Номер провадження 22-ц/821/972/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1397/24 Категорія: 305010000 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
05 червня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради;
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди,
16.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона являється військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 року.
Зазначає, що до 05 травня 2022 року їй була виплачена разова грошова допомога у розмірі - 1 491 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022 року «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів Державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Вказує, що відповідач повинен був виплатити разову грошову допомогу у розмірі - 9 670 грн. у відповідності до положень ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Тобто недоплата складає 8179 грн. (9670 грн. -1491)
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Вказує, що незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій.
Вважає, що розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я.
Також, завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що позивачу довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Зазначає, що позивачу притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду запиту порушило законні права, сприймалося, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено стан душевної рівноваги, для відновлення якого доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.
За кожен місяць порушеного права, позивач оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати, у січні місяці 2023 року для працездатних осіб - 6 700 грн. ( ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Проте, враховуючи розумність вимог обмежує суму - 30000 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на свою користь моральну шкоду в сумі - 30000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 37853109, місцезнаходження: бул. Шевченка, буд. 307, м. Черкаси) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.
Стягнуто з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 37853109, місцезнаходження: бул. Шевченка, буд. 307, м. Черкаси) на користь держави судовий збір в розмірі 20 грн. 23 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер правопорушення (позивачу було неправомірно не нараховано та не виплачено у повному розмірі разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік); глибину душевних страждань (наявність негативних наслідків негативні емоції, які досягли рівня страждань).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.04.2024 року шляхом збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 з 500 грн. до 5000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що на день винесення рішення суду допомога до 05 травня в сумі 9670,00 грн. не була виплачена. Дана допомога не виплачена також і на день звернення з апеляційною скаргою.
Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги характер завданої моральної шкоди та її тривалість, оскільки виплата станом на сьогодні здійснена не була. У зв'язку з чим можна говорити про триваючий характер завданої моральної шкоди, яка на сьогодні не припинилась.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні від 24.04.2018 та не було враховано практику Європейського суду з прав людини.
Вказує, що їй була завдана моральна шкода, яка полягала у стражданні та принижені, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій відповідача. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано всю сукупність характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача, позбавлення можливості реалізації (права на отримання земельної ділянки), ступеня вини відповідача.
На думку скаржника оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
14 травня 2024 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.04.2024 року без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказане судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 року.
Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року у справі № 580/4258/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, у порядку встановленому ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статей 3, 56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у статті 1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним, особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).
Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 стверджує, що незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком їй була завдана моральна шкода, яка полягає, у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого отримала погане самопочуття, пригнічений настрій.
Також, зазначила, що розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправність бездіяльності відповідача встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року у справі № 580/4258/22, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню, враховуючи норми частини 4 статті 82 ЦПК України.
Вирішуючи спір та визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, час та зусилля, необхідні для відновлення порушеного права, а також принципи розумності та справедливості, та визначив справедливу суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з наявними матеріалами справи та, на переконання колегії суддів, є вірними і відповідають вимогам закону.
Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2024 року - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2024 року.
Судді