Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 676/4447/18
1-кп/689/9/24
6 червня 2024 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області:
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018140400000069 від 29 березня 2018 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жердя Чемеровецького району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, з повною вищою освітою, особи з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
1.Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_6 , і визнане судом недоведеним.
ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, будучи секретарем Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, діючи у порушення вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про державну службу», посадової інструкції секретаря Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, затвердженої 30.12.2016 керівником апарату вказаного суду ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, із корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, у період з 28.03.2018 по 30.03.2018 вимагав у ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США, та 30.03.2018 близько 15.46 год., перебуваючи в салоні власного транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Октавія» р.н.з. НОМЕР_1 на території місця для паркування автомобілів біля Кам'янець-Подільської Центральної районної лікарні, що за адресою: АДРЕСА_2 , одержав для себе від ОСОБА_9 указану неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.03.2018 становило 26543,49 грн., за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме: суддею Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_10 ,- задля постановления ним судового рішення про призначення ОСОБА_9 найм'якішого покарання за результатами розгляду адміністративної справи №676/1940/18 відносно останнього про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він своїми вищеописаними діями, які виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
2.Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників судового провадження.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав, суду повідомив, що його ОСОБА_11 познайомив із ОСОБА_12 6 років тому в березні 2018 року. Грошові кошти від ОСОБА_9 він отримав для передачі адвокату. Під час його затримання працівники СБУ в його автомобілі просили передати грошові кошти судді ОСОБА_10 . Вони на нього чинили фізичний та моральний тиск, погрожували підкинути наркотичні засоби. У зв'язку з цим він звернувся до ДБР і по його заяві триває досудове розслідування. Підтвердив, що його затримали 6 років тому приблизно о 14 годині на території Кам'янець-Подільської районної лікарні. Зазначив, що працівники СБУ кинули його на землю, почали копати ногами та били колінами. Йому перегородили дорогу два автомобілі, з них вийшли люди, які не представилися. Опір він не чинив. Працівники ОСОБА_13 забрали в нього ключі від його автомобіля та завезли його в приміщення СБУ, де вчиняли над ним психологічне насильство. Після 00 годин 00 хвилин надали йому захисника. Під час проведення слідчих дій захисник присутній не був. На території лікарні прокурор не вручав йому постанову про проведення освідування, а її вручили лише о 20 годині. Зазначив, що він із суддею ОСОБА_10 ні про що не домовлявся. ОСОБА_14 він раніше не знав. Про обставини своєї справи ОСОБА_9 йому не розповідав, а саме: про затримання на посту. Його знайомий ОСОБА_11 на той час був начальнимком відділу поліції по боротьбі з наркотиками. Пояснив, що він не знав, що справа ОСОБА_9 перебуває в судді ОСОБА_10 . Ствердив, що відносно нього була провокація з боку правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_9 записував їхню першу розмову 28 березня 2018 року.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він у 2017-2018 роках працював начальником міжрайонного сектору Управління боротьби з наркозлочинністю, на даний час працює заступником начальника Управління боротьби із наркозлочинністю в Хмельницькій області. Із обвинуваченим він познайомився після 2017-2018 років, а свідка ОСОБА_16 знає вже приблизно 10 років. Зокрема, раніше він замовляв у батьків ОСОБА_9 музичні інструменти. Дружніх відносин між ними не було, а спілкувалися лише з приводу інноваційних технологій. Зазначив, що у нього як в керівника оперативного спецпідрозділу ОСОБА_9 не перебував в якості заявника. Йому відомо, що ОСОБА_17 причетний до вживання наркотичних речовин, оскільки перед судовим засіданням кримінального провадження в м. Городок в приміщенні суду останній розповідав йому про це. Після 30 березня 2018 року він спілкувався із ОСОБА_9 , але з ним ні про що не домовлявся. Зазначив, що до березня 2018 року він був знайомий із ОСОБА_18 , оскільки останній є лікарем-отоларингологом і лікував його сім'ю декілька разів. Ствердив суду, що він ОСОБА_9 та ОСОБА_19 не знайомив. З того, що вони знайомі, він зрозумів, по тому як вони спілкувалися між собою поблизу приміщення суду в м. Кам'янець-Подільському. ОСОБА_18 не повідомляв йому про його справу, а деталі справи останнього він дізнався під час розгляду справи ОСОБА_6 . ОСОБА_18 і ОСОБА_6 він також не знайомив. Про те, що у ОСОБА_6 в березні День народження, він не знав і пляшку коньяку він ОСОБА_18 не передавав, щоб останній привітав ОСОБА_6 . Зазначив, що він провокаційні дії відносно ОСОБА_6 не вчиняв. ОСОБА_9 із ОСОБА_20 не знайомив.
Свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що він працює лікарем-отоларингологом. ОСОБА_15 він знає давно, оскільки останній є батьком його пацієнтів. В Кам'янець-Подільському міськрайонному суді розглядається кримінальне провадження по його обвинуваченню за ч. 3 ст. 368 КК України. Приблизно у вересні 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_15 і повідомив, що в нього є проблеми, і що він може йому допомогти. Тоді він познайомив його із ОСОБА_6 на вулиці поблизу автовокзалу. До цього знайомства він ОСОБА_21 не знав. ОСОБА_15 представив його ОСОБА_6 як свого знайомого, не конкретизуючи посаду. Під час знайомства ОСОБА_6 йому повідомив, що його проблему можна вирішити. Приблизно в березні 2018 року до нього на роботу поблизу військомату приїхав ОСОБА_15 та познайомив його із ОСОБА_9 , при цьому представивши його як свого родича. За ініціативою ОСОБА_15 він разом із ОСОБА_9 поїхали до ОСОБА_6 , де він познайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 та привітав останнього із Днем народження, подарувавши пляшку коньяку, яку дав йому ОСОБА_15 . Вказав, що під час його знайомства із ОСОБА_9 . ОСОБА_15 сказав, що в останньому проблеми в суді. Зазначив, що при розмові ОСОБА_9 із ОСОБА_6 він присутній не був. Із заявою в правоохоронні органи щодо вимагання в нього 10 тисяч доларів США не звертався. Після цього із ОСОБА_9 він не бачився. Згодом до нього підійшов ОСОБА_9 та попросив зателефонувати до ОСОБА_6 , щоб зустрітися з ним на території лікарні. Тоді він подзвонив до ОСОБА_6 і повідомив, що його шукає ОСОБА_9 . Після цього він бачив як ОСОБА_9 сідав в автомобіль ОСОБА_6 . Зазначив, що одного разу при розмові із ОСОБА_6 останній порекомендував йому змінити захисника (адвоката). Ця розмова відбувалася тоді, коли головуючим по кримінальному провадженню був суддя ОСОБА_22 . На даний час головуючим по його кримінальному проваженню є суддя ОСОБА_10 . Ствердив суду, що ОСОБА_15 не пропонував йому вирішити його питання в незаконний спосіб. Його зустріч із ОСОБА_6 відбувалася на АЗС «Сокар». Ствердив, що саме по проханню ОСОБА_15 знайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 . Він зрозумів, що ОСОБА_6 має допомогти ОСОБА_9 з його проблемою в законний спосіб. Також зазначив, що йому погрожували працівники поліції, однак він з цього приводу в правоохоронні органи не звертався. Одного разу ОСОБА_6 запитував у нього, куди зник ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 5 років тому в березні 2018 року він познайомився із обвинуваченим поблизу приміщення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду по вулиці Шевченка. Їх познайомив його знайомий ОСОБА_18 , з яким він перед цим розмовляв про те, що обвинувачений може йому допомогти із судом. Він розповів ОСОБА_21 його ситуацію, а він сказав, що з нього 1 тисяча доларів США. Повідомив, що на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП. ОСОБА_6 повідомив йому, що за 1 000 доларів США справа вирішиться. Він думав, що за цією статтею КУпАП йому загрожує позбавлення волі. Зазначив, що вперше зустрівся із ОСОБА_23 в кінці березня 2018 року. Приблизно через 1 годину після їхньої зустрічі до нього передзвонив ОСОБА_21 і сказав їхати до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду до судді ОСОБА_10 . Він зайшов в кабінет до судді і останній сказав йому, щоб той не займався поганими справами. Суддя не запитував його, яке покарання призначити. Не пам'ятає як саме він зайшов в кабінет до судді, можливо його покликав хтось із працівників суду. Після цього йому надали рахунок, на який він мав сплати штраф 300 грн. чи 500 грн., точно він не пам'ятає. Після засідання суду він зрозумів, що такої суми грошових коштів (1 тисяча доларів США) в нього немає і вирішив звернутися у військову прокуратуру м. Чернівці. Після розгляду його справи він зустрівся із обвинуваченим, але не пам'ятає чи була розмова за грошові кошти. Згодом із ним зв'язалися працівники ОСОБА_24 -Подільького відділу СБУ і сказали, що в них є грошові кошти та їх потрібно передати обвинуваченому. Він приїхав до них на туристичну базу, де вони помітили грошові кошти. Також до нього телефонував обвинувачений та вимагав терміново передати йому грошові кошти. Після помітки грошових коштів він підписав відповідний протокол. При цьому на цій туристичній базі також були присутні поняті. Після цього до нього зателефонував обвинувачений і він йому повідомив, що буде знаходитися в районі районної поліклініки. Коли він був на місці, до нього під'їхав ОСОБА_6 , він сів в його автомобіль та передав грошові кошти в сумі 1000 доларів США і вийшов автомобіля. Грошові кошти він передав обвинуваченому за закриття справи, щоб не було відповідальності. Він не хотів відбувати адміністративний арешт. Стверджує, що при першій зустрічі обвинувачений озвучив йому суму 1000 доларів США. Показав, що хотів в законний спосіб позбутися цієї справи, тобто, щоб він не був притягнутий до адміністративної відповідальності. Грошові кошти в сумі 1000 доларів США він передавав саме ОСОБА_6 . Із ОСОБА_18 в нього не було щодо цих подій будь-яких розмов. Свідок зазначив, що він не працює на правоохоронні органи. Приблизно за один тиждень до цього, ОСОБА_18 сказав йому, що в нього є знайомий, який працює в суді. ОСОБА_15 , який є його знайомим, на той час працював заступником начальника БНОН в м. Кам'янець-Подільському. Зазачив, що ОСОБА_15 з ОСОБА_18 його не знайомив. Так, під час першої зустрічі із ОСОБА_6 він розповів про свою проблему і сказав, що в суді перебуває справа про адміністративне прававопорушення відносно нього за ст. 44 КУпАП. У відповідь обвинувачений повідомив його, що це питання можна вирішити. Тоді він сказав ОСОБА_6 , що хоче уникнути відповідальності. Показав, що його працівники поліції затримали із амфетаміном і склали на нього протокол. З цього приводу він про надання правової допомоги не звертався, оскільки боявся, що ОСОБА_15 повідомить про це його батькам. Також він повідомив обвинуваченого, що справа знаходиться в судді ОСОБА_10 . Він спочатку перебував у шоковому стані від такої пропозиції обвинуваченого (передача йому 1000 доларів США), але потім погодився. Приблизно через 30 хвилин він за вказівкою ОСОБА_6 поїхав до суду. Штраф він заплатив приблизно через декілька днів. Пояснив, що заяву про вчинення злочину він написав в той самий день в Чернівецькій військовій прокуратурі. Зазначив, що обвинувачений дзвонив до нього після засідання суду та погрожував йому. Ствердив, що на першій зустрічі з ОСОБА_6 в нього не було записуючих пристроїв. Ініціатором звернення до обвинуваченого він не був і не знав, яку посаду обіймає ОСОБА_6 . Показав, що після 2- днів після судового засідання вирішив віддати обвинуваченому грошові кошти. Так, ОСОБА_6 повідомив, що 1 тисячу доларів США потрібно йому віддати особисто. Грошові кошти вирішив передати, оскільки побоювався, що ОСОБА_6 може повернути справу. Ствердив, що наркотичні засоби, вилучені в нього, йому не належить.
Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що він працює суддею Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Між ним та обвинуваченим ОСОБА_6 були службові відносини. Так, його робоче місце заходиться по АДРЕСА_3 . Зазначив, що іноді ОСОБА_6 був кур'єром та розносив пошту. Зазначив, що в його провадженні перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст. 44 КУпАП. Вона була розглянута в день її надходження до суду. Оскільки він перебував на розгляді справи в залі судового засідання, то доручив помічнику чи секретарю викликати правопорушника. ОСОБА_9 прибув до суду приблизно о 17 годині та повідомив, що його затримали із марихуаною. Не пам'ятає чи до нього телефонував ОСОБА_6 в день розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не пам'ятає чи він зустрічався із обвинуваченим в той день. Про будь-які послуги щодо цієї справи ОСОБА_6 його не просив, в тому числі і про накладення мінімального стягнення у виді штрафу. Про час і місце розгляду справи відносно ОСОБА_9 він ОСОБА_6 не повідомляв. Пояснив, що в постанові про накладення на ОСОБА_9 адміністративного стягнення ним допущена описка, тобто призначене покарання у виді штрафу в розмірі нижче, ніж передбачено санкцією статті КУпАП. Виправлення в постанову він не міг внести, оскільки це б погіршувало становище порушника. Також пояснив, що не пам'ятає чи вівся протокол судового засідання. Зазначив, що ОСОБА_6 не міг на нього вплинути в будь-який спосіб. Розмови із обвинуваченим щодо цієї справи він не вів.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він працює керівником апарату Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Із ОСОБА_6 він знайомий із 2013 року. Зазначив, що про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення судді відповідає судовий розпорядник. Справи про адміністративні правопорушення передаються суддям його суду відразу (робоче місце - АДРЕСА_4 ) та на наступний день (робоче місце - вулиця Драй Хмари, 7). Зазначив, що коли реєструвалася справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст. 44 КУпАП, він перебував у відпустці. Робоче місце судді ОСОБА_10 знаходиться на АДРЕСА_5 , а ОСОБА_6 - по АДРЕСА_4 . Йому не відомо чи здійснював вплив обвинувачений на суддю ОСОБА_10 . Зазначив, що ОСОБА_6 не міг чинити тиск на працівників суду, у нього в підпорядкуванні не було нікого з працівників суду. В обов'язки ОСОБА_6 входило реєстрація та повідомлення про надходження матеріалів до суду.
Свідок ОСОБА_25 повідомила суд, що працює в суді з 18 жовтня 1993 року, на даний час вона є секретарем судових засідань у судді ОСОБА_26 . В судді ОСОБА_10 вона працювала секретарем з квітня-травня 2018 року по 1 червня 2018 року, коли у нього не було секретаря. Про розгляд справи відносно ОСОБА_9 за ст. 44 КУпАП їй нічого не відомо. В її обов'язки не входило викликати осіб, які притягувалися до адміністративної відповідальності. ОСОБА_9 вона особисто не знає. ОСОБА_6 вона знає як працівника суду, робоче місце якого знаходилося по АДРЕСА_4 . Зазначила, що коли вона працювала у судді ОСОБА_10 секретарем, то мобільним телефоном не користувалася. Зазначила, що не бачила ОСОБА_6 в приміщенні суду на вулиці Драй Хмари, 7. Зазначила, що з нею суддя ОСОБА_10 щодо розгляду своїх справ не радився. Вона не може чинити тиск чи вплив на когось із працівників суду.
Свідок ОСОБА_27 суду показала, що вона працює в Кам'янець-Подільському суді з 2006 року. В лютому-березні 2018 року вона працювала помічником в судді ОСОБА_10 . Також вона була секретарем судового засідання по справі ОСОБА_9 за ст. 44 КУпАП. Зазначила, що в кінці робочого дня прийшов в кабінет до судді правопорушник ОСОБА_9 Пояснила, що вона в протоколі судового засідання допустила помилку - невірно зазначила місяць. Дату розгляду справи визначав суддя ОСОБА_10 . Вона не пам'ятає чи викликала ОСОБА_9 Зазвичай, тоді викликали порушників в телефонному режимі секретар або помічник. 28 березня 2018 року помічником судді ОСОБА_10 була ОСОБА_28 . Зазначила, що із ОСОБА_6 вона взагалі не знайома. По мобільному телефону із суддею ОСОБА_10 вона спілкувалася в межах необхідності. Їй не відомо, чи ОСОБА_6 причетний до розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності. Не пам'ятає, хто саме готував проект постанови по ОСОБА_9 . Про вимагання та отримання грошових коштів ОСОБА_6 їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_29 повідомила суду, що весною приблизно 4 роки тому в світлу пору доби вона разом із одногрупником стояла на автобусній зупинці. До них підійшли працівники СБУ і запропонували бути понятими при затриманні особи та огляді автомобіля. Працівниками СБУ ОСОБА_6 роз'яснювалися права та обов'язки. Під час обшуку вилучалися грошові кошти в сумі 1000 доларів США, телефон та 2 сім-картки. ОСОБА_6 тоді пояснив, що гроші отримав від ОСОБА_30 . Працівники СБУ в рукавичках опечатували грошові кошти в окремі пакети. Після проведення слідчих дій їх ознайомили із протоколом. З нею також був її одногрупник ОСОБА_31 . Ці слідчі дії проводилися поблизу районної лікарні. Проводилася відеофіксація. ОСОБА_6 перебував поруч з автомобілем темного кольору. З автомобіля вилучили грошові кошти в сумі 1000 доларів США, номінал купюр вона не пам'ятає. Після проведення слідчих дій складався протокол, який вона підписувала, зауважень і доповнень не було. Пояснила, що не пам'ятає як вона добиралася від зупинки автотранспорту до районної лікарні, можливо їхала автомобілем разом з іншим понятим. Ствердила, що раніше також вона була понятою на слідчих діях в поліції. Не пам'ятає чи підписувала протокол. Конверт підписувала на місці події. Зазначила, що проводився обшук автомобіля, а щодо освідування обвинуваченого - не пам'ятає. Не пам'ятає чи роз'яснювали ОСОБА_6 його права та чи світили обвинуваченому руки. Зазначила, що обвинувачений добровільно видав грошові кошти.
Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_15 відповідно до ч. 15 ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_18 підтвердив свої попередні показання. Показав суду, що ОСОБА_32 він знає давно, близько 10 років, оскільки він є батьком його пацієнтів. Восени 2017 року ОСОБА_15 познайомив його із ОСОБА_6 та повідомив, що останній зможе допомогти йому із вирішенням його справи в суді. Свідок ствердив суду, що не повідомляв ОСОБА_15 деталі своєї справи, яка перебувала на розгляді в судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_22 . Ініціатором зустрічі із свідком ОСОБА_9 був саме ОСОБА_15 . ОСОБА_11 познайомив його в березні 2018 року, щоб згодом він познайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 ОСОБА_15 представив ОСОБА_9 як його родича. Про свої проблеми ОСОБА_9 його не повідомляв. А ОСОБА_6 у нього 10 тисяч доларів США не вимагав. Спочатку він сприйняв ОСОБА_6 як захисника, адвоката та особу, яка допоможе швидкому розгляду його справи судом, а потім дізнався про те, що він працює секретарем суду, і що з ним немає про що говорити. 28 березня 2018 року на прохання ОСОБА_15 він познайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 Детально розповів, що 28 березня 2018 року до його роботи (місцевого військкомату) підійшли ОСОБА_15 із ОСОБА_9 . На той час він також працював у військовій лікарській комісії. Вони підійшли до його автомобіля. ОСОБА_15 сказав йому, що не може додзвонитися до ОСОБА_6 , сказав, що у останнього був День народження. Попросив підвести та познайомити ОСОБА_9 із ОСОБА_6 а також ОСОБА_15 дав йому пляшку коньяку, що він передав її ОСОБА_6 , оскільки у останнього нещодавно був День народження. Він разом із ОСОБА_9 сіли в його автомобіль і поїхали до приміщення суду по вулиці Шевченка, а ОСОБА_15 залишився поблизу приміщення військкомату. Не пам'ятає точних деталей їхнього зустрічі із ОСОБА_6 , але останній підійшов до них і він їх познайомив. ОСОБА_9 він представив як бувшого пацієнта. Також вказав, що передав пляшку коньяку ОСОБА_6 , яку йому, в свою чергу, передав ОСОБА_15 , та привітав ОСОБА_6 із Днем народження. Після цього він відразу поїхав по своїх справах на роботу. Не підтвердив показання ОСОБА_15 та ствердив суду, що ОСОБА_11 познайомив його із ОСОБА_33 . У вересні 2017 року ОСОБА_34 дав йому свій номер телефону в присутності ОСОБА_15 . До цього він обвинуваченого не бачив і знайомий із ним не був.
ОСОБА_15 підтвердив свої попередні показання. Зазначив, що він познайомився із ОСОБА_6 за ініціативою останнього. ОСОБА_18 він знає як лікаря його дітей. ОСОБА_18 одного разу приїжджав до нього додому. Зазначив, що не знайомив ОСОБА_18 та ОСОБА_9 . Заперечив показання ОСОБА_18 щодо знайомства із ОСОБА_6 . Також вказав, що ОСОБА_6 допомагав йому у боротьбі із торгівлею наркотичними засобами. Оскільки у нього не було власного автомобіля у 2018 році, тому він не міг підвозити ОСОБА_9 до ОСОБА_18 , щоб познайомити із ОСОБА_6 .
3.Докази, на які посилається сторона обвинувачення.
Судом було досліджено наступні письмові докази: витяги з ЄДРДР, з яких вбачається, що датою внесення відомостей за заявою ОСОБА_9 про вчинення злочину за ч. 3 ст. 369-2 КК України є 29.03.2018 року та відповідно до фабули ОСОБА_6 отримав кошти в сумі 1000 доларів США за вплив на суддю Кам'янець-Подільського суду Хмельницької області для прийняття указаним суддею рішення про призначення найм'якішого покарання за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП (Том № 1 а.к.п. 134-137); письмова заява ОСОБА_9 від 29.03.2018 року, адресована військовому прокурору Чернівецького гарнізону, де останній вказує, що відносно нього працівниками поліції було складено протокол за ст.44 КУпАП і матеріали були спрямовані до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, де, як стало йому відомо, головуючим було визначено суддю ОСОБА_10 . Після цього, він спілкуючись із своїм знайомим ОСОБА_18 , дізнався що його може проконсультувати працівник суду ОСОБА_6 . На зустрічі ОСОБА_6 в ультимативній формі поставив вимогу сплатити 1 тис. доларів США за вплив на прийняття суддею рішення у даній справі та призначення найм'якішого покарання, не пов'язаного із позбавленням особистої свободи (Том № 1 а.к.п. 139); заява ОСОБА_9 про нерозголошення відомостей та надання згоди на його залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42018140400000069 датована 30.03.2018 р. (Том № 1 а.к.п. 141); повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 28.03.2018 року, адресоване військовому прокурору Чернівецького гарнізону Західного регіону України від заступника начальника УСБУ у Хмельницькій області - начальника відділу по БКОЗ, з якого вбачаються обставини злочину, а саме те, що ОСОБА_6 , секретар суду, вимагає у ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США за вплив на суддю Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницкої області ОСОБА_10 щодо призначення найм'якішого покарання, передбаченого санкцією ст. 44 КУпАП (Том № 1 а.к.п. 152); рапорт старшого оперуповноваженого 5 сектору ВБКОЗ УСБУ у Хмельницькій області ОСОБА_20 від 29.03.2018 року, який повідомляє військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України про обставини злочину та причетність до нього ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (Том № 1 а.к.п. 153); протокол огляду, обробки та вручення грошей від 30.03.2018 року з фототаблицями, у відповідності до якого були оглянуті, сфотографовані та оброблені спеціальним аерозолем грошові купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 1000 доларів США (Том № 1 а.к.п. 165-170); ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 30.03.2018 року про проведення обшуку транспортного засобу та житла обвинуваченого (Том № 1 а.к.п. 173); постанова про проведення освідування від 30.03.2018 року відносно ОСОБА_6 (Том № 1 а.к.п. 174); протокол обшукувід 30.03.2018 року з додатком - флеш-носієм, згідно якого проведено обшук автомобіля марки Шкода Октавія А 5, д.н. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 . Під час обшуку виявлено та вилучено 1 сім-картку «Київстар» та 2 упаковки стартових пакетів «Київстар». Крім того, оглянуто речі і предмети, добровільно видані ОСОБА_6 - грошові кошти в сумі 1000 доларів США (10 купюр номіналом по 100 доларів кожна). Здійснено змиви з рук ОСОБА_6 , вилучено листівку із записом на ній номеру телефону, квитанції про сплату ОСОБА_9 адміністративного штрафу та судового збору, телефон марки «Нокіа» сірого кольору з двома сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (Том № 1 а.к.п. 175-181); протокол затримання ОСОБА_6 від 30.03.2018 року, (Том № 1 а.к.п. 182-186); копія наказу про прийняття ОСОБА_6 на роботу від 08.04.2015 року та посадова інструкція секретаря Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області (Том № 1 а.к.п. 198-200); протокол огляду від 31.03.2018 року, згідно якого оглянуто паперовий конверт, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1000 доларів США, мобільний телефон марки «Нокіа», інші речі (Том № 1 а.к.п. 203-204); протокол огляду від 31.03.2018 року, згідно якого оглянуто паперовий конверт, в якому знаходилися квитанція АТ «Ощадбанк», паперовий конверт з написом «З днем народження», дві упаковки від сім-карт мобільного оператора «Київстар», сім-карта мобільного оператора «Київстар», сім-карта мобільного оператора «Київстар» з ідентифікатором № НОМЕР_4 , гумові рукавиці (Том № 1 а.к.п. 208-209); протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року з фото таблицями, з якого вбачається, що під час проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_9 послідовно і детально розповів про події, які відбулись 28-30 березня 2018 року з участю ОСОБА_6 , за яких обставин останній вимагав та отримав грошові кошти в сумі 1000 доларів США (Том № 1 а.к.п. 216-244); висновок експерта № 2734 від 30.05.2018 року, згідно якого на десяти банкнотах, номінальною вартістю 100 доларів кожна з серіями та номерами LВ 88569736L, LЕ 55321400 С, LВ 98079546L, LЕ 55321398С, НВ 70216537N, АВ 45001457L, LВ 53973733А, KJ 61743286А, НF 38360729F, НС 30278785В є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; на поверхні двох латексних медичних рукавиць, в яких проводився огляд, перерахунок (вилучення) та пакування грошових коштів, - є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; на диску фільтрувального паперу, за допомогою якого було проведено змиви з правої руки гр. ОСОБА_6 є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; на диску фільтрувального паперу, за допомогою якого було проведено змиви з лівої руки ОСОБА_6 , є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; спеціальна хімічна речовина речовини органічної природи, що виявлена на поверхні десяти банкнот, номінальною вартістю 100 доларів кожна з серіями та номерами LВ 88569736L, LЕ 55321400 С, LВ 98079546L, LЕ 55321398С, НВ 70216537N, АВ 45001457L, LВ 53973733А, KJ 61743286А, НF 38360729F, НС 30278785В, латексних медичних рукавиць, в яких проводився огляд, перерахунок (вилучення) та пакування грошових коштів, двох дисків фільтрувального паперу, за допомогою яких було проведено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_6 , має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною органічної природи «Промінь-1», зразок якої надано на дослідження на аркуші паперу (Том № 2 а.к.п. 6-8); висновок експерта № 2736 від 30.05.2018 року з таблицями, згідно якого надані на дослідження банкноти з серійними номерами НВ 70216537 N, НС 30278785 В, НОМЕР_5 , НF 38360729 F, LВ 88569736 L, LВ 98079546 L, LВ 53973733 А, LЕ 55321400 С, АВ 45001457 L, LЕ 55321398 С є банкнотами, виготовленими та випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США (т. 2 а.с. 10-13); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.06.2018 з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.05.2018 року, та додатком до протоколу - диском СД-R з літерами «Київстар» (Том № 2 а.к.п. 20-24); протокол огляду від 27.06.2018, згідно якого оглянуто диск, на якому присутні рукописні написи «Київстар/вх. 17022 / вих. 11704/з/кт, з додатком - таблицею телефонних з'єднань, що здійснювалися ОСОБА_6 з мобільного терміналу з картками мобільного зв'язку Київстар № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з абонентом мобільного зв'язку № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 ( ОСОБА_9 ) за період з 28.03.2018 року по 30.03.2018 (Том № 2 а.к.п. 25-31); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.06.2018, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 року отримано доступ до справи про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП відносно ОСОБА_9 , єдиний унікальний номер № 676/1940/18, з додатками - адміністративною справою № 466 про порушення вимог ч. 1 ст. 44 КУпАП ОСОБА_3 (Том № 2 а.к.п. 39-70); протокол огляду від 27.06.2018 року, згідно якого оглянуто матеріали адміністративної справи №676/1940/18, провадження №3/676/805/18 відносно ОСОБА_9 (Том № 2 а.к.п. 74); протокол від 31.03.2018 р. за результатами оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи №199 від 01.02.2018 (Том № 2 а.к.п. 79-114); протокол від 31.03.2018 року про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласного аудіо-, відео контролю за особою (Том № 2 а.к.п.115-122); клопотання про отримання дозволу на проведення негласних розшукових заходів від 02.02.2018 року (Том № 2 а.к.п. 124-126); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області, строк дії до 01.04.2018 р. (Том № 2 а.к.п. 217-220); клопотання про отримання дозволу на проведення негласних розшукових заходів від 05.03.2018 року (Том № 2 а.с.131-133); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області (Том № 2 а.к.п. 134); клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.03.2018 р. відносно ОСОБА_6 (Том № 2 а.к.п. 135-138); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 30.03.2018 р. (Том № 2 а.к.п. 139-140); клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.03.2018 р. відносно ОСОБА_9 (Том № 2 а.к.п. 141-144); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 30.03.2018 р. (Том № 2 а.к.п. 145-146); постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.03.2018 року (Том № 2 а.к.п.147-149); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи - ОСОБА_6 від 31.03.2018 року, згідно якого в період часу з 11 год. 20 хв. до 11 год. 40 хв. оглянуто диск № 72/14/1073т та зафіксовано наявну на ньому інформацію про розмову ОСОБА_6 зі ОСОБА_9 30.03.2018 року в період з 15 год. 44 хв. по 15 год. 48 хв. під час передання ОСОБА_9 ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 1000 доларів США (Том № 2 а.к.п. 154-157); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи - ОСОБА_9 від 31.03.2018 року, згідно якого в період часу з 11 год. 40 хв. до 12 год. 20 хв. оглянуто диск № 72/14/1073т та зафіксовано наявну на ньому інформацію про розмову 30.03.2018 року в період з 15 год. 44 хв. по 15 год. 48 хв. під час одержання ОСОБА_6 у ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 1000 доларів США (Том № 2 а.к.п. 158-161); протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину від 31.03.2018 року, згідно якого в цей день в період часу з 06 год. 30 хв. по 07 год. 30 хв. проведено огляд, обробку та вручення грошей в сумі 1000 доларів США, які належать Управлінню СБУ в Хмельницькій області (Том № 2 а.к.п. 162-164); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій спостереження за особою по кримінальному провадженні №42018140400000069, з яких вбачається, що за результатами проведення вищевказаних негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відомостей та фактів, що свідчать про вчинення злочину, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України - не отримано, інформація, що може становити інтерес для органу досудового розслідування відсутня (Том № 2 а.к.п. 255-256); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по кримінальному провадженні №42018140400000069 відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , з яких вбачається, що за результатами проведення вищевказаних негласних слідчих дій відомостей та фактів, що свідчать про вчинення злочину не отримано, інформація, що може становити інтерес для органу досудового розслідування відсутня (Том № 2 а.к.п. 167-169); диски з інформацією вхідних та вихідних дзвінків - абонентських номерів операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_6 , з якої вбачається наявність телефонних розмов з номера, котрий належить ОСОБА_6 , до абонента номеру, котрим користувався ОСОБА_9 в період з 29.03.2018 року по 30.03.2018 року (Том № 2 а.к.п. 169); протокол огляду від 27.06.2018 року матеріалів носіїв інформації (протоколів) про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (Том № 2 а.к.п. 170-171). Речові докази: грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, купюри номінальною вартістю 100 доларів кожна з серіями та номерами LВ 88569736L, LЕ 55321400 С, LВ 98079546L, LЕ 55321398С, НВ 70216537N, АВ 45001457L, LВ 53973733А, KJ 61743286А, НF 38360729F, НС 30278785В.
4.Докази, на які посиається сторона захисту.
1) Копія ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_35 від 15 березня 2019 року про надання дозволу на прведення обшуку будинку АДРЕСА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_36 , де постійно проживає ОСОБА_37 (справа № 686/6927/19) - Том № 8 а.к.п. 38.
2) Копія протоколу обшуку від 18 березня 2019 року, який прведений на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_35 від 15 березня 2019 року (Том № 8 а.к.п. 39-40).
5.Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
ОСОБА_6 , будучи допитаним у суді, категорично заперечив свою винуватість в інкримінованому злочині, вважав матеріали справи сфальсифікованими та наполягав, що грошей ні в кого не вимагав. Його захистом неодноразово заявлялось про провокацію злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Це означає, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Судом встановлено, що 29 березня 2018 року о 10 год. 46 хв. прокурором внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_9 , правова кваліфікація - ч. 3 ст. 369-2 КК України, фабула: «Працівник суду вимагає неправомірну вигоду у розмірі 1 тис. доларів США за сприяння у прийнятті суддею позитивного рішення» (Том № 1 а.к.п. 137). Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_9 . Військовому прокурору Чернівецького гарнізону 29 березня 2018 року. Водночас, у заяві заявник вказує на конкретного працівника суду ( ОСОБА_6 ) та суддю ( ОСОБА_10 ) - Том № 1 а.к.п. 139-140.
Отже, досудове розслідування у справі про вимагання неправомірної вигоди розпочато без будь-якої конкретизації та інформації про те, хто, за що вимагає, у кого і при яких обставинах. Тобто, слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції із заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинуваченого вже на цій початковій стадії досудового розслідування.
Не попереджаючи заявника ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, УСБУ в Хмельницькій області 28 брезня 2018 року на ім'я Війського прокурора Чернівецького гарнізону напрявляє повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 (Том № 1 а.к.п. 152).
Не допитуючи заявника ОСОБА_9 в якості свідка, не попереджаючи його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, прокурор 29 березня 2018 року відбирає у ОСОБА_9 заяву про вимагання ОСОБА_6 неправомірної вимоги в розмірі 1000 доларів США, а 30 березня 2018 року залучає ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва (Том № 1 а.к.п. 139-141).
Не надана оцінка органом досудового розслідування і тій обставині, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 за ст. 44 КУпАП станом на 29 березня 2018 року, тобто на момент звернення ОСОБА_9 із заявою до прокурора, вже була розглянута, про що свідчить постанова Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 28 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 66) і жодних загроз його правам чи законним інтересам судом встановлено не було. Натомість, досудове розслідування було продовжене з метою провокування ОСОБА_6 на вчинення злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Згідно із п. 1 ч. 7 цієї статті КПК прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
В постанові у справі 462/5338/14-к від 24.04.2018 Верховний Суд виснував, що одного зазначення в постанові про проведення спеціального слідчого експерименту прокурором того, що ним перевірено матеріали досудового розслідування, і ознак провокації злочину не виявлено, недостатньо. Суд, що розглядає справу, має сам перевірити матеріали провадження і надати свої обґрунтовані висновки.
Аналізуючи зміст постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 30 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 147-149) встановлено, що її винесено на підставі заяви ОСОБА_9 від 29 березня 2018 року військовому прокурору Чернівецького гарнізону (Том № 1 а.к.п. 139-140) при цьому прокурор вважає, що «наявні підставі вважати, що вчиняється тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України». В той же час, постанова винесена по кримінальному провадженню № 42018140400000069 від 29.03.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Отже, зазначена постанова є суперечливою: спочатку прокурор зазначає, що «вчиняється тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України», а потім стверджує, що «неможливо задокументувати скоєння тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України».
Крім цього, в порушення п. 1 ч. 7 ст. 251 КПК України прокурор у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.03.2018р. не виклав обставини, що свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
Так, п. 61 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 листопада 2023 року по справі № 991/722/21 встановлено, що «ЄСПЛ, на практику якого посилалися і суди попередніх інстанцій, вважає, що коли обвинувачений небезпідставно заявляє, що органи розслідування створили ситуацію, яка спровокувала вчинення ним злочину, суди мають щонайменше вдатися до ретельного вивчення питання, чи не підбурювали органи обвинувачення до вчинення злочину. Для цього вони мають дослідити, зокрема, підстави, чому операція була розпочата, у тому числі, чи були об'єктивні підозри щодо причетності обвинуваченого до кримінальної діяльності або його схильності вчинити злочин, ступінь залученості поліції до злочину та характер будь-якого підбурювання або тиску, якому був підданий обвинувачений та інші обставини. Обвинувачений має отримати можливість доводити свою позиції відносно кожного з пунктів, важливих в цьому аспекті. Пунктом 102 вказаної Постанови вказано, що Суд нагадує, що в контексті дослідження питання провокації важливо також встановити, чи мали до проведення спеціальної операції органи розслідування надійну інформацію щодо злочинної діяльності особи, щодо якої проводиться така операція. Надійність інформації має оцінюватися, виходячи з сукупності факторів, у тому числі надійності інформатора, підтвердження повідомлення інформатора іншими обставинами, встановленими з незалежних джерел тощо. Відповідно до пункту 103 цієї Постанови також в контексті доводів про провокацію було важливо встановити, чи діяла ОСОБА-9 до 10 березня 2020 року за власною ініціативою чи під контролем і в співпраці з органом розслідування тощо».
Згідно із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 185/3086/16-к із правових позицій ЄСПЛ вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів, зокрема у випадках, коли: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину. Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію з метою спонукати особу до вчинення злочину.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 січня 2023 року у справі № 686/6190/19 для встановлення факту провокації злочину визначальним є з'ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Судом ретельно досліджені матеріали кримінального провадження та встановлено, що органи досудовового розслідування підбурювали обвинуваченого на вчинення злочину.
Судом не встановленооб'єктивних підозр щодо причетності обвинуваченого до кримінальної діяльності або його схильності вчинити злочин. Дослідивши зміст клопотань ВБКОЗ УСБУ в Хмельницькій області від 2 лютого 2018 року та від 5 березня 2018 року про отимання дозволу на проведення НСРД та ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Вінницької області від 2 лютого 2018 року та від 6 березня 2018 року про надання дозволу на проведення НСРД, судом встановлено, що у ВБКОЗ УСБУ в Хмельниькій області не було надійної інформації щодо злочинної діяльності ОСОБА_6 . Зокрема, в ухвалі від 2 лютого 2018 року зазначено, що у встановленому законом порядку здобуті оперативні дані, які вказують на те, що ОСОБА_6 причетний до готування скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України (Том № 2 а.к.п. 127-130), а в ухвалі від 6 березня 2018 року зазначено, що дії ОСОБА_6 містять ознаки готування до можливого скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України (Том № 2 а.к.п. 134). Органом досудового розслідування та прокурором на недано суду жодних обгрунтованиїх даних, які б підтверджували інформацію, зазначену у вказаних клопотаннях, а саме про те, що «… ОСОБА_6 як активний член злочинної групи, будучи секретарем Кам'янець-Подільського міськрайонного суду, зловживаючи службовим становищем, за попередньої вказівки голови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_22 та попередньою домовленістю із адвокатом ОСОБА_38 планує вимагати неправомірну вигоду від громадянина ОСОБА_18 за винесення оправдального вироку по справі». Тобто, за період з 2 лютого 2018 року і по 28 березня 2018 року жодних даних, які б свідчили про готування ОСОБА_6 до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, державним обвинуваченням суду не представлено. Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , він із заявою в правоохоронні органи щодо вимагання в нього 10 тисяч доларів США не звертався; ОСОБА_6 у нього 10 тисяч доларів США не вимагав.
Судом встановлено, що правоохоронні органи штучно створили ситуацію з метою спонукати ОСОБА_6 до вчинення злочину та їх дії з цього приводу були активними.
Про штучність створення правоохоронними ораганами ситуації з метою спонукати ОСОБА_6 до вчинення злочину та активність їхніх дій свідчить та обставина, що у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення за № 72/14/76/5-984 від 28 березня 2018 року, що направлене Управлінням СБУ в Хмельницькій області на імя Військового прокурора Чернівецького гарнізону (Том № 1 а.к.п. 152) зазначається про вимагання ОСОБА_6 неправомірної вимоги від громадянина ОСОБА_9 за вплив на прийняття рішення суддею Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_10 щодо призначення найм'якішого покарання, передбаченого санкцією ст. 44 КУпАП. В той же час, із заявою до військового прокурора Чернівецького гарізону свідок ОСОБА_9 звернувся лише 29 березня 2018 року, тобто на наступний день після написання листа від УСБУ в Хмельницькій області, про що свідчить його підпис та дата на заяві (Том № 1 а.к.п. 139-140). А справа про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП відносно ОСОБА_9 вже була розглянута Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 28 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 66).
З цього приводу допитаний в судовому засідванні свідок ОСОБА_9 повідомив, що після засідання суду він зрозумів, що такої суми грошових коштів (1 тисяча доларів США) в нього немає і вирішив звернутися у військову прокуратуру м. Чернівці. Після розгляду його справи він зустрівся із обвинуваченим, але не пам'ятає чи була розмова за грошові кошти. Згодом із ним зв'язалися працівники Кам'янець-Подільького відділу СБУ і сказали, що в них є грошові кошти та їх потрібно передати обвинуваченому. Тобто, заявник не повідомляв обвинуваченого, що в нього немає такої суми грошовтх коштів (1000 доларів США), а, навпаки, вигадував різні історії, затягуючи час та створюючи ситуацію, за якої ОСОБА_6 буде спровокований на отримання неправомірної вигоди.
Крім цього, як вбачається із заяви ОСОБА_9 військовому прокурору Чернівецького гарнізону 29 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 139-140), ОСОБА_9 вже 28 березня 2018 року було достеменно відомо про те, що: відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП; зазначені матеріали передані для розгляду до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області; справу розподілено судді ОСОБА_10 . Також, під час судового розгляду ОСОБА_9 ствердив, що повідомив ОСОБА_6 про те, що справа буде розглдатися суддею ОСОБА_10 .
Разом з тим, як вбачається із протоколу про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласного аудіо-, відео контролю особи від 31 березня 2018 року при першій зустрічі із ОСОБА_6 . 28 березня 2018 року ОСОБА_9 цю інформацію приховав та не повідомив обвинуваченого про ці обставини (Том № 2 а.к.п. 115-122).
Отже, зазначені фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_9 , будучи достеменно обізнаним зі всіма обставинами, умисно приховав від обвинуваченого вказану інформацію з метою повної фіксації якомога більше дій ОСОБА_39 для його подального кримінального переслідування, що свідчить про те, що ОСОБА_9 виступав в якості агента правоохоронних органів.
Про свідому провокацію вчинення злочину, активність дій заявника ОСОБА_9 та намагання вирішення своєї проблеми у незаконний спосіб свідчить також і розмова останнього із ОСОБА_6 під час їхнього знайомства 28 березня 2018 року, де ОСОБА_9 запитує в обвинуваченого чи «…Можна це якось без адвоката зробити?...». Тобто, на твердження обвинуваченого, що ОСОБА_9 потрібно укасти договір із адвокатом, заявник намагається уникнути цього, адже, в цьому випадку, може унеможливитись передача неправомірної вимоги безпосередньо обвинуваченому(Протокол про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласних аудіо-, відеокнонтролю особи від 31 березня 2018 року, Том № 2 а.к.п. 119).
У зв'язку наведеним, суд критично розцінює та не бере до уваги показання ОСОБА_9 , дані ним під час судового розгяду, адже вони є нелогічними, непослідовними і такими, що суперечать даним, що зафіксовані в протоколах про результати проведення НСРД, показаням свідка ОСОБА_18 , обвинуваченого ОСОБА_6 , а також зазначені показання спрямовані на приховування своєї активної ролі як учасника провокації злочину.
Про провокацію вчинення злочину свідчить також і та фактична обставина, що свідок ОСОБА_9 під час його допиту судом зазначив,що на першій зустрічі з ОСОБА_6 в нього не було записуючих пристроїв. Водночас, як встановлено судом, перша розмова ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 28 березня 2018 року фіксувалася, про що свідчить протокол про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласного аудіо-, відеокнонторолю особи (Том № 2 а.к.п. 115-122). Ця фактична обставина свідчить також і про те, що заявник ОСОБА_9 діяв не за власною ініціативою, а під контролем і в співпраці з органом досудового розслідування.
Судом встановлено, що свідок ОСОБА_9 перший попросив у ОСОБА_6 допомогти йому у вирішенні проблеми та особисто проявляв таку ініціативу, таким чином підштовхуючи обвинуваченого до вчинення злочину.
Крім цього, про очевидність провокації вчинення злочину, активність дій правоохоронних органів та дій ОСОБА_9 в якості їх агента свідчить також і та обставина, що коли при зустрічі 30 березня 2018 року в автомобілі ОСОБА_6 , коли ОСОБА_9 передавав останньому грошові кошти, ОСОБА_9 говорить дослівно: «…Дивися мені шо зараз то шо я маю взнати то… Чи порішалося воно там всьо з Воєвітком?...». Тобто, ОСОБА_9 усвідомлюючи, що їх розмова фіксується за допомогою звукозаписувальної техніки, умисно ставить таке запитання з метою фіксації відповіді обвинуваченого, якого він спровокував на вчинення злочину. Зазначена фактична обставина свідчить також і про відсутність загрози порушення прав та законних інтересів заявника, оскільки його цікавила лише передача грошових коштів судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_10 .
Про штучність створення ситуації свідчить також показання свідка ОСОБА_18 , який показав, що саме за ініціативою ОСОБА_15 він разом із ОСОБА_9 поїхали до ОСОБА_6 , де він познайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 та привітав останнього із Днем народження, подарувавши пляшку коньяку, яку дав йому ОСОБА_15 . Показання свідка свідка ОСОБА_18 є чіткими, логічними та послідовними.
Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 останній ствердив суду, що не повідомляв ОСОБА_15 деталі своєї справи, яка перебувала на розгляді в судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_22 . Ініціатором зустрічі був саме ОСОБА_15 . Із свідком ОСОБА_9 . ОСОБА_11 познайомив його в березні 2018 року, щоб згодом він познайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_6 ОСОБА_15 представив ОСОБА_9 як його родича. Про свої проблеми ОСОБА_9 його не повідомляв.
Про неправдивість показань ОСОБА_15 в цій частині свідчить і той факт, що з протоколу про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласного аудіо-, відео контролю особи від 31.03.2018 року вбачається, що при зустрічі із ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , дізнавшись від останнього, що його було затримано за незаконне зберігання наркотичних засобів зателефонував саме ОСОБА_15 (розуміючи що саме він такими справами займається), при цьому назвавши конкретно прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_9 і поцікавився про долю такої справи, на що ОСОБА_15 відповів, що йому нічого не відомо і цим займаються оперативні співробітники Кам'янець-Подільського РВ (Том № 2 а.к.п. 115-122).
При цьому, ОСОБА_15 у своїх показаннях в суді взагалі заперечував, що йому тоді було відомо про якісь справи відносно ОСОБА_9 і дізнався про це він лише під час вказаних судових засідань, що, з врахуванням досліджених доказів, є очевидною неправдою і підтвердженням неправдивості показань вказаного свідка з метою приховування даних обставин та своєї ролі у вчиненні провокативних дій.
Аналогічні неправдиві показання давав і свідок ОСОБА_9 , який вказував що не повідомляв свого знайомого ОСОБА_15 про його проблеми через затримання з наркотичними засобами, оскільки соромився.
Неправдивими є і показання свідка ОСОБА_9 з приводу обставин його знайомства із ОСОБА_18 , яке ніби то відбулось на прийомі у лікарі ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_18 таку обставину категорично заперечив та наполягає, що їх познайомив саме ОСОБА_15 .
Додатковим аргументом неправдивості показань ОСОБА_9 є також наступне.
Згідно протоколупроведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року вбачається, що під час проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_9 послідовно і детально розповів про події, які відбулись 28-30 березня 2018 року (т. 1 а.к.п. 216-244). В той же час, в даному протоколі зафіксовано, що: «28.03.2018 року ОСОБА_9 при розмові із знайомим ОСОБА_40 повідомив йому про вказану ситуацію, що склалась та запитав, чи він знає когось із працівників суду для консультації…»
Отже, така версія подій, за яких ОСОБА_18 28.03.2018 року є вже знайомим ОСОБА_9 , а не лікарем, якого той вперше бачить на прийомі, яка знову ж таки вкотре є відмінною від показань свідка, даних ним в суді, додатково свідчить про неправдивість показань свідка ОСОБА_9 з метою приховати дійсні обставини їх знайомства.
Крім того, з вищевказаного протоколу вбачається, що станом на 28.03.2018 року ОСОБА_9 був обізнаний, що відносно нього складено саме протокол про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП, знав, кому вказаний протокол вже розподілено в суді.
Знав достовірно вказані обставини ОСОБА_41 і виходячи хоча б із того, що затримали його із наркотичною речовиною 11.03.2018 р. і відомості про це дійсно було внесено до ЄРДР, проте після проведення експертизи кримінальне провадження було закрито, а відносно ОСОБА_9 23.03.2018 року складено адміністративний протокол, у його присутності, за ч.1 ст.44 КУпАП. Більш того, у вказаному протоколі він розписався та надав свої письмові пояснення (Том № 2 а.к.п. 42).
Тому суд вважає очевидно неправдивими в цій частині показання ОСОБА_9 .
На запитання головуючого, чому він звернувся саме до військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України, а не до місцевої поліції чи СБУ, і як йому було відомо про юрисдикцію відповідної особи, свідок пояснив, що прочитав такі відомості в Інтернеті, а місцевим правоохоронним органам не довіряв.
В той же час, свідок не міг зрозуміло пояснити, який був сенс взагалі шукати якусь допомогу та передавати за вирішення питання по справі про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП, при санкції у вигляді штрафу не більше ніж 500 грн., аж одну тисячу доларів США і взагалі якось вирішувати це питання. Свідок сказав, що йому не було відомо яка санкція на нього може очікувати за вказані дії і він боявся потрапити у в'язницю. На запитання головуючого, чому ж він як сучасна людина, спеціаліст у ІТ сфері, не зміг самостійно перевірити вказану інформацію (санкцію статті) в мережі Інтернет, як зробив це раніше із органом військової прокуратури, свідок чітко відповісти не зміг.
Також, виходячи із показань ОСОБА_9 , він звернувся до ОСОБА_6 з проханням допомогти у справі про вилучення у нього наркотичних речовин, при цьому він не міг пояснити ні того, що саме це за справа (кримінальна, про адміністративне правопорушення), ні того, де та справа знаходиться (в суді, в органах досудового розслідування) і єдине, що він просив, щоб його не посадили у в'язницю.
Проте, як вбачається із повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ще від 28.03.2018 року, адресованого військовому прокурору Чернівецького гарнізону Західного регіону України від заступника начальника УСБУ у Хмельницькій області - начальника відділу по БКОЗ працівникам СБУ, ще до звернення ОСОБА_9 до правоохоронних органів, чомусь були відомі всі обставини та фігуранти вказаних подій (суддя, якому розподілена справа, яка саме це справа та з якою кваліфікацією, сума, яку ніби то вимагав обвинувачений тощо).
Натомість, показання обвинуваченого щодо того, що вищевказані грошові кошти від ОСОБА_9 він отримав для передачі адвокату, підтверджуються і протоколом НСРД від 31 березня 2018 року, де він при розмові із ОСОБА_9 говорить останньому, що потрібно знайти адвоката (Том № 2 а.к.п. 119-120).
При цьому, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у справах, в яких основний доказ отримано в результаті «негласної операції», влада повинна довести, що для організації негласного заходу були достатні підстави. Це можуть бути конкретні й об'єктивні докази того, що має місце приготування до злочину, за вчинення якого заявник переслідується. Європейський Суд підкреслював, що будь-яка використовувана владою інформація повинна піддаватися перевірці і що публічний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання, оскільки це створило б для обвинувачених загрозу бути позбавленими справедливого судового розгляду із самого початку.
Згідно сталої практики ЄСПЛ перед початком прийняття рішення про проведення відносно особи будь-яких НСРД має бути встановлено, чи існувала об'єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину («Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року).
Аналогічні висновки про те, що були допущені вимоги ст.8 Конвенції зробив ЄСПЛ у своїх рішеннях від 28.05.2019 у справі «Liblik and others v. Estonia», зазначивши, що рішення про надання дозволу на проведення НСРД повинне містити обґрунтовані для цього підстави. Однак прийняті суддями щодо цієї особи рішення містили лише поверхові обґрунтування, у той час як клопотання прокурорів про надання дозволу взагалі не містили жодного обґрунтування.
Так, у постанові від 28.02.2019р. (справа №154/2906/15) Верховний Суд зазначив, що на підтвердження того, що до початку проведення відносно особи НСРД було достатньо підстав вважати за можливе вчинення ним злочину, беззаперечно свідчать про провокацію вчинення злочину з боку органу досудового розслідування.
Як вже наголошувалось, під час судового розгляду сторона захисту заперечувала свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, вказуючи, серед іншого, на провокацію з боку правоохоронних органів.
Так, з моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов'язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення.
Разом із тим, під час судового розгляду, незважаючи на встановлений у ст. 92 КПК обов'язок доказування, жодних даних на спростування доводів ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 щодо провокації вчинення злочину прокурором не надано.
Враховуючи зазначене, в діях свідка ОСОБА_9 наявна провокація, адже він за підтримки, зокрема фінансової, правоохоронних органів, наполегливо впливав на обвинуваченого шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов. Тобто, в даному випадку працівники правоохоронних органів не обмежилися лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_6 , що дає підстави вважати про відсутність злочинної діяльності в його діях.
Що стосується кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 369-2 КК України як вимагання неправомірної вигоди, то суд зазначає наступне.
У відповідності до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 року, вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Суд констатує про відсутність в матеріалах провадження будь-яких доказів про те, що обвинувачений погрожував заявнику, примушував його, чи зазначав, що у разі несплати коштів, до нього буде застосовано суворе покарання (адміністративний арешт).
Суд вважає, що в даному випадку дії свідка ОСОБА_9 були спрямовані на підбурювання злочину, який передбачено ч. 3 ст. 369-2 КК України, а тому у суду виникає непереборний сумнів у тому, що дане кримінальне провадження існувало б без дій свідка ОСОБА_9 , а тому його дії суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.
Докази, здобуті в результаті проведення НС(Р)Д, є недопустимими, якщо отримані за допомогою провокації злочину.
Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 12.05.2021 року у справі №166/1199/18.
Об'єктивних даних, які б спростовували показання обвинуваченого та поза усяким розумним сумнівом свідчили про те, що останній одержав неправомірну вигоду, матеріали кримінального провадження не містять, як і не містять вони доказів вимагання цієї неправомірної вигоди.
Зважаючи на те, що докази були отримані внаслідок провокації злочину, слід визнати недопустимими: висновок експерта № 2734 від 30 травня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 6-8), висновок експерта № 2736 від 5 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 10-13), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 20-23), протокол огляду від 27 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 25-31), протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи № 199 від 01.02.2018 (Том № 2 а.к.п. 79-80), протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи № 199 від 01.02.2018 (Том № 2 а.к.п. 81-114), протокол про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласних аудіо-, відеоконтролю за особою від 31 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 115-122), протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль за особою від 31 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 154-157), протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль за особою від 31 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 158-161), протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину від 31 березня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 162-164), протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою по кримінальному провадженню № 42018140400000069 від 29.03.2018 (Том № 2 а.к.п. 165-166), протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з транспортних телеконунікаційних мереж по кримінальному провадженню № 42018140400000069 від 29.03.2018 (Том № 2 а.к.п. 167-168), протокол огляду від 27 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 170-171), протокол огляду, обробки та вручення грошей від 30 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 165-170), протокол обшуку від 30 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 175-181), протокол проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_9 від 25 травня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 216-244).
За приписами статей 86, 87 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Разом з тим, в силу положень ч. 3 ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Щодо ухвал суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_6 , то вони підтверджують лише процесуальну діяльність суду, реалізовану на основі діяльності правоохоронних органів, та не можуть бути належним доказом винуватості обвинуваченого за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
6.Мотиви, з яких суд відхиляє доводи захисника.
Щодо доводів захисника про те, що органом досудового розслідування проводилися НСРД за завищеною правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 369-2 КК з метою звернення до апеляційного суду про проведення НСРД, то суд зазначає настпне.
Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової падати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 185/3086/16-к зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК (в редакції, яка діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. За правилами пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК (в редакції, яка діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) до ЄРДР вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених, зокрема заявником чи виявлених з іншого джерела. Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 14 січня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до правоохоронного органу для притягнення до відповідальності слідчого ОСОБА_10 та заступника начальника слідчого відділу Павлоградського ВП ОСОБА_6 , які вимагали у нього грошові кошти в розмірі 500 доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 (а. с. 204, Т. 1). Згідно з інформацією, яка міститься у рапорті слідчого ОСОБА_12 від 15 січня 2016 року у рамках кримінального провадження №12015040370003361 щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК до слідчої ОСОБА_10 звернувся потерпілий ОСОБА_13 з заявою про те, що немає претензій до ОСОБА_7 та просив закрити кримінальне провадження щодо останнього. Далі слідчою та ОСОБА_6 був викликаний ОСОБА_7 , у розмові з яким зазначені працівники правоохоронного органу розпочали вимагати у нього грошові кошти у розмірі 500 доларів США за закриття кримінального провадження (а. с. 203, Т. 1). Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами розглядуваної справи 16 січня 2016 року до ЄРДР за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, з фабулою: працівники правоохоронного органу вимагають неправомірну вигоду за вирішення питання, що входить до кола їх повноважень (а. с. 198, Т. 1). Тобто, відомості до ЄРДР вносилися з врахуванням тієї інформації, яка була повідомлена ОСОБА_7 під час складання протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 14 січня 2016 року за фактом вимагання працівниками правоохоронного органу неправомірної вигоди, що охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. З огляду на те, що з самого початку досудового розслідування кваліфікація діянь особи є попередньою, а в цьому провадженні повідомлені відомості охоплювалися складом тяжкого злочину, то й НСРД проводилися у межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину. Порушення ч. 2 ст. 246 КПК відсутні. Такий висновок кореспондує і актуальній судовій практиці касаційного суду. Перевірити наявність або відсутність кваліфікуючої ознаки, як і складу злочину в цілому можливо лише за результатом збирання доказів та їх оцінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а не простим аналізом законодавства і даних, таких як займана посада, посадова інструкція, функціональні обов'язки, статут тощо (постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі №991/492/19). У цьому кримінальному провадженні правову кваліфікацію дій ОСОБА_14 було змінено з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 2 ст. 369-2 КК під час досудового розслідування, що підтверджується повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 25 березня 2016 року (а. с. 111-115, Т.2). Такі дії органу досудового розслідування по зміні правової оцінки діяння є виправданими, адже спершу до ЄРДР вноситься лише попередня кваліфікація щодо вчиненого, і лише після проведення низки слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій (за умови внесення відомостей щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину) можна надати остаточну кримінально-правову оцінку тим чи іншим діянням. Таку ж послідовну позицію щодо попередньої правової кваліфікації діянь особи під час внесення відомостей до ЄРДР відображено і в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі №554/5090/16-к, а саме: Обєднана палата зазначила, що дійсно, відповідно до статті 12 КК (у редакції від 18 березня 2016 року) діяння, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК, відноситься до тяжких злочинів, що, враховуючи вимоги ст. 246 КПК, дає право органу досудового розслідування проводити НСРД. Проте кваліфікація дій Особа 1 за ч. 3 ст. 369-2 КК України на початковому етапі досудового розслідування не є порушенням кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, оскільки станом на 25 квітня 2016 року не може вважатися неправильною через те, що здійснена на підставі лише тих фактичних даних, які були отримані й перебували у віданні органу досудового розслідування на той час.
Судом встановлено, що по даному кримінальному провадженню відомості до ЄРДР внесені 29 березня 2018 року за ч. 3 ст. 369-2 КК України (Том № 1 а.к.п. 137) на підставі заяви ОСОБА_9 Військовому прокурору Чернівецького гарнізону від 29 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 139-140). У заяві ОСОБА_9 є посилання на вимагання неправомірної вимоги, тому попередня правова кваліфікація за ч. 3 ст. 369-2 КК України відповідає вимогам п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Таким чином, оскільки в даному випадку НСРД проводилися у межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину, тому порушення ч. 2 ст. 246 КПК України суд не вбачає.
Суд не бере до уваги письмові документи, надані захисником, а саме: копію ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_35 від 15 березня 2019 року про надання дозволу на проведення обшуку будинку АДРЕСА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_36 , де постійно проживає ОСОБА_37 (справа № 686/6927/19) та копію протоколу обшуку від 18 березня 2019 року, який проведений на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_35 від 15 березня 2019 року.
Так, згідно із ч. 3 - ч. 5 ст. 99 КПК україни сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп'ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа. Для підтвердження змісту документа можуь бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторони кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої строни.
Так, під час судового розгляду кримінального провадження захисником не надано достатніх даних, які б свідчили, що оригінали вказаних документів (ухвала слідчого судді та протокол обшуку) втрачені або знищені, а також ним не зявлялося клопотання про витребування належним чином завірених копій цих документів із органу досудового розслідування чи суду.
Отже, зазначені копії документів є недопустимими доказами на підставі частин 3-5 статті 99 КПК України.
Щодо інших доводів захисника про недопустимість окремих доказів, як таких, що здобуті органом досудового розслідування з порушенням вимог КПК України, а саме: протоколу від 31.03.2018 р. за результатами оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи №199 від 01.02.2018 (Том № 2 а.к.п. 79-114); протоколу від 31.03.2018 року про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів - негласного аудіо-, відео контролю за особою (Том № 2 а.к.п. 115-122); протоколу обшуку від 30.03.2018 року з додатком - флеш-носієм - в частині освідування особи та його результатів (Том № 1 а.к.п. 175-181); два диски фільтрувального паперу, за допомогою яких було проведено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_6 , а також висновок експерта № 2734 від 30.05.2018 року, в частині, що стосується виявлення нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією на поверхні двох дисків фільтрувального паперу, за допомогою якого було проведено змиви з правої та лівої ОСОБА_6 (Том № 2 а.к.п. 6-8); слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_9 , який проводився 25 травня 2018 року в автомобілі Мітсубіші Лансер, р.н. НОМЕР_8 (Том № 1 а.к.п. 216-244), і що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, є неконкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутні такі кваліфікуючі ознаки як «вимагання» та «вплив», в чому саме вони виражалися (в якій формі та у який спосіб), то суд зазначає наступне.
Стаття 86 КПК україни передбачає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Так, перевіривши зазначені доводи сторони захисту про недопустимість окремих доказів, що надані стороною обвинувачення, суд приходить до переконання про недоцільність дослідження кожного окремого доказу з підстав порушення органом досудового розслідування інших вимог КПК України, оскільки судом достеменно встановлено, що мала місце провокація вчинення злочину ОСОБА_6 органом досудового розслідуванння, тому вказані докази вже визнані судом недопустимими на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України, а також всі докази органу досудового розслідування є недопустимими на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, які зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням правил територіальної підслідності - Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області.
7.Перевірка судом приписів ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 21 квітня 2022 року.
Судом ретельно перевірені письмові приписи ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 21 квітня 2022 року про правомірність розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування - Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області, за умовами, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення ним кримінального правопорушення на території Хмельницької області.
Так, у Постанві Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 6 жовтня 2021 року (справа № 520/8432/16-к) зроблено такі висновки: «Більше того, про те, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином, зазначала й об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24 травня 2021 року (провадження № 51-2917кмо20, справа № 640/5023/19). У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
Частиною 1 ст. 214 КПК передбачено, що досудове розслідування розпочинається змоменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч. 1 ст. 218 КПК досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 7 статті 214 КПК передбачено, що, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
Як видно з матеріалів справи, це кримінальне провадження було розпочате 18 травня 2016 року прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_14 за заявою потерпілого ОСОБА_11 , за якою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016162020000026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Постановою цього ж прокурора ОСОБА_14 від 18 травня 2016 року про передачу кримінального провадження за підслідністю зазначене кримінальне провадження направлено до слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
У цій постанові підставою для направлення кримінального провадження до слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області прокурор вказав те, що кримінальне правопорушення відноситься до підслідності Національної поліції і проведення досудового розслідування у ньому відноситься до компетенції вказаного слідчого відділу.
Разом з тим згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуютьсяу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, яке було вчинено на території Київського району м.Одеси.
За частиною 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК виписано таку систему елементів процедури: а) належний суб'єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.
При цьому згідно з висновками, наведеними у згаданому рішенні об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування. Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
Таким чином, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч. 7 ст. 214 КПК зобов'язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил територіальної підслідності передати наявні у нього матеріали до слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та доручити проведення досудового розслідування.
Проте всупереч приписам процесуального закону, прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_14 18 травня 2016 року виніс постанову про направлення матеріалів кримінального провадження № 42016162020000026 до слідчого відділу Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, слідчі якого і здійснювали досудове розслідування з порушенням визначеної ст.218 КПК територіальної підслідності, в ході чого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, у тому числі й негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких було покладено в основу обвинувачення.
При цьому прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_14 не є суб'єктом, визначеним у ч. 5 ст. 36 КПК, який має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування. Тому передбачених згаданою нормою КПК підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, в межах якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, у прокурора не було».
В нашому ж випадку, 29 березня 2018 року прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону ОСОБА_42 внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 369-2 КК України відносно ОСОБА_6 (Том № 1 а.к.п. 134).
29 березня 2018 року першим заступником військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_43 винесено постанову про визначення підслідності, згідно якої визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42018140400000069 від 29.03.2018р. за слідчими слідчого відділу Шевченківького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (Том № 1 а.к.п. 144-145).
Ретельно дослідивши постанову про визначення підслідності від 29 березня 2018 року, винесену першим заступником військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_43 , якою визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42018140400000069 від 29 березня 2018 року за слідчими слідчого відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Навціональної поліції у Львівській області, суд приходить до висновку, що вона є невмотивованою та такою, що суперечить ч. 5 ст. 36; ст. 216, ч. 1 ст. 218 КПК україни.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підлслідності Національного антикорупційного бюро україни, іншому органу досудового розслідування (в редакції на 29.03.2018р.).
А згідно із частиною 1 статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Приписом частини 7 статті 214 КПК України встановлено, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
В нашому випадку прокурор, в порушення вимог ч. 5 ст. 36; ч. 7 ст. 214, 218 КПК України не передав матеріали досудового розслідування тому органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходилося місце вчинення кримінального правопорушення (м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області), а невмотивованою постановою, в порушення вимог ч. 5 ст. 36 КПК України, визначив підслідність за слідчими СВ Шевченківського ВП ГУНП. При цьому, у постанові прокурора не викладено мотивів, з яких досудове розслідування доручається саме Шевченківському ВП ГУНП у Львівській області.
Системний аналіз ч. 5 ст. 36; ч. 7 ст. 214; ст. 218 КПК України дає підстави суду стверджувати, що перший заступник військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_44 не є суб'єктом, визначеним у ч. 5 ст. 36 КПК, який має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування. Тому передбачених згаданою нормою КПК підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, в межах якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, у прокурора не було.
Таким чином, наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноваженть, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Отже, у зв'язку із зазначеним, оскільки СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, неправомірно, з порушенням частини 1 статті 218 КПК України, проводилося досудове розслідування, тому необхідно визнати недопустимими такі докази сторони обвинувачеення: висновок експерта № 2734 від 30 травня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 6-8), висновок експерта № 2736 від 5 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 10-13), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 20-23), протокол огляду від 27 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 25-31), протокол огляду від 27 червня 2018 року (Том № 2 а.к.п. 170-171), протокол огляду, обробки та вручення грошей від 30 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 165-170), протокол обшуку від 30 березня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 175-181), протокол проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_9 від 25 травня 2018 року (Том № 1 а.к.п. 216-244).
Судом також перевірені приписи ухвали Хмельницького апеляційного суду щодо доводів прокурора про наявність в діях ОСОБА_6 ознак ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, судом встановлено, що всі докази, надані стороною обвинувачення, які б підтверджували винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, визнані судом недопустимими на підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.
Отже, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження прокурором не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тому в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК україни.
Твердження прокурора під час судового розгляду кримінального провадження про те, що з моменту оголошення обвинуваченому ОСОБА_6 про підозру до звернення прокурора до суду з обвинувальним актом закінчилися строки досудового розслідування, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, і суд мав застсувати п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та закрити кримінальне провадження, суд розцінює критично та не бере до уваги з наступних підстав.
Частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. А частина 3 статті 22 КПК передбачає, що під час кримінального провадження фукції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Частиною 6 статті 22 КПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації строами їхнії процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім цього, суд констатує, що з цього приводу будь-яке клопотання (про закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) як прокурором, так і стороною захисту не зявлялося.
8.Висновки суду.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів».
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченою злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 рішення у справі «Капо проти Бельгії №4291/98 від 13.01.2005 року.
Суд створив усі необхідні умови стороні обвинувачення для реалізації її процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сторона захисту в судовому засіданні послідовно проводила думку про провокацію скоєння злочину, шляхом надання відповідних доказів та приймаючи участь у дослідженні доказів і спростовуючи відповідні докази обвинувачення, як такі, що не викривають у вчиненому правопорушенні обвинуваченого. Окрім того, самі докази під час їх дослідження об'єктивно та неупереджено доводили факт створення правопорушення у відношенні обвинуваченого штучним шляхом.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не брав участі в будь-яких корупційних діяннях по отриманню неправомірної вигоди. Щодо ОСОБА_6 немає інформації про його схильність до вчинення корупційних діянь - отримання неправомірної вигоди.
Достатніх причин і підстав для початку проведення правоохоронним органом таємної операції по викриттю ОСОБА_6 суд не знаходить.
Досліджені докази, як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, не підтверджують склад кримінального правопорушення, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні (час, місце, спосіб, тощо), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Відповідно до пунктів 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що прокурором не надано в суді такої сукупності достовірних доказів, отриманих з додержанням законодавства, достатніх для безспірного висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, а судом вичерпано заходи по їх здобуттю.
Так, відповідно до приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та частини 2 статті 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Приписом частини 3 статті 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена «поза розумним сумнівом». Тобто, отримуючись засади змагальності, та, виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Таким чином, на підставі викладеного, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що за результатами судового розгляду вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, органом досудового розслідування та прокурором не доведена.
Тому ОСОБА_6 слід виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Долю речових доказів вирішити згідно вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України,
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 369-2 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області не обирався.
Судові витрати на залучення експертів при проведенні експертиз у кримінальному провадженні - за проведення криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, а також судово-технічної експертизи друкарських форм в сумі 7 150 грн.- віднести на рахунок держави (Том № 2 а.к.п. 5-13).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12.04.2018 року на грошові кошти в сумі 1000 доларів США, з наступними серіями та номерами купюр: НВ70216537N, НС30278785В, КJ61743286А, НF38360729F, LВ88569736L, LВ98079546L, LB53973733А, LЕ55321400С, АВ45001457L, LЕ55321398С (Том № 1 а.к.п. 213).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12.04.2018 року на майно ОСОБА_6 , а саме: земельну ділянку площею 1,5 га, що розташована за адресою: Хмельницька область,Чемеровецький район, Жабинецька сільська рада, кадастровий номер 6825282700:04:001:0050 (Том № 1 а.к.п. 214).
Речові докази по справі:
1.Грошові кошти в сумі 1000 доларів США, з наступними серіями та номерами купюр: НВ70216537N, НС30278785В, КJ61743286А, НF38360729F, LВ88569736L, LВ98079546L, LB53973733А, LЕ55321400С, АВ45001457L, LЕ55321398С, які зберігалися в Західному ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а 3 червня 2024 роу зазначені грошові кошти після їх дослідження в судовому засіданні передані прокурору ОСОБА_4 , повернути власнику - УСБУ у Хмельницькій області (Том № 1 а.к.п. 205-207, Том № 8 а.к.п. 36-37).
2.Мобільний телефон марки «Nокіа» сірого кольору із двома картами мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_9 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_6 .
3.Дві упаковки від сім-карт мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_10 , сім- карта мобільного оператора «Київстар» з ідентифікатором № НОМЕР_11 , паперовий конверт з написом «З Днем народження», які зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, - повернути власнику, ОСОБА_6 (Том № 1 а.к.п. 210-212).
4.Квитанцію банку «Ощадбанк» про здійснення операції з перерахування грошових коштів 30.03.2018 ОСОБА_9 (оплата адміністративного штрафу в сумі 340 грн., судового збору в сумі 352,40 грн. та комісійні доходи), особисті записи ОСОБА_6 , додаток до протоколу огляду обробки та вручення грошових коштів - зберігати при матеріалах справи.
5.Рукавиці з огляду коштів, змиви з лівої руки ОСОБА_6 та рукавиці, змиви з правої руки ОСОБА_6 та рукавиці, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області (Том № 1 а.к.п. 210-212), - знищити.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1