Житомирський апеляційний суд
Справа №285/7247/23 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Номер провадження №33/4805/535/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
05 червня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Семеньки Василя Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 18.11.2023 о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 по вул.Західній, в м.Звягель керував мотоциклом TEKKEN MH250GY-15, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Семенька В.М. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують факт порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху і, як наслідок, законності його зупинки. Зазначив, що у справі взагалі відсутні докази керування ОСОБА_3 транспортним засобом і зупинення останнього працівниками поліції в процесі руху, відеозапис також не підтверджує вказаних обставин. Крім того, вказав на інші порушення, допущені працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що усунув недоліки апеляційної скарги, а саме, долучив документи на підтвердження повноважень надання правової допомоги ОСОБА_3 в апеляційному суді.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №169136 від 18.11.2023 (а.с.2); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Звягельської багатопрофільної лікарні від 18.11.2023 (а.с.6); рапорт лейтенанта поліції інспектора СРПП Звягельського РВП Осінського О. (а.с.9); відеозапис з автомобільного відеореєстратора та боді-камери поліцейського (а.с.10).
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.
Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).
Також, згідно статті 31 вказаного Закону, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Зі змісту наявного у матеріалах справи рапорту лейтенанта поліції інспектора СРПП Звягельського РВП Осінського О. вбачається, що мотоцикл TEKKEN MH250GY-15, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинено 18.11.2023 під час проведення превентивних поліцейських заходів згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.9).
Проте, як вбачається з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 , працівниками поліції не було виконано обов'язку, визначеного ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомлено причину застосування до нього превентивних заходів та не доведено до відома водія нормативно-правові акти, на підставі яких такі заходи застосовуються. ОСОБА_3 взагалі не повідомлено будь-якої причини зупинення транспортного засобу.
Сам по собі рапорт уповноваженої особи у даному випадку не може бути належним доказом законності зупинки, оскільки не підтверджений іншими доказами, і такий не можна покласти в основу обвинувачення особи у вчиненні адміністративного проступку.
Будь-які докази порушення водієм положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 у матеріалах не відсутні. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що водієм ОСОБА_3 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв'язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що у п.39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Тобто, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен дотримуватися процесуальної поведінки оцінювання доказів, визначеної кримінально-процесуальним законом.
Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Доктрина «плодів отруйного дерева», сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_3 , в розумінні ст.251 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання адвоката Семеньки Василя Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Семеньки Василя Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич