4 червня 2024 року
м. Київ
справа № 932/2088/22
провадження № 51-6746км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041640000079 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Енгельс Саратовської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року дії ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та засуджено до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за обставин, детально викладених у судовому рішенні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора та суттєво погіршив становище засудженого, оскільки сторона обвинувачення вказувала на необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК та не просила змінювати призначене за ч. 1 ст. 121 КК покарання на більш суворе. Зазначає, що апеляційний суд хоч і призначив ОСОБА_8 покарання у межах санкції мінімальне за розміром, проте не в достатній мірі врахував конкретні обставини справи, пом'якшуючі обставини, зокрема, окрім інших, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, а також дані про особу засудженого, які підлягали обов'язковому врахуванню. Вказує, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги факт примирення потерпілого із засудженим та відсутність з боку потерпілого до ОСОБА_8 матеріальних та моральних претензій у зв'язку із їх повним відшкодуванням, а також думку потерпілого про можливість призначення останньому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Також не враховано наявність у засудженого на утриманні матері похилого віку, яка має ряд хронічних захворювань. Вважає, що з врахуванням вищенаведеного є всі підстави для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Разом з цим, закон України про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування положень ст. 69 КК при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також даних про особу винного, які позитивно його характеризують.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66, 69 КК. Застосовуючи положення ст. 69 КК при призначенні покарання, суд зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати яким чином вони істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, щиро розкаюється, його активну поведінку щодо усунення негативних наслідків від його протиправних дій та вчинення активних дій спрямованих на недопущення розвитку негативних наслідків. Також судом враховано думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки він з ним примирився, вибачив та не має до обвинуваченого ні матеріальних, ні моральних претензій. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, місцевий суд дійшов висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а тому вважав за можливе на підставі ст. 69 КК призначити йому основне покарання за ч. 1 ст. 121 КК нижче від найнижчої межі, яке, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Не погодившись із вироком місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК, а також про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК,та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження у межах, встановлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, дійшов висновку про необґрунтованість доводів прокурора з приводу неправильної кваліфікації дій ОСОБА_8 та погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості останнього в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя у момент заподіяння, та з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 121 КК.
При цьому суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційні вимоги сторони обвинувачення, скасував вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визначив ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для застосування вимог ст. 69 КК, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, відсутність судимості, активну поведінку ОСОБА_8 щодо усунення негативних наслідків від його протиправних дій, його позитивну характеристику та думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, проте не обґрунтував, чому вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Разом з тим, оскільки в апеляційній скарзі прокурора не ставилось питання про неправильне застосування положень ст. 69 КК, Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК мінімальне покарання без застосування ст. 69 КК, вийшов за межі апеляційної скарги.
Водночас суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що призначене місцевим судом покарання із застосування ст. 69 КК у виді 3 років позбавлення волі є м'яким.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції були встановлені достатні та вагомі підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 69 КК пом'якшити ОСОБА_8 покарання до 4 років позбавлення волі, що є пропорційним учиненому, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування вироку суду апеляційної інстанції, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.
З огляду на вищенаведене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції - зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
Пом'якшити ОСОБА_8 призначене вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року за ч. 1 ст. 121 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК до 4 років позбавлення волі.
У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3