Справа № 129/593/24
Провадження № 2-о/147/26/24
03 червня 2024 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника адвоката Капець М.А.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Капець М.А. (в редакції заяви від 04.04.2024) звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з заявою, в якій просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох дітей віком до вісімнадцяти років. В обгрунтування заяви покликається на те, що відповідно до витягу із протоколу засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.01.2024 №3 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз.4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із тим, що у військовозобов'язаного немає підстав для відстрочки. Статтею 23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, абзацом 4 частини першої наведеної статті вказано, що не підлягаютьпризову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки,на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Зазначив, що відповідно до ст. ст. 268, 269 СК України вітчим має обов'язок утримувати свою падчерку, що прямо передбаченозаконом, та цей обов'язок не залежить від обов'язку утримувати своїх дітей їхбіологічним батьком.
14.10.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. У даному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_1 народилися спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у ОСОБА_1 ще є дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від попереднього шлюбу. 23.05.2013 шлюб між ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_6 залишилася проживати разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Починаючи із 14.10.2013 (часу одруження) та до теперішнього часу дитина від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , з якою визначено місце її проживання та своїм вітчимом ОСОБА_1 за однією адресою та фактично перебуває на утриманні у ОСОБА_1 , саме якого і вважає своїм батьком.
Біологічний батько неповнолітньої ОСОБА_6 ухиляється від обов'язку щодо будь-якого її утримання. Будь-яких доказів виконання свого обов'язку щодо утримання ОСОБА_6 матеріали справи не містять. За таких обставин, оскільки рідний батько не надає своїй доньці належного утримання, відповідно до ст. ст. 268, 269 СК Українисаме на заявника покладається обов'язок утримання неповнолітньої падчерки, яка виховується у його сім'ї.
ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_1 та трьома дітьми - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є зареєстрованими та проживають однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
23 листопада 2023 року комісія з питань захисту прав дитини Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області своїм рішенням № 31 вирішила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 за місцем реєстрації та фактичного проживання її матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник стверджує, що троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають на повному матеріальному утриманні, вихованні ОСОБА_1 . Діти проживають разом із ОСОБА_1 , який створив усі умови для проживання дітей, здійснює опіку над ними, доглядає та піклується про їх стан здоров'я. ОСОБА_6 вважає саме ОСОБА_1 своїм батьком. Також вказує, що заявник разом з дружиною має статус багатодітної родини та у відповідному посвідченні вписано троє дітей. Отже, вказані обставини підтверджують, що на утриманні у заявника перебуває троє дітей до 18 років, що є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заявник є чоловіком, якого можуть призвати на військову службу, в результаті чого троє неповнолітніх дітей можуть залишитися без належного матеріального утримання.
Дружина заявника ОСОБА_1 не працює, лише отримує допомогу на дитину, не має можливості влаштуватися на роботу та не має можливості матеріально утримувати своїх трьох дітей, оскільки вона доглядає за своїм молодшим сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість заявник є єдиним працевлаштованим членом своєї сім'ї, який отримує постійний дохід, а тому дружина та троє дітей перебувають на його повному утриманні, зокрема, ним одноосібно здійснюється оплата усіх послуг, придбання продуктів харчування, одягу, лікування, здобуття освіти дітей та їх дозвілля. Натомість, батько ОСОБА_6 в повній мірі самоусунувся від виховання своєї доньки та жодної участі в її матеріальному забезпеченні не приймає.
На даний час він з дружиною спільно виховують, утримують та забезпечують трьох неповнолітніх дітей. Відповідно до чинного законодавства, одним з найголовніших та найважливіших обов'язків батьків є виховання та матеріальне утримання дітей. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дітей визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду. Він не робить ніякої різниці між дітьми, вони всі п'ятеро проживають однією сім'єю, він матеріально забезпечує сім'ю. Встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей йому необхідно для отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тому просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт перебування на утриманні у ОСОБА_1 трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою судді від 05 квітня 2024 року прийнято заяву, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами окремого провадження.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, вказавши, що встановлення даного факту йому необхідно щоб отримати відстрочку від призову по мобілізації. Додатково пояснив, що дійсно усі діти знаходяться на його утриманні.
Представник заявника адвокат Капець М.А. в судовому засіданні підтримала подану заяву за обставин зазначених у ній, пояснила, що визначальним фактом є не батьківство, а утримання дітей. Усі надані докази свідчать про те, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні заявника. ОСОБА_8 з 2013 року проживає з ОСОБА_9 , який утримував падчерку ОСОБА_6 з 2013 року, до народження інших дітей. Колишній чоловік ОСОБА_11 - ОСОБА_2 в утриманні дитини не приймає участі. Старша донька ОСОБА_6 вважає заявника своїм батьком.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . У них є двоє спільних дітей та її дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_6 . Заявник вважає її своєю дочкою, а ОСОБА_6 вважає його своїм батьком. Щодо біологічного батька ОСОБА_6, зазначила, що він сплачує аліменти на утриманні ОСОБА_6, заборгованості по аліментам у нього немає. Однак він не приймає участі у вихованні дитини, немає інтересу до неї. ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6 .
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області в судовому засіданні 20 травня 2024 року не заперечувала щодо встановлення даного факту, зазначила, що ними були обстеженні умови проживання заявника та дітей. Діти забезпечені усіма необхідними засобами.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з'явився, 25.04.2024 до суду подав письмові пояснення, в якому зазначено, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. В свою чергу, виключний перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (звільнення від призову) встановлений статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ці підстави є досить вагомими, підтверджуються відповідними документами та стосуються виконання певних обов'язків, стану здоров'я або сімейного стану, що унеможливлює виконання військового обов'язку. Відповідно до абз. 4 ч.1 ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сімейним Кодексом України передбачено обов'язок щодо утримання батьками своїх дітей. З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу падчерці, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати «утриманням», бо «утримання», це не «право», а безальтернативний та імперативно визначений обов'язок батьків по відношенню до неповнолітніх дітей. Також падчерка у спірному випадку не може вимагати у вітчима забезпечення його утриманням, оскільки за законом такий обов'язок на нього не покладений. Таким чином, саме на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як батьків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з чинним законодавством покладено обов'язок утримувати свою дитину. Відтак відсутні підстави для задоволення заяви про встановлення факту перебування трьох дітей на утриманні ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з документів доданих ОСОБА_1 до заяви про встановлення юридичного факту, відсутні будь-які докази, які підтверджували б наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів відносно ОСОБА_6 , притягнення його до відповідальності або застосування до нього будь-яких обмежень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів. Це, в свою чергу, не дає підстав вважати, що ОСОБА_2 ухиляється від обов'язку щодо утримання своєї дитини або немає можливості її утримувати. Тому просить врахувати ці пояснення під час винесення рішення по справі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 11.05.2024 до суду надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просить розглянути справу без його участі.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що до суду з заявою звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_1 .
В якості доказів встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей заявником надано до суду наступне.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.10.2013 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_15 одружились 14 жовтня 2013 року в Ободівській сільській раді Тростянецького району Вінницької області (а.с.16).
У дружини заявника є дочка від попереднього шлюбу ОСОБА_6 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.11.2011 (а.с.17).
В період шлюбу заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у них народились діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.04.2014 (а.с.19), та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.06.2022 (а.с.18).
З довідки №67 від 17.01.2024, виданої Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані і фактично проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7, дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.20).
З довідки №58 від 16.01.2024 виданої Ободівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, знаходиться на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.21).
Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Ободівської сілської ради Гайсинського району Вінницької області №31 від 23.11.2023, відповідно до того, що житлові права дитини не порушені комісія вирішила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем реєстрації та фактичного проживання її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).
З акту обстеження умов проживання вбачається, що умови проживання ОСОБА_6 належні, також вона проживає однією сім'єю із ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , а також зазначено, що дочка ОСОБА_6 вважає своїм батьком ОСОБА_1 (а.с.23, 24).
Із характеристики комунального закладу «Новободівський ліцей» Ободівської сільської ради від 19.01.2024 № 11 на ученицю 7-Б класу ОСОБА_6 слідує те, що мати та її чоловік ОСОБА_1 приділяють належну увагу вихованню дівчинки, відвідують батьківські збори та підтримують зв'язок з класним керівником (а.с.25).
З посвідчення НОМЕР_5 , що дає право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, виданого 12 січня 2023 року, вбачається, що у ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_1 є діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26, 27).
В якості доказів витрат на утримання дітей ОСОБА_1 надано суду квитанцію на 1000,00 грн від 17.12.2023, сплачених у « ОСОБА_18 » (а.с.31), квитанцію «Приватбанку» на суму 9437,00 грн від 28.07.2022 (а.с.32).
Суд не приймає дані квитанції в якості доказів понесених витрат на утримання дітей, оскільки зі змісту даних квитанцій не зазначено, на які цілі витрачено вказані кошти та не підтверджено іншими доказами, що саме ці кошти пішли на утримання дітей.
З записів у трудовій книжці виданій на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що останнім записом є звільнена за власним бажанням 03.06.2013 (а.с.34, 35).
З довідки №08-39 від 30.01.2024 про отримання допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2023 до 30.06.2028 призначено допомогу: державну соціальну допомогу багатодітним сім'ям, з 01.04.2022 по 30.06.2025 - допомогу при народженні дитини, яку нараховано у розмірі за період з 01.01.2023 до 01.01.2024 - 35520 грн (а.с.36).
Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 09.01.2024 №3 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на мобілізацію за абз.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки у військовозобов'язаного немає підстав для відстрочки (а.с.13).
Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд, серед інших, розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Правовідносини щодо утримання дітей, є предметом регулювання Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Обов'язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч.2 ст. 166 СК України).
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.
З матеріалів справи не вбачається, що мати дитини ОСОБА_6 зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів з батька ОСОБА_2 , однак сама ж вона в судовому засіданні зазначила, що біологічний батько сплачує аліменти на утримання дочки та заборгованості по аліментам немає.
Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить.
Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, у випадку прямо передбаченому законом, лише за сукупності наступних обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що заявник ОСОБА_1 є вітчимом дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5.
Вітчим- це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки.
Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов'язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст. 268 СК України).
Матеріали справи свідчать про те, що падчерка заявника має рідного батька ОСОБА_2 .
Беззаперечних доказів, які б вказували на те, що біологічний батько - ОСОБА_2 не виконує свій обов'язок щодо утримання дитини не надано.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що з моменту реєстрації ним шлюбу із ОСОБА_1 - матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, дочка проживає разом з ним, він її прийняв як свою дтину і надає їй належне утримання та турботу.
Проте, в силу положень ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні також будь-які дані щодо відсутності можливості належного утримання батьком ОСОБА_2 неповнолітньої ОСОБА_6. Натомість мати дитини ОСОБА_1 отримує допомогу як багатодітна сім'я та по догляду за дитиною.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується обов'язок заявника утримувати неповнолітню ОСОБА_6 в силу ст. 268 СК України.
Крім того, не подано доказів щодо матеріального стану (доходу) заявника, що унеможливлює достовірне встановлення обставин утримання ОСОБА_1 трьох дітей. Батько дитини ОСОБА_6 не позбавлений батьківських прав, не звільнений від обов'язку надання коштів на утримання дитини, навпаки зі слів заінтересованої особи ОСОБА_1 , яка являється матір'ю ОСОБА_21 вбачається, що ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованість відсутня.
Водночас, матеріали справи також не містять і доказів, якими би підтверджувалось фактичне утримання заявником трьох дітей.
Законом не заборонено ОСОБА_1 добровільно утримувати неповнолітніх дітей, дбати про їх всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про їх духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я сторін:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - Служба у справах дітей Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, місце знаходження вул. Дружби, 4,с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 44096404;
заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ;
заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 06 червня 2024 року.
Суддя А.М. Мудрак