06 червня 2024 року
м. Чернівці
справа № 718/4334/23
провадження 822/450/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л.О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу).
Зазначав, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі начальника відділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу від 04 квітня 2013 року №12, на суму депозитного вкладу в розмірі 8800 доларів США.
Згідно з розпорядженням від 09 квітня 2014 року, на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №12 від 04 квітня 2013 року загальна сума депозиту складає 9725 доларів США, строк закінчення договору вказаний - 04 жовтня 2014 року.
Таким чином, станом на 09 квітня 2014 року у банківській установі, згідно договору банківського вкладу №12 у позивача зберігався депозитний вклад в розмірі 9725 доларів США.
Посилалася на те, що відповідачем не виконано зобов'язання з повернення суми депозитного вкладу.
Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.191 ч.3, ст.191 4.4. ст.191 4.5, ст.200 ч.2 КК України, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення №933 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань по вул. Незалежності,71, заволоділа коштами фізичних осіб.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму банківського вкладу, а саме 17366 доларів США 55 центів, що складається з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 9725 доларів США; проценти за користування депозитом у розмірі 474 долари США 26 центів; 3% річних в порядку ст.625 ЦК України у розмірі 1959 доларів США 92 центи; пеня в порядку ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживача» у розмірі 5207 доларів США 37 центів та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 , кошти за договором банківського вкладу №12 від 04 квітня 2013 року у сумі 17366 доларів США 55 центів, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на день звернення до суду еквівалентно 648128 гривень 65 коп., що складається з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 9725 доларів США; проценти за користування депозитом у розмірі 474 долари США 26 центів; 3% річних в порядку ст.625 ЦК України у розмірі 1959 доларів США 92 центи; пеня в порядку ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживача» у розмірі 5207 доларів США 37 центів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів підтверджено належними та допустимими доказами, грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу, на його вимогу, не виплачені, а тому їх в примусовому порядку належить стягнути з відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ «Сенс-Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення про задоволення позову, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Посилається на порушення норм процесуального права, залишення без задоволення клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Міністерства фінансів України.
Вважає, що оскільки між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну відповідальність, Держава Україна в особі Міністерства фінансів України є єдиним власником Акціонерного товариства «Сенс Банк», судове рішення може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2 та Міністерства фінансів України.
Вказує на відмову судом першої інстанції у клопотанні про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, договір між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. та позивачем банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) від 04 квітня 2013 №12 є нікчемним.
Посилається на те, що не додержана письмова форма правочину, ОСОБА_1 не надано належних доказів внесення коштів, не надано банківської виписки на підтвердження внесення коштів у касу банку, у Акціонерного товариства «Сенс Банк», яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», наведений правочин не обліковується.
ОСОБА_1 не надано належних доказів внесення коштів на депозит та не доведено порушення, невизнання або оспорювання його права, а також пропущений трирічний строк звернення до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про стягнення коштів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги- безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
04 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., було укладено Договір №12 банківського вкладу «Інвестиційний».
Згідно до п.1.1 Договору №12 банк відкриває Депозитний вклад «Інвестиційний» з початковим рахунком №26359933102438 на суму 8800 доларів США, вклад має назву «Депозитний вклад «Інвестиційний» з нарахуванням відсотків в розмірі 10 % річних доларів США. Згідно цього ж пункту Договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується Банком, шляхом видачі розпорядження та договору.
Згідно п.1.3 Договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються (а.с.14-15).
Згідно розпорядженням на внесення коштів від 04 квітня 2013 року вбачається, що 04 квітня 2013 року позивачем ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 8800 доларів США (а.с.16).
Відповідно до розпорядження від 09 квітня 2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №12 від 04 квітня 2013 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 (з врахованими відсотками) складає 9725,00 доларів США, строк закінчення договору вказаний - 04 жовтня 2014 року. (а.с.17).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 26 грудня 2014 року вбачається, що останній звертався до ПАТ «Укрсоцбанк» з проханням повернути кошти в сумі 9725 доларів США (а.с.18).
Із відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» №09.202-86/96-17-266 від 2 грудня 2014 року вбачається, що співробітниками банку вживаються всі необхідні заходи для вирішення питання щодо ОСОБА_1 , однак, Банком необхідно провести ще детальну перевірку фактів, які викладені у листі ОСОБА_1 з отриманням відповідних результатів (а.с.19).
Із змісту відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» №09.202-86/96-92 від 06 січня 2015 року вбачається, що вказані договори банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) ОСОБА_1 з Банком не вкладалися та в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковуються. ПАТ «Укрсоцбанк» не відкривав депозитні рахунки, не приймав та не зараховував грошові кошти, згідно договору з депозитного обслуговування, зазначені ОСОБА_1 (а.с.20).
Встановлено, що за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» від 20 листопада 2014 року про вчинення злочину начальником Кіцманського відділення банку №933 ОСОБА_2 було відкрите відповідне кримінальне провадження за №12014260110000622 за ч.ч. 3. 4, 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 200 КК України та органами досудового слідства проводилось досудове розслідування (а.с.21-54).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без змін.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга вказаної статті).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору врегульовано положеннями статті 1059 ЦК України. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування та місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.
Під час вирішення питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно враховувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження № 61-21611св18), від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18).
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.
Доводи Акціонерного товариства «Сенс Банк», на які є посилання в апеляційній скарзі щодо нікчемності договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. та ОСОБА_4 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12, є не обгрунтованими.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Отже, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц».
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).
Грошові кошти в національній та іноземній валютах або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (пункт 2.1 глави 2 Положення № 516).
Отже, відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами письмової форми відповідного договору банківського вкладу (депозиту).
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у пункті 46 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати, і якщо він використовує її на власну користь, банк повинен повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція) і є одним з основоположних елементів правової держави («Неждет Сахін і Періхан Шахін проти Туреччини» (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey), № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року).
Тобто, ОСОБА_1 правомірно сподівався на належне оформлення договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) 04 квітня 2013 №12.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном (стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).
До матеріалів справи приєднано договір, який укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12.
Наведений договір містить підписи у графах « ОСОБА_1 », «начальник Кіцманського відділення ОСОБА_2 ».
За змістом 1.1 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12 банк відкриває депозитний вклад та приймає на вклад кошти в сумі 8800 доларів США на умовах, визначених цим договором.
За змістом пункту 1.1.1 договору внесення грошових коштів підтверджується банком, шляхом видачі розпорядження та договору.
Згідно із пунктом 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.
На підставі розпорядження на внесення коштів на депозит Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 04 квітня 2013 року року ОСОБА_1 внесено кошти до Чернівецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в сумі 8800 доларів США. Також відповідно до розпорядження від 09 квітня 2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №12 від 04 квітня 2013 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 (з врахованими відсотками) складає 9725,00 доларів США, строк закінчення договору вказаний - 04 жовтня 2014 року.
Вказані розпорядження Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» дозволяє ідентифікувати внесення коштів, оскільки містить відомості про дату здійснення операції 04 квітня 2013 року та 09 квітня 2014 року, клієнта ОСОБА_1 , підпис начальника Кіцманського відділення ОСОБА_2 та підпис клієнта ОСОБА_1 , відбиток печатки «Чернівецька обласна філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Отже, наведені розпорядження Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» є належним підтвердженням внесення ОСОБА_1 коштів до банку за договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12 у розумінні "іншого документу".
Відсутність у розпорядженнях обов'язкових реквізитів, передбачених профільними нормативними актами Національного банку України для документів, що підтверджують приймання банком готівки, не вказує на недотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу з огляду на те, що наведену заявку складено уповноваженим працівником банку, містить дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа), тобто підтверджує обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (пункт 40).
Також судом першої інстанції, під час встановлення розміру неповернутої суми депозитного вкладу, обгрунтовано враховано дані, які містяться в розпорядженні на виплату відсотків Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» від 09 квітня 2014 року, яке містить відомості про клієнта ОСОБА_1 , зазначення номеру відділення НОМЕР_1 , дати договору 04 квітня 2013 року, номеру договору 12, суму вкладу 9240 доларів США, суму нарахованих відсотків та внесених відсотків 485 доларів США, загальну суму вкладу 9725 доларів США, підпис начальника Кіцманського відділення ОСОБА_2 та підпис клієнта ОСОБА_1 , відбиток печатки банку.
Щодо аргументів апелянта про те, що розпорядження є неналежним доказом у справі, слід зазначити наступне.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження № 61-21611св18), від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18).
До матеріалів справи приєднано договір банківського вкладу від 04 квітня 2013 року № 12, який укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника відділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно довіреності Васильковій Г.В. надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу на умовах Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Отже розпорядження від 04 квітня 2013 року та 09 квітня 2014 року, видані Кіцманським відділенням, є допустимим доказом у справі.
З огляду на наведене, посилання АТ «Сенс Банк» в апеляційній скарзі на те, що розпорядження, видані Кіцманським відділенням, складені не у відповідності до вимог нормативно-правових актів щодо документального оформлення касових операцій та не підтверджує внесення коштів за договором банківського вкладу, не відповідає формі документу даного виду, визначеній у додатку 8 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, не містить заповнення реквізитів, згідно додатку 16 до цієї Інструкції щодо зазначення платника та отримувача, рахунку/рахунків, на який вносяться кошти, підпису касира, призначення платежу не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
На підставі частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк», та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12 недійсним не визнано, тому його чинність презюмується.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано встановив факт укладення між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 04 квітня 2013 року №12.
За відсутності доказів виконання зобов'язання ОСОБА_1 має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з щомісячною сплатою процентів) від 26 березня 2007 №24.
Щодо застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
Тлумачення п.2 ч.1 ст.268 ЦК, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком.
Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» трьох процентів річних обґрунтовував наявністю підстав, передбачених статтею 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Оскільки предметом спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання, вимоги про стягнення якого заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.
У матеріалах справи відсутні відомості про розірвання договору, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 в межах позовних вимог.
Судом першої інстанції правильно визначено порядок обчислення трьох відсотків річних та пені, згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо залучення до участі у справі третіх осіб, слід зазначити наступне.
За змістом частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої, третьої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Статтею 54 ЦПК України встановлено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
На підставі частини 2 статті 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Отже, залишення без задоволення клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не призвело до неправильного вирішення справи.
Не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства «Сенс Банк» про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №718/4701/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України.
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із абз.3 п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, визначаючи наявність передбачених законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Крім того, визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Поряд з цим, вказана процесуальна норма встановлює, що суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року № 905/436/18.
Встановлено перебування у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області кримінальної справи №718/4701/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України.
Предметом позову ОСОБА_1 до відповідача про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу у цій справі є стягнення з Акціонерного товариства « Сенс Банк» банківського вкладу, трьох процентів річних та пені.
Обставинами, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги у цій справі, ОСОБА_1 зазначалися не виконання Акціонерним товариством «Сенс Банк» зобов'язання з повернення суми банківського вкладу.
Акціонерним товариством «Сенс Банк» не зазначено обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду справи до розгляду іншої кримінальної справи №718/4701/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Матеріали цієї справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу) дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов'язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зазначила, що в разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов'язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 10 червня 2024 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О. О. Одинак
Н. Ю. Половінкіна