Провадження №2/447/291/24
Справа №447/505/24
27.05.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну оплату аліментів,
представник позивача ОСОБА_3
представник відповідача ОСОБА_4 .
Процесуальні дії у справі.
21.02.2024 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну оплату аліментів. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 липня 2017 року рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2585/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх його доходу щомісячно, починаючи з 16.12.2016 року і до досягнення повноліття. Виконання цього рішення здійснюється державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавче провадження: ВП 66802917.
З січня 2017 року, боржник систематично допускає прострочення оплати аліментів, доказами цього факту є розрахунок заборгованості по аліментах, виданий державним виконавцем. Розмір заборгованості за аліментами, визначений державним виконавцем, відповідачем ОСОБА_2 в судовому порядку не оскаржено.
Таким чином, у відповідача згідно ст. 196 СК України, виник обов'язок сплатити позивачу пеню в сумі 210047,00 грн. З врахуванням наведеного, позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 210047,00 грн. за несплату аліментів у виконавчому провадженні № 66802917.
22.02.2024 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 22.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказав, що після розірвання шлюбу Миколаївським районним судом Львівської області від 10.05.2017, малолітній ОСОБА_6 , 2008 р.н. залишився проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1 . В подальшому відповідно до рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21.07.2017 було зобов'язано ОСОБА_2 сплачувати аліменти в розмірі 1/3 усіх доходів на користь малолітнього ОСОБА_5 . З метою не ухилення від сплати аліментів та покладених на ОСОБА_2 фінансових зобов'язань, останній намагався справно виплачувати грошові кошти. Після початку війни виникали певні труднощі, але станом на 14.02.2024 (дата останнього платежу), жодних заборгованостей по аліментам немає.
Окрім того, ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом щодо зміни (зменшення) розміру аліментів на дитину з 1/3 на 1/4 усіх доходів. Станом на подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі - 22.02.2024 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по аліментам. Окрім арешту на нерухомість від 2021 року, жодним чином попереджень, листів, повідомлень, дзвінків, а ні від ОСОБА_1 , а ні від виконавців не надходило. Платіж здійснювався вчасно і відповідно до розрахунків за останній рік - 16.03.2023, 24.04.2023, 20.05.2023, 15.06.2023, 07.07.2023, 10.08.2023, 14.09.2023, 10.10.2023, 03.11.2023, 15.12.2023, 18.01.2024, 14.02.2023 та здійснювався раніше, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
17.04.2024 третя особа, Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надіслала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності її представника.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 дав пояснення аналогічні позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 щодо задоволення позову заперечував та з підстав вказаних у поданому до суду відзиві просив в позові відмовити в повному обсязі.
Суд встановив:
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 від 20.11.2020 батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у ВП №66802917 з примусового виконання виконавчого листа № 447/2585/16-ц виданого 21.07.2017 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх його доходу щомісячно, починаючи з 16.12.2016 і до досягнення повноліття станом на 15.12.2023 розмір заборгованості становить 7978,86 грн.
Згідно розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за кожен місяць, за який допущено прострочення платежу з січня 2017 року по листопад 2023 року сума пені становить 210047,37 грн.
Оцінка суду.
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (частина перша статті 196 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».
Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18), на які теж є посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що розрахунком зі сплати аліментів згідно з виконавчого листа № 447/2585/16-ц від 21.07.2017 виданого Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 16.12.2016 і до досягнення повноліття станом на 15.12.2023 розмір заборгованості становить 7978,86 грн.
Відповідач зазначив, що оплатив усю суму заборгованості, що підтверджується відповідними квитанціями, однак не заперечив факту несвоєчасної оплати аліментів. Також не надав суду належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини .
Отже, суд дійшов висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів мала місце, хоча і була погашена ним станом на час розгляду справи, і така заборгованість виникла з вини відповідача, у зв'язку з чим позивач набула права на стягнення неустойки (пені).
Згідно статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 15 СК України визначено, що сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Грошове зобов'язання представляє собою зобов'язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов'язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності додаткових втрат недобросовісного боржника, майнове покарання за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2019 у справі №752/10763/14-ц (провадження №61-46628св18).
Суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини відповідача, який неналежно виконує покладений на нього ст. 180 СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, оскільки такий не сплачував стягувані з нього рішенням суду аліменти.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як зазначено у ч.1 ст. 196 СК України, неустойка може бути стягнута з того, хто винен у простроченні сплати аліментів. За аналогією з цивільним законодавством, у цьому разі слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку із цим на неї покладено тягар доказування протилежного.
Належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість зі сплати аліментів виникла з незалежних від відповідача причин, такий до суду не подав.
За таких обставин суд приходить висновку про наявність передбачених ст. 196 СК України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом (частина третя статті 195 СК України).
Долучений позивачкою розрахунок заборгованості по сплаті аліментів містить розмір поточних аліментів, які підлягали до сплати відповідачем щомісячно з січня 2017 року по листопад 2023 року.
Статтею 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.
Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою розрахунку, яка вказана в постанові ВП ВС від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц з урахуванням висновків, викладених у постанові ВП ВС від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, а саме розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Вказане наведене у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21).
Позивачкою у позові надано розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати аліментів, який здійснений з урахуванням даних розрахунку заборгованості по аліментах станом на 15.12.2023.
Розмір пені позивачем обчислено, виходячи із суми несплачених відповідачем аліментів за кожен місяць окремо з моменту порушення відповідачем свого обов'язку щодо їх сплати з січня 2017 року по листопад 2023 року.
Згідно даного розрахунку, загальний розмір нарахованої пені за кожен із прострочених платежів у період з січня 2017 року по листопад 2023 року складає 210047,37 грн.
Дослідивши наведений розрахунок, суд вважає, що обчислений позивачем розмір пені за прострочення відповідачем сплати аліментів є вірним. Представник відповідача у поданому до суду відзиві не надав іншого розміру пені за прострочення відповідачем сплати аліментів, а також не вказав поважності причин неналежного виконання рішення суду щодо сплати аліментів.
За наведених обставин, позовні вимоги позивачки про стягнення пені за прострочення сплати аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 2100,47 гривень належить стягнути з відповідача у дохід держави.
Керуючись ст. 133, 134, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. 180, 196 СК України, суд,
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасту сплату аліментів у виконавчому провадженні №66802917 у розмірі 210047 (двісті десять тисяч сорок сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривні 47 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул.. Шептицького 9, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, ЄДРПОУ 35048088.
Повний текст рішення складено 06.06.2024.
Суддя Головатий А. П.