05 червня 2024року
м. Київ
справа № 461/8624/23
провадження № 61-7280ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи: дільничий офіцер відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенант поліції Мельник Андрій Володимирович, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенант поліції Равська Софія Євгенівна, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області молодший лейтенант поліції Новосад Василь Ігорович, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старший сержант поліції Маєвський Віктор Васильович , Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами органу державної влади,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої службовими особами органу державної влади у розмірі 80 000,00 грн.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 09 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
14 травня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову 80 000 грн не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес, посилаючись на необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки протягом тривалого часу проводяться журналістські розслідування щодо неправомірних дій відповідачів, отже таке публічне поширення інформації доведено до великого кола осіб, а відтак дана справа становить значний суспільний інтерес.
Разом з тим, заявник належним чином не обґрунтував та не надав доказів, що ця справа становить «значний суспільний інтерес», який необхідно розуміти як серйозну зацікавленість, яка має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Додані до скарги роздруківки публікацій на веб-сайті Інформагентства «Журналісти проти корупції» журналіста ОСОБА_3 не є достатнім підтвердженням наявності саме значного суспільного інтерес до цієї справи про відшкодування 80 000 грн моральної шкоди, завданої позивачу службовими особами органу державної влади.
Отже, позивач не обґрунтував потребу в касаційному перегляді оскаржених судових рішень. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, позивач не обґрунтував.
Тому заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу, яка відповідатиме вимогам статей 389, 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтями 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков