125/1082/24
1-кс/125/201/2024
про застосування запобіжного заходу
05.06.2024 м. Бар Вінницька область
Слідча суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ; секретар судового засідання ОСОБА_2 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Барського районного суду Вінницької області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за № 12024020140000117 від 09.04.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Гавришівка Барського району Вінницької області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працює, неодружений, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Слідчий СВ Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 , посягаючи на встановлений законодавством України порядок врегулювання суспільних відносин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а також суспільних відносин, що охороняють здоров'я населення України, на порушення вимог ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживанню ними», постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 та наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000, маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, відповідно до наказу МОЗ України № 200 від 27.03.2000 та постанови КМУ № 333 від 13.05.2013, будучи пацієнтом замісної підтримуючої терапії, у невстановлений досудовим рослідуванням час отримав для власного вживання у КНП «Барська міська лікарня» наркотичний засіб - метадон у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, який вирішив збути. Під час досудового розслідування 16.05.2024 було проведено оперативну закупівлю у ОСОБА_5 п'яти таблеток білого кольору за кошти у сумі 1000 грн. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-24/9540-НЗПРАП від 21.05.2024, у наданих на експертизу п'яти таблетках міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. У досліджуваних п'яти таблетках, загальною масою 2,4960 г, загальна маса метадону становить 0,1118 г. Маса метадону в одній таблетці становить 0,0224 г. 04.06.2024 слідством було проведено НСРД на підставі постанови прокурора від 23.05.2024 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої (оперативної) закупки, під час якої було вилучено п'ять таблеток білого кольору, які було поміщено до полімерного пакету НПУ PSP1503211. Вказаний наркотичний засіб покупець придбав у ОСОБА_5 за кошти у сумі 1000 грн. Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями продовжив вчиняти злочин, посягаючи на встановлений законодавством України порядок врегулювання суспільних відносин у сфері обігу наркотичних засобів.
04.06.2024 о 10:20 ОСОБА_5 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.
04.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
У клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, не має сталих соціальних зв'язків, ніде не працює, не одружений, не має постійного джерела прибутку, тому за наявності нагоди може залишити межі м. Бар та Барської ТГ, оскільки останнього нічого не стримує;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відомі їх дані та місце проживання, що у свою чергу відповідно до діючого кримінального законодавства кваліфікується як злочин, тобто ОСОБА_5 може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, даний ризик доводиться тими обставинами, що ОСОБА_5 , будучи обізнаний з фактом притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб за вчинення ними аналогічного кримінального правопорушення, не зупинився, висновків для себе не зробив та вчинив умисний злочин, що свідчить про схильність останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень.
У клопотанні зазначено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки особисте зобов'язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, ураховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки; особиста порука неможлива, оскільки у ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи суду на першу вимогу; застава, оскільки у разі сплати підозрюваним чи іншою особою застави, він може продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду; а домашній арешт неможливий, оскільки підозрюваний усвідомлює тяжкість покарання за вчинений злочин, тому, на думку органу досудового розслідування, підозрюваний не виконуватиме вимог, встановлених даним запобіжним заходом та вчинятиме дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за злочини, у зв'язку із чим недоцільно обирати даний запобіжний захід, який на даній стадії кримінального провадження є ризикованим.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, оскільки підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри його причетності до вчинення злочину та ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 пояснив, що він визнає свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, розкаюється, зазначив, що не буде переховуватися, жалкує про свій вчинок.
У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що нема підстав вважати, що ОСОБА_5 буде ухилятися чи кудись виїде.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оскільки сторона захисту не заперечувала обґрунтованість підозри, з урахуванням пояснень ОСОБА_5 у судовому засіданні, даних копій матеріалів, що долучені до клопотання, у тому числі й протоколів допиту свідків, висновку експертизи, які були досліджені під час судового засідання, слідча суддя вважає підозру обґрунтованою.
За вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, що передбачений ч. 1 ст. 307 КК України, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
На виконання вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, оцінюючи, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, слідча суддя виходить з такого.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання та затягування строків досудового розслідування та судового розгляду прокурор обґрунтував тяжкістю ймовірного покарання; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Ураховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_5 , який не має сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, неодружений, не має постійного прибутку, та характером злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідча суддя дійшла висновку про існування ризику того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та йому відомі дані, місце проживання свідків.
Слідча суддя вважає переконливими та погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При цьому слідча суддя ураховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, але є особливо гострим саме на початковому етапі досудового розслідування.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення слідча суддя виходить з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_5 на свідків, що може бути вчинений шляхом перешкоджання з'явленню свідка до органів досудового розслідування, суду, примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози або підкуп свідка з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Також слідча суддя враховує, що ОСОБА_5 є наркозалежною особою, є пацієнтом замісної терапії, не працевлаштований, тому ризик вчинення інших правопорушень, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, є великим.
У судовому засіданні було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та на які вказував слідчий, прокурор, зокрема, ризику вчинити інше правопорушення, пов'язане з обігом наркотичних засобів, на думку слідчого судді, ніяк не зможе запобігти запобіжний захід у виді домашнього арешту. З цих підстав слідча суддя відхиляє аргументи сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На виконання положень ст. 178 КПК України слідча суддя оцінила у сукупності такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років); вік та задовільний стан здоров'я підозрюваного, які дозволяють утримувати його під вартою; відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання; відсутність постійного місця роботи; високий ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Дане кримінальне провадження не охоплюється випадками, що передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням вимог, встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ч. 1 ст. 307 КК України), визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Слідча суддя дійшла висновку, що заставу слід визначити у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680 гривень (3028 грн * 60), та буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 10:20 04.06.2024.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182-184, 186-187, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який слід обраховувати з 10:20 04.06.2024.
Визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680 грн (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят гривень).
У разі сплати застави, покласти на підозрюваного (обвинуваченого) такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого;
- не відлучатися з м. Бар Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити строк дії ухвали 60 днів.
Закінчення дії ухвали 02.08.2024.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 16:00 06.06.2024.
Слідча суддя