Справа № 136/2094/23
провадження № 2/136/482/23
"06" червня 2024 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судових засідань Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, у якому просить суд визнати батьківство останнього щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки його заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також вирішити питання судових витрат.
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що з вересня 2016 року по січень 2017 року вона мала романтичні стосунки, у тому числі статеві стосунки, з ОСОБА_2 та завагітніла.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину - ОСОБА_3 , запис про батька якої було вчинено за її вказівкою, у порядку ст..135 СК України, тоді як відповідач є біологічним батьком їх спільної дитини. Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Ураховуючи те, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, будучи зобов'язаним відповідно до діючого законодавства, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто, позивач не в змозі забезпечувати утримання доньки самостійно, тому наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У визначений судом строк відповідач відзиву не подав.
Ухвалою суду від 08.11.2023 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за зазначеним позовом, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 01.1.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05.03.2024 у справі призначено судово молекулярно - генетичну експертизу, а провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 10.05.2024 у зв'язку з надходженням висновку експерта провадження у справі відновлено.
У підготовче судове засідання позивач та її представник не з'явились надавши до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримали, розгляд справи просили проводити за їх відсутності, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, однак раніше надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував обставини наведені у позові та проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З огляду на те, що учасники скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ст..211 ЦПК України, отож суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності учасників цивільної справи та не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.18), батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Як слідує із Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.19), запис про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Книзі реєстрації народжень провадився у порядку ст..135 СК України за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.
Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати батьківство відповідача по відношенню до народженої нею дитини та стягнути із нього аліменти на її утримання.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Також, разом з цим, відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.
Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Згідно з п. 5 вказаної Постанови спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі-органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч.2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Обставини щодо свого батьківства по відношенню до дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження відповідач ОСОБА_2 визнав у повному обсязі, подавши заяву відповідного змісту до суду.
За наслідками призначеної судом та проведеної експертизи згідно з висновком експерта від 01.05.2024 №СЕ-19/102-24/5494-БД, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події складає 99,9999%.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява N 39948/06 від 18 грудня 2008 року) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Ураховуючи те, що відповідач вважає себе біологічним батьком дитини, вказані обставини не оспорює, при цьому права третіх осіб не будуть порушені, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині вимог про визнання батьківства.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, який зареєстровано 14.01.2011 року за № 55/18793, затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, згідно з п.1.7 яких зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в т.ч. рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно з п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4. Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання батьківства відповідача по відношенню до дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, отож слід внести зміни до актового запису про народження дитини про відповідача як батька спільної дитини сторін цього спору.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів із відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини, суд виходить з наступного.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч.2 ст. 51 Конституції України.
Відповідач не заперечував обставини щодо проживання їх спільної дитини із позивачем.
Нормами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Пункти 1, 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачають, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище як платника аліментів так і дитини; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності з ч 1 ст. 183 СК України визначено що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Правилами ст.141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, у тому числі щодо її утримання.
Суд зважає на те, що відповідач позов у частині стягнення із нього аліментів у розмірі запропонованому позивачем визнав у повному обсязі.
За встановлених в ході судового розгляду обставин, з урахуванням рівного обов'язку батьків щодо утримання дитини, обставин передбачених ст.182 СК України, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати утримання своїй дитині у спосіб обраний позивачем у частці від його заробітку (доходу) у розмірі частки але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується правилами Глави 8 ЦПК України. Ураховуючи те, що позов задоволено, а при пред'явлені його до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, суд вважає, що його слід стягнути із відповідача в дохід держави.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 264, ч. 1 п. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення сум платежу за один місяць з метою забезпечення інтересів дитини.
На підставі ст.128, 134, 180-184 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Внести зміни до актового запису №90 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Липовецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 15.09.2017, в якому у графі відомості про батька вказати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, українець.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суд.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 )
Суддя Світлана ШПОРТУН