ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2024Справа № 910/4674/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», м.Київ
до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ
про стягнення 331 380,08 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення основного боргу в сумі 323 042,48 грн, 3% річних в розмірі 4799,37 грн та інфляційних втрат в сумі 3538,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором від 11.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу в частині сплати спожитої теплової енергії у період з 01.12.2023 по 21.12.2023 в повному обсязі.
Ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.
Відповідач у відзиві вказав, що Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняються всі дії з метою погашення заборгованості перед позивачем, проте обставини широкомасштабного вторгнення російської федерації негативно вплинули на діяльність відповідача. У відзиві вказано, що дебіторська заборгованість вказаного учасника судового процесу становить близько 170 мільйонів гривень, а значна частина об'єктів Концерну знищена.
Позивач у відповіді на відзив із доводами відповідача не погодився та вказав на те, що відсутність грошових коштів не звільняє від виконання господарського зобов'язання.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
11.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (споживач) було укладено договір №604ПВ про постачання електричної енергії споживачу, додатком до якого є комерційна пропозиція постачальника «Вільна (строкова)» електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».
Згідно п.2.1 договору №604ПВ від 11.03.2022 за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору №604ПВ від 11.03.2022 датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь - якому випадку не раніше строку початку дії договору.
У п.5.1 договору №604ПВ від 11.03.2022 вказано, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
У п.п.5.5-5.7 договору №604ПВ від 11.03.2022 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб- сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднанпя, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (п.13.1 договору №604ПВ від 11.03.2022).
Згідно п.п.4.1, 4.2 комерційної пропозиції до договору №604ПВ від 11.03.2022 розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника. Прийняттям даної комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), між відповідними рахунками (розрахунковий та поточний із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.
У п.5.1 комерційної пропозиції до договору №604ПВ від 11.03.2022 вказано, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється: 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.
Договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з « 11» березня 2022 р., але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 18 календар них місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв'язку з порушенням споживачем умов п.5.1. цієї комерційної пропозиції (п.9.1 комерційної пропозиції до договору №604ПВ від 11.03.2022).
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у грудні 2023, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №604/12/1 від 22.12.2023 на суму 1 111 005,63 грн. Визначено термін сплати рахунку до 12.01.2024. За наслідками споживання електричної енергії у вказаний період сторонами було підписано акт №604/12/1 від 31.12.2023 на суму 1 111 005,67 грн.
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем спожиту у наведений вище період електричну енергію оплачено в повному обсязі не було, а лише часткового здійснено розрахунок, внаслідок чого у Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на суму 323 042,48 грн. Означені обставини стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач у відзиві вказав, що Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняються всі дії з метою погашення заборгованості перед позивачем, проте обставини широкомасштабного вторгнення російської федерації негативно вплинули на діяльність відповідача. У відзиві вказано, що дебіторська заборгованість вказаного учасника судового процесу становить близько 170 мільйонів гривень, а значна частина об'єктів Концерну знищена.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором №604ПВ від 11.03.2022 на суму 323 042,48 грн , підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" в цій частині.
Одночасно, висловлені відповідачем у відзиві заперечення обставин обгрунтованості позову не спростовують. При цьому, судом враховано таке.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Твердження відповідача про те, що Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняються всі дії з метою погашення заборгованості перед позивачем, проте обставини широкомасштабного вторгнення російської федерації негативно вплинули на діяльність відповідача, а дебіторська заборгованість вказаного учасника судового процесу становить близько 170 мільйонів гривень й значна частина об'єктів Концерну знищена, ніяким чином не нівелюють обставин наявності заборгованості перед позивачем та обов'язку відповідача її погасити.
Означені висновки суду ґрунтуються на тому, що частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в частині стягнення основного боргу в сумі 323 042,48 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 4799,37 грн та інфляційних втрат в сумі 3538,23 грн суд зауважує таке.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої у грудні 2023 електричної енергії, позивачем за період з 06.01.2024 по 08.04.2024 (з урахуванням часткових оплат) було нараховано 3% річних на суму 4799,37 грн та за період з лютого по березень 2023 інфляційні втратив сумі 3976,56 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Ккеруючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 3976,56 грн покладається на відповідача.
Щодо заяви позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
З огляду на вищезазначене положення Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 4970,70 грн.
Одночасно, судом враховано, що згідно ч.3 ст.4 Закону України про судовий збрів при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи, що позивачем подано позову заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», останнім може бути застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а отже, сума судового збору, що підлягала сплаті становила 3976,56 грн.
Одночасно, позивачем до позовної заяви було долучено докази сплати судового збору в сумі 5366,38 грн, а саме платіжну інструкцію №3399361 від 27.03.2024.
Отже, судовий збір в сумі 1389,82 грн, який було сплачено згідно платіжної інструкції №3399361 від 27.03.2024, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення основного боргу в сумі 323 042,48 грн, 3% річних в розмірі 4799,37 грн та інфляційних втрат в сумі 3538,23 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, ЄДРПОУ 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, місто Київ, вул.Юрія Іллєнка, будинок 31, ЄДРПОУ 41916045) основний борг в сумі 323 042,48 грн, 3% річних в розмірі 4799,37 грн, інфляційні втрати в сумі 3538,23 грн та судовий збір в розмірі 3976,56 грн.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вул.Юрія Іллєнка, будинок 31, ЄДРПОУ 41916045) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1389,82 грн, який було сплачено згідно платіжної інструкції №3399361 від 27.03.2024.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 05.06.2024.
Суддя В.В. Князьков