Справа № 126/622/24
Провадження № 33/801/474/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.
Доповідач: Береговий О. Ю.
06 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув його апеляційну скаргу на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №181974 від 09 березня 2024 року, цього ж дня о 18:29 год. у м. Бершадь по вул. Тітова водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , та мав ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у Бершадській ОЛІЛ у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову необґрунтованою та незаконною, винесеною за неналежного дослідження доказів, просив її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи скарги, ОСОБА_1 вказує, що дійсно керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Однак на його запитання про причину зупинки, працівники поліції відповісти не змогли і повідомили, що у автомобіля не працює підсвітка заднього номерного знаку. Вийшовши з автомобіля, він пересвідчився, що підсвітка працювала та пояснив безпідставність зупинки і незаконні дії поліцейських. Натомість працівники поліції повідомили про вбачання перебування у стані алкогольного сп'яніння, що він заперечив та самостійно запропонував пройти освідування приладом «Драгер», проте, працівникам поліції, за твердженням скаржника, це не сподобалось та вони наполегливо сказали проїхати з ними до Бершадської ОЛІЛ для медичного освідування, повідомивши про підозру у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння. До медичного закладу ОСОБА_1 з поліцейськими проїхав. Скаржник вважає, що матеріалами справи не доведено факту порушення правил дорожнього руху, тому у працівників поліції не було підстав зупинки транспортного засобу, відповідно усі наступні вимоги поліцейських він не був зобов'язаний виконувати. Разом із тим, ОСОБА_1 вказує, що докази, на підставі яких він визнаний винним є неналежними, оскільки, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ознаки, на підставі яких виникла підозра у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння, а копія протоколу скаржнику вручена не була. Направлення на огляд з метою виявлення стану сп'яніння було складено з порушенням вимог законодавства, оскільки «акт» складено в одному примірнику, у ньому не зазначено часу направлення на огляд та сам «акт» не був вручений ОСОБА_1 , що виключає належність і допустимість даного доказу. Також скаржник зазначає, що у висновку щодо результатів медичного огляду лікар стверджує, що огляд не проведено в повному обсязі, тобто незрозумілим є у якому обсязі такий огляд проведено, а у п. 10 не викреслено слова, що ознак сп'яніння у скаржника не виявлено, відповідно такий доказ викликає сумнів у його належності та допустимості. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 ставить під сумнів адже запис розпочатий лише у приміщенні медичного закладу, тобто він не є безперервним.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Дане клопотання обґрунтоване тим, що скаржник не був присутнім під час розгляду справи судом першої інстанції, копію постанови суду отримав поштою 29 квітня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як убачається із матеріалів справи, постанова Бершадського районного суду Вінницької області винесена 04 квітня 2024 року за відсутності ОСОБА_1 та направлена останньому супровідним листом від 22 квітня 2024 року, при цьому за відтиском штемпеля поштового відправлення на конверті, наданому як доказ скаржником, судова постанова надіслана йому 25 квітня 2024 року. Копія постанови суду першої інстанції отримана ОСОБА_1 29 квітня 2024 року.
З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до пункту дванадцятого згаданої вище Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті четвертому розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом восьмим Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із матеріалів адміністративної справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 09 березня 2024 року серії ААД №181974, убачається, що у цей день о 18:29 год. у м. Бершадь по вул. Тітова водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , та мав ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у Бершадській ОЛІЛ у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.
До протоколу про адміністративне правопорушення додане направлення водія ОСОБА_1 до медичного закладу КНП «Бершадська ОЛІЛ» на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У цьому направленні оглядом уповноваженої особи установлені та вказані ознаки сп'яніння ОСОБА_1 : порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло.
Крім цього, у матеріалах справи міститься висновок медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 березня 2024 року № 18, складений о 18:45 год. лікарем КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» ОСОБА_2 , за направленням на огляд від 19 березня 2024 року, 18:27 год., у якому зазначено, що ОСОБА_1 медичний огляд на стан сп'яніння не проведено у повному обсязі.
До справи про вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з перегляду якого судом убачається повне фіксування хронології подій 09 березня 2024 року.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка виразилася у його відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина водія цілком доведена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.
За фактичних обставин, що дійсно мають місце у цій адміністративній справі, у діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою матеріального права, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 04 квітня 2024 року, слід погодитися, вони є правильними, об'єктивними, справедливими, підтвердженими сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом.
Аргументуючи власну апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на порушенні вимог законодавства щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, недотримання форми направлення на огляд до медичного закладу, що полягає у незазначенні часу, а також не врученні йому другого примірника. Однак доводи скаржника щодо незазначення у направленні на огляд часу не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають суттєвого значення зважаючи, що від проходження огляду ОСОБА_1 фактично відмовився. До того ж у висновку щодо результатів медичного огляду від 09 березня 2024 року №18 вказані як дата, так і точний час направлення особи на огляд. Щодо невручення скаржнику другого примірника, то слід зауважити, що законом не вимагається оформлення саме направлення на огляд до медичного закладу у двох примірниках та не встановлений обов'язок вручення одного із них особі, яка направляється для проведення огляду до медичного закладу. Слід зауважити, що внаслідок побутового тлумачення норм матеріального права скаржник помилково ототожнює направлення на огляд до медичного закладу та акт огляду на стан сп'яніння, а також порядок їх оформлення.
Суд критично оцінює твердження скаржника стосовно неналежності як доказу висновку щодо результатів медичного огляду від 09 березня 2024 року №18 через зазначення, що огляд не проведено у повному обсязі.
Згідно з п. 20 розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у трьох примірниках в усіх випадках безпосередньо після огляду особи. Відповідно до п. 15-16 розділу ІІІ Інструкції діагноз встановлюється за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями, який вноситься до акта медичного огляду, а висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі акта медичного огляду.
Так із долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу та лікарем розпочата процедура огляду із встановлення загального стану здоров'я, тому складення зрештою медичного висновку із фіксуванням неповноти огляду, зазначення цієї фактичної обставини у самому медичному висновку не є підставою для визнання медичного висновку недійсним, а цього доказу - неналежним.
Щодо твердження скаржника про те, що відеозапис із нагрудної камери поліцейського не є безперервним, то такі доводи безумовно спростовуються самим відеозаписом, яким зафіксована уся хронологія подій 09 березня 2024 року від моменту зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу і до закінчення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу та не повідомлення таких поліцейськими, цілком спростовуються долученим до справи відеозаписом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Так із відеозапису достеменно убачається, що причиною зупинки транспортного засобу була технічна несправність - мигаюча підсвітка заднього номерного знаку, що було роз'яснено одразу на початку спілкування із водієм.
Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що поліцейські у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначили ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , які б слугували підставою для проведення огляду, не роз'яснення йому його прав, не можна визнати обґрунтованими. Скаржник не був позбавлений можливості надати у протоколі пояснення щодо незгоди з його змістом, однак, жодних зауважень до змісту протоколу він не заявляв, навпаки відмовився від підпису протоколу. При цьому ОСОБА_1 на запитання поліцейського про розуміння своїх прав вказав, що такі йому відомі. Крім того, доказів оскарження останнім дій працівників поліції матеріали справи не містять. Відсутність будь-яких дій, спрямованих на оскарження дій працівників поліції під час складення протоколу, свідчить про необґрунтованість твердження скаржника щодо порушення вимог чинного законодавства працівниками поліції під час складання протоколу, а тому апеляційний суд такі доводи відхиляє та зауважує, що складання протоколу - це процесуальні дії, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд враховує, що ОСОБА_1 має захворювання, пов'язані із проходженням військової служби, бойове травмування, однак, дані обставини не нівелюють його обов'язку дотримуватися вимог законодавства та виконувати вимоги поліцейського, а також не можуть бути окремою самостійною підставою для скасування судової постанови та закриття провадження у справі.
Відтак наведені в апеляційній скарзі аргументи у цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок суду першої інстанції, оскільки вина скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення. Апеляційний суд визнає відсутніми законні підстави для скасування постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий