Справа № 303/4463/24
2-а/303/35/24
06 червня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії АЖ № 2400425 від 14.01.2024 року, винесену головним спеціалістом, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Русин В.І. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови, винесеної головним спеціалістом, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Русин В.І., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 грн. за те, що він порушив правила стоянки, здійснив стоянку у місцях де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить суттєву перешкоду для руху пішоходів, чим порушив п. 15.10 д) Правил дорожнього руху. При цьому позивач зазначає, що постанова є протиправною та містить невідповідність, яка полягає в тому, що автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в постанові, було припарковано за адресою вул. Ілони Зріні, 111, м. Мукачево, однак, відповідно до фотознімків, які додані до постанови та які містять географічні координати та прив'язку саме до адреси вул. Героїв Ленінграду (Молодіжна), 25, м. Мукачево, що є зовсім іншим місцем. Також зазначає, що автомобіль жодним чином не створював перешкод та не робив неможливим рух інших транспортних засобів, жодних знаків, що б забороняли стоянку в тому місці не встановлено. Враховуючи вищезазначені обставини, постанову вважає незаконною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при розгляді справи не були з'ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв'язку з чим така підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження, передбаченими ст.ст. 268, 286 КАС України, без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою позивачу поновлено строк звернення до суду.
05.06.2024 року від відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Постанову вважає правомірною. У своєму відзиві представник відповідача посилається на те, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, інспектором з паркування було прийнято рішення про винесення постанови. Вважає, що оскаржувана постанова складена відповідно до норм КУпАП, а тому посилання позивача на порушення законодавства в цьому випадку є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Отже, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. При цьому з доданих до оскаржуваної постанови фотоматеріалів чітко вбачається та обставина, що автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , створює суттєву перешкоду для руху пішоходів, так як стоїть в зоні смуги зелених насаджень. Крім того оскаржувана постанова засобами поштового зв'язку скеровувалася позивачу проте такий не забрав її у відділенні Укрпошти.
Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження і матеріалів позову на відповідну електронну адресу.
Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії АЖ № 2400425 від 14.01.2024 року, винесеної головним спеціалістом, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Русин В.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 14.01.2024 року о 15 год. 11 хв. в м. Мукачево на вул. Ілони Зріні, 111, особа, яка керувала автомобілем марки SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку в місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів, чим порушила п. 15.10 д) Правил дорожнього руху. Також в постанові зазначено, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобами марки «PIXUS Vision».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, інспектор з паркування, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує наступне.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) передбачені ст. 279-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 279-1 КУпАП).
В примітці до ст. 14-2 КУпАП зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Диспозицією ч. 3 ст. 122 КУпАП серед іншого передбачено відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з п. 15.10 д) Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
За приписами ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Так, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як вже було зазначено вище, оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що позивач здійснив стоянку належного йому автомобіля в місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів, чим порушив п. 15.10 д) Правил дорожнього руху.
Разом з тим, із зображень транспортного засобу, на яких зафіксовано порушення п. 15.10 д) Правил дорожнього руху, з урахуванням положень ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, якими і визначаються критерії розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, судом не встановлено, що автомобіль позивача робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів. При цьому оскаржувана постанов не містить точних замірів відстані автомобіля позивача до протилежного краю проїзної частини, що в свою чергу унеможливлює встановлення відповідного порушення Правил дорожнього руху. Крім того, в оскаржуваній постанові не конкретизовано чи автомобіль робить неможливим рух інших транспортних засобів, чи створює перешкоду для руху пішоходів. Відсутні також докази встановлення та наявності дорожніх знаків заборони зупинки у місці стоянки автомобіля позивача.
Додатково суд звертає увагу на те, що з оскаржуваної постанови, місце вчинення адміністративного правопорушення є АДРЕСА_1 .
В той же час судом встановлено, що відповідно до фотозображень транспортного засобу, що додані до оскаржуваної постанови, місце вчинення адміністративного правопорушення є АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом встановлено розбіжність в місці вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в оскаржуваній постанові та представлених суду копій фотознімків місця розташування автомобіля позивача.
З огляду на вказане, представлені суду копії фотознімків місця розташування автомобіля позивача, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не можуть судом визнаватися як належні докази вчинення такого правопорушення, оскільки жодним чином не відображають події, які сталися згідно з оскаржуваної постанови 14.01.2024 року о 15 год. 11 хв.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
З огляду на вказане, фотознімки місця розташування автомобіля позивача, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не можуть судом визнаватися як належні докази вчинення такого правопорушення, оскільки жодним чином не відображають події порушення Правил дорожнього руху, яка сталася згідно з оскаржуваної постанови 14.01.2024 року о 15 год. 11 хв.
Таким чином суду не надано беззаперечних доказів, що автомобіль позивача робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, зважаючи, що саме такі обставини є кваліфікуючою ознакою правопорушення.
Щодо аргументів представника відповідача в частині належного повідомлення позивача про винесення оскаржуваної постанови суд зазначає про таке.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом досліджувалося судом при вирішенні питання про відкриття провадження.
При цьому суд також враховує те, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, п. 61).
Суд також враховує, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 22.07.2021 року у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 року у справі N 120/16601/21-а.
Крім того суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), п. 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
У справі «Bellet v. France» (заява № 23805/94, п. 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заяви №№ 38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, п. 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява N 28090/95, п. 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суд повинен з'ясувати дату отримання цієї постанови.
Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 953/2781/20.
Судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови отримано позивачем тільки 20.05.2024 року, а протилежного відповідачем не доведено. Таким чином позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в межах строку, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України. Відповіді не решту питань щодо дотримання позивачем строку звернення до суду містяться в ухвалі суду від 27.05.2024 року, якою відкрито провадження у цій справі.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи не встановлено порушення ОСОБА_1 п. 15.10. д) Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов'язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії АЖ № 2400425 року, винесеної головним спеціалістом, інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Русин В.І. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з врахуванням задоволення позову, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складається з судового збору в розмірі 605,60 грн. та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 122, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-
Позов задовольнити
Постанову серії АЖ № 2400425 від 14.01.2024 року, винесену головним спеціалістом інспектором з паркування Управління муніципальної поліції Мукачівської міської ради Русин Владиславом Івановичем по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з виконавчого комітету Мукачівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605,60 гривень судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )
Відповідач: виконавчий комітет Мукачівської міської ради (місцезнаходження: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Духновича, 2, ЄДРПОУ 04053743).
Суддя А.М.Заболотний