Справа №443/566/24
Провадження №2/443/301/24
іменем України
05 червня 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок, -
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О.. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви позивачка покликається на те, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30.09.1988, виданого Жидачівською районною радою народних депутатів, житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був батько позивачки ОСОБА_5 .. Згідно витягів №84 та №85 від 19.02.2024 із погосподарської книги с. Млиниська, станом на 30.06.1990 та 15.04.1991 в будинку АДРЕСА_1 , що числиться як колгоспний двір, були зареєстровані / проживали наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із врахуванням викладеного ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 станом на 15.04.1991 не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, умовно по 1/5 частині будинку. Право власності за кожним із учасників двору не реєструвалося. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачки, ОСОБА_5 .. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна йому 1/5 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 був зареєстрований і проживав АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 . Від імені ОСОБА_5 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. За цією адресою разом із ОСОБА_5 до дня його смерті і на день смерті були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -дочка, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син. ОСОБА_1 , дочка покійного, прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін. Оскільки заповіту ОСОБА_5 не залишав, то спадкування відбулося за законом. На момент смерті ОСОБА_5 , окрім позивачки спадкоємцями першої черги спадкування за законом, були дружина покійного ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 , які спадщину не прийняли та на неї не претендують. Після смерті ОСОБА_5 позивачка фактично прийняла спадщину, бо вступила в управління та володіння спадковим майном. Позивачка продовжує проживати у спадковому будинку та користується присадибною ділянкою. Таким чином, позивачка фактично прийняла спадщину, однак юридично її не оформила. Даний факт підтверджується витягом зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не претендують на частки у житловому будинку та відмовляються від них на користь позивачки, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_1 фактично успадкувала частку свого батька, то на даний час вона є фактичним одноосібними власниками вищевказаного будинковолодіння. З метою юридичного оформлення права власності на житловий будинок позивачка 14.03.2024 звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій. Причиною відмови стало те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом. Враховуючи ту обставину, що на даний час позивачка немає можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , що фактично перебуває у її власності, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 17.04.2024 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 09.05.2024 /а.с.31-32/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 09.05.2024 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 28.05.2024 /а.с.52-53/.
Розгляд справи по суті відбувся 28.05.2024 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату та час, в судове засідання не з'явилася. Представник позивачки, адвокат Яременко І.О., подав заяву згідно якої просить розглядати справу без їхньої участі , заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка, ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату та час, в судове засідання не з'явилася. Подала заяву згідно якої просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки, на частку у майні колгоспного двору не претендує та відмовляється від неї на користь позивачки. Крім цього, повідомляє, що до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брала участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору.
Відповідач, ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату та час, в судове засідання не з'явився. подав заяву згідно якої просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки, на частку у майні колгоспного двору не претендує та відмовляється від неї на користь позивачки. Крім цього, повідомляє, що до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору.
Відповідачка, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату та час, в судове засідання не з'явилася. подала заяву згідно якої просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки, на частку у майні колгоспного двору не претендує та відмовляється від неї на користь позивачки. Крім цього, повідомляє, що до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брала участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.05.2024, є дата складення повного тексту судового рішення - 05.06.2024.
Суд, перевіривши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а відтак позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.09.1979, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Млиниська Жидачівського району Львівської області, а її батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_2 /а.с.7/.
Згідно з довідкою серії ЛВА-1 №272353 ОСОБА_9 встановлено другу групу інвалідності, безтерміново /а.с.8/.
Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого 08.07.2004 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 одружились 15.01.2000, про що було зроблено відповідний запис №1. Після одруження дружині присвоєно прізвище на « ОСОБА_11 » /а.с.9/.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 09.08.2016, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з дитинства, безтерміново /а.с.10/.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок записаний в реєстрову книгу №1 за реєстровим №147 від 15.10.1988 цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 , на підставі рішення виконкому Жидачівської районної Ради народних депутатів №3 від 15.09.1988 /а.с.11/.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було споруджено у 1931, загальна площа будинку 42,1 кв м /а.с.12-16/.
Згідно витягу №83 від 19.02.2024 із будинкової книги в АДРЕСА_1 , станом на 30.06.1990 в житловому будинку, який відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, були зареєстровані/проживали наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - голова двору, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - чоловік, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка /а.с.17/.
Згідно витягу №84 від 19.02.2024 із погосподарської книги с. Млиниська, Жидачівського району Львівської області, згідно запису в погосподарській книзі №2 Млиниської сільської ради, Жидачівського району, Львівської області в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 в житловому будинку, який відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, були зареєстровані і проживали наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - голова двору, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дочка, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - чоловік, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с.18/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 14.04.2000, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 47 років /а.с.19/.
Відповідно до довідки, що видається при оформленні спадщини №86 від 19.02.2024 виданою Млиниським старостинським округом Жидачівської міської ради про те, що по АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . По даних Млиниського старостинського округу Жидачівської міської ради відомостей щодо заборони та арешту на спадкове майно ОСОБА_5 розташоване на території с. Млиниська не має. Від імені ОСОБА_5 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. За цією ж адресою разом із ОСОБА_5 до дня його смерті і на день його смерті (на день відкриття спадщини) були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син /а.с.20/.
Згідно довідки №85 від 19.02.2024 виданою Млиниським старостинським округом Жидачівської міської ради про те, що за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований і проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Від імені ОСОБА_5 у виконкомі колишньої Млиниської сільської ради заповіт не посвідчувався. ОСОБА_1 , дочка покійного, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , вступивши в правління та володіння спадковим майном у піврічний термін /а.с.21/.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №76192123 від 13.03.2024 за параметрами пошуку ОСОБА_5 інформація відсутня /а.с.22/.
Згідно постанови завідувача Жидачівської ДНК ОСОБА_13 від 14.03.2024 № 121/02-31 про відмову у вчинені нотаріальних дій ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після її батька ОСОБА_5 , оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є останнім його членом /а.с.23/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
Стосовно успадкування частки майна в колгоспному дворі ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 застосовує законодавство, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а саме ЦК УРСР від 18.07.1963.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Стаття 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_5 .
Спірне будинковолодіння належало до суспільної групи колгоспний двір, членами якої були: ОСОБА_14 - позивачка, ОСОБА_2 ,мати позивачки, - голова колгоспного двору, ОСОБА_5 - батько позивачки, ОСОБА_6 - сестра позивачки, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 - брат позивачки, яким умовно належало по 1/5 частки в майні колгоспного двору.
В ході судового розгляду встановлено та визнається сторонами, що після смерті ОСОБА_5 його донька ОСОБА_8 , успадкувала 1/5 частки в майні колгоспного двору та фактично стала власницею 2/5 часток в спірному будинковолодінні, оскільки їй як члену колгоспного двору належала 1/5 частки (1/5+1/5).
Відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на частку в майні колгоспного двору не претендують та відмовляються від частки у спадковому майні в користь позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується їх заявами, наявними в матеріалах справи. Окрім того, судом встановлено, що останні не брали жодної участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору більше трьох років підряд до 15.04.1991.
Відтак, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розумінні ст. 126 ЦК УРСР втратили право на частку в майні двору, оскільки вони більше трьох років підряд не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору та не претендують на таку.
Таким чином, позивачка фактично стала власницею цілого спірного будинковолодіння. (2/5+1/5+1/5+1/5).
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя набув або володів спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачка оформити право на спадкове майно не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що спадкове майном є власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не його останнім членом; відповідачі по справі проти задоволення позовних вимог не заперечують, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315 ЦПК України, суд,
вирішив:
ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко