справа №932/1489/24
провадження №2/932/831/24
22 травня 2024 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря судового засідання: Дубовик К.В.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представників відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Управління справами апарату Верховної Ради України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства соціальної політики України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод ім. О.М. Макарова», третя особа Адміністрація Шевченківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру за набувальною власністю,-
позивачі звернулися до суду із позовом у якому просять визнати за ними право спільної часткової власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 21.02.2024 було відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 02.05.2024 закрито підготовче провадження у справі.
Узагальнені доводи учасників справи.
В обґрунтування позову позивачі зазначають, що 02.04.2001 ДП «ВО ДМЗ ім. О.М. Макарова» їм надано ордер на заселення квартири АДРЕСА_1 . Квартира належить Управлінню справами апарату Верховної Ради України. З 2006 року позивачі намагаються приватизувати вказану квартиру, проте відповідачі відсилають позивачів один до одного заперечуючи наявність у них повноважень щодо приватизації квартири. Відтак позивачі, більше ніж 24 роки, не можуть приватизувати квартиру.
Мотиви відзивів Управління справами апарату Верховної Ради України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій зводяться до відсутності у них повноважень щодо квартири АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, дала пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.
Представники Міністерства внутрішніх справ України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації заперечили проти позову, зазначили що в установ, яких вони представляють, відсутні повноваження щодо розпорядження спірною квартирою.
Інші відповідачі не забезпечили явки в судове засідання представників, представник ДСНС подав заяву про розгляд справи без її участі.
Обставини, встановлені судом.
Квартира АДРЕСА_1 оформлена на праві державної власності за державою, в особі Верховної Ради України, виділена Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи та надана останнім ОСОБА_11 на сім'ю з шести людей.
02.04.2001 ДП «ВО ДМЗ ім. О.М. Макарова» видано позивачам ордер на вказану квартиру.
Місце проживання позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано у вказаній квартирі 09.04.2001, позивачки ОСОБА_7 - 21.01.2003, ОСОБА_8 - 31.03.2005, ОСОБА_10 - 17.07.2009, ОСОБА_9 - 18.10.2017.
Позивачами надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими їм, станом на 02.03.2015 не належить жодного об'єкту нерухомості.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» комунальні послуги за п 2013 - 2018 роки, по вказаній квартирі, сплачувалися ОСОБА_10
ДП «ВО ДМЗ ім. О.М. Макарова», Управління житлового господарства ДМР, ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, Міністерство соціальної політики України, Департамент житлово-комунального господарства та будівництва ДМР, Управління взаємодії з державною службою надзвичайних ситуацій, Державна служба надзвичайних ситуацій повідомляли позивачам про відсутність повноважень щодо приватизації вказаної квартири.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 15 140 грн.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації (ч.1).
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4).
У відповідності до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (ч.1).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (ч.5).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.05.2024 у справі №№ 472/713/22зазначено, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.10.2020 у справі №286/1652/18, від 21.01.2021 у справі №140/1774/18, від 18.03.2021 у справі №389/2946/16-ц, від 20.12.2021 у справі №294/380/20.
Висновки суду.
Із наданих доказів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить державі та надана позивачам в користування. Позивачі вчиняли дії щодо набуття квартири у власність шляхом її приватизації, визнаючи при цьому що мають право лише на користування квартирою, та що у квартири є власник. Вказані обставин визнають позивачами і в межах розгляду даної справи.
Викладена обставина однозначно вказує на необґрунтованість заявленої вимоги.
Також суд звертає увагу, що законом чітко визначено порядок приватизації, а рішення суду не може підмінити рішення органу приватизації.
З огляду на наведене, дотримуючись принципу диспозитивності, незважаючи на допущення державою тривалої бездіяльності, яка позбавляє позивачів права на приватизацію житла, заявлений позов не може бути задоволеним.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем не підлягають відшкодуванню. Відповідачами судових витрат не заявлено.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.05.2024.
Суддя: В.І. Цитульський