей період обліковано не буквально як пільговий стаж (тобто, не як інші періоди «Ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1 п-р. 1, п. а-в»), а саме як військова служба, тому що в цей період позивач дійсно проходив військову службу. Для цілей призначення пільгової пенсії і проведення відповідних обчислень цей період прирівнюється до пільгового в силу положень законодавства, однак обліковується за безпосереднім характером трудової діяльності - проходження військової служби.
Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Стосовно періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції (з 01.06.2014 року по 27.03.2015 року).
Цей період перебуває в межах раніше дослідженого періоду, однак характеризується безпосередньою участю позивача в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою Військової частини польова пошта від 04.04.2015 року №2709.
У формі РС-право цей період не виокремлено, кратність не застосована.
Водночас, в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня довідка Військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 04.04.2015 року №2709, її не згадано і в переліку документів, наданих відповідачу разом з заявою про призначення пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням.
Проте, сам відповідач не наводив доводів щодо не обізнаності про зміст довідки військової частини, більш того - заперечував по суті проти позову в цій частині, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідач не обізнаний про зміст такої довідки. При цьому правова позиція відповідача стосовно заявленого до захисту права позивача (на облік спірного періоду роботи в трикратному розмірі) висловлена і полягає у запереченні такого права. Наявні обставини свідчать про існування спору, який перебуває на розгляду суду в межах цієї справи, а тому з метою забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства наявні правові підстави для розгляду вимог позивача в цій частині по суті.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі ст. 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 року №393 (далі - Порядок №393) встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затверджено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530 (далі - Положення №530).
Відповідно до пп. 1 п. 2.3. Положення №530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Окремо суд зауважує, що зарахуванню в трикратному розмірі підлягають не лише повні місяці, а весь відповідний період, оскільки йдеться про пільгу для осіб, які брали підвищений ризик для себе, виконуючи службові обов'язки, в зв'язку з чим пільгове обчислення лише повних місяців відповідного періоду служби суперечило б меті правового регулювання спірних правовідносин та порушувало права таких осіб.
Отже, цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача в трикратному розміру, що відповідачем не здійснено, чим порушено права позивача.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено, що відповідач визнав пільговий стаж позивача як 23 роки 03 місяці 27 днів (при 25 необхідних згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV). В зв'язку з задоволенням позивних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періоди з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року, а також в трикратному розмірі період з 01.06.2014 року по 27.03.2015 року. На виконання цього рішення суду відповідач додатково зарахує до пільгового стажу періоди з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року (сумарно 40 днів), а також в трикратному розмірі обчислить період з 01.06.2014 року по 27.03.2015 року. З урахуванням додатково зарахованого пільгового стажу такий стаж позивача перевищить 25 років, тобто - позивач відповідатиме вимогам ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.03.2024 року №046350015606, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, періоди роботи з 14.07.2016 року по 30.07.2016 року, з 10.08.2016 року по 31.08.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати в трикратному розмірі до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції з 01.06.2014 року по 27.03.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з 12.03.2024 року
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко