Справа № 747/375/23 Суддя (судді) першої інстанції: Тіщенко Л.В.
05 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника відповідача в режимі відеоконференції Гребеняка Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил
26 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Тернопільської митниці Держмитслужби, якою просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Тернопільської митниці Мацібори Ю.І. від 25 травня 2023 року в справі про порушення митних правил № 0024/40300/23, розпочатої 21.04.2023 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 470 Митного кодексу України.
На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірна постанова підлягає скасуванню, оскільки розгляд справі про порушення митних правил № 0024/40300/23 проведено необ'єктивно та неповно, викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сфальсифікованих доказах, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил, передбачених ч.4 ст. 470 МК України.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 р. позов задоволено частково:
Скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0024/40300/23 від 25.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 470 МК України, винесену Тернопільською митницею Державної митної служби.
Надіслано справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 470 МК України, на новий розгляд до Тернопільської митниці Державної митної служби.
Стягнуто з Тернопільської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4536 (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість ) грн 80 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що справу про порушення митних правил було розглянуто без врахування всіх об'єктивних обставин, тому направив справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 470 МК України, на новий розгляд до Тернопільської митниці Державної митної служби.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм МК України, наполягаючи, що встановлені та перевірені в ході провадження у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не доставив в строк до 05.12.2022 до митного органу призначення (Закарпатська митниця) товар, і як наслідок, перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки товару більше ніж на двадцять діб, що є порушенням митних правил, передбачене ч. 4 ст. 470 МК України.
Разом з тим, відповідач не погоджується із рішенням суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу, вважаючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності, дійсності та співмірності 4 годинам витраченого часу, у зв'язку з чим в суду не було підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.04.2023 року представником Тернопільської митниці складено протокол про порушення митних правил № 0024/40300/23 відносно позивача за ч.4 ст 470 Митного кодексу України.
З даного протоколу вбачається, що 02.01.2023 до Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Тернопільської митниці надійшла службова записка № 7.25-17-1/1 від сектору контролю за переміщенням товарів Тернопільської митниці щодо ненадходження в Закарпатську митницю товару «Українська пшениця». За результатами проведених перевірочних заходів встановлено, що 25.11.2022 особою уповноваженою на роботу з митницею, ТОВ «ІМПОРТ-ТАЙМ» ОСОБА_2 до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Тернопіль» подано митну декларацію типу ЕК-10-АА № 22UA403030026283U1 на товар «Українська пшениця» виробник ТДВ «Медобори» перевізник ПСП «Лан». Згідно графи «Строк доставки (дата)» та графи « 29. Митниця на кордоні» вказаної митної декларації товар необхідно було доставити до 05.12.2022 року у пункт пропуску «Дякове-Халмеу» відділу митного оформлення №1-4 митного поста «Дякове» Закарпатської митниці. Але станом на 30.03.2023 року товар в зону діяльності Закарпатської митниці не доставлено. Таким чином ОСОБА_1 не доставив до Закарпатської митниці в термін до 05.12.2022 товар і як наслідок перевищив встановлений ст. 95 МК строк доставки товару більше ніж на 20 діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.4 ст. 470 МК України.
25 травня 2023 року заступником начальника Тернопільської митниці Маціборою Ю.І. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0024/40300/23, розпочатої 21.04.2023 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 470 Митного кодексу України та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 4 Митного кодексу України визначено: декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України.
Пунктом 2 частини 2 статті 191 МК України встановлено, що перевізники зобов'язані у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу або встановлений митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.
Відповідно до ч. 4 ст. 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, крім транспортних засобів особистого користування, більше ніж на двадцять діб, а так само втрата цих товарів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що суб'єктом відповідальності в даній категорії справ є перевізник товару.
Отже, оскаржувана постанова митного органу підлягає перевірці, насамперед, в частині притягнення до відповідальності належної особи.
Згідно зі ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, 11.11.2022 між ПСП «Лан» як перевізником, та «PROMFIN HOLDING OU» як замовником перевезення, були укладені контракти № 900090, № 900091, № 900092, № 900093 на перевезення вантажу «Кукурудза насипом», які вступали в силу після погодження умов перевізником. 23.11.2022 директор «PROMFIN HOLDING OU» ОСОБА_3 звернувся до директора ПСП «Лан» із запитом щодо перевезення вантажу «Corn, grain, sun flower in bulk» (кукурудза, пшениця, соняшник насипом) вагою 541, 2 метричні тони з с Зелене Гусятинського району Тернопільської області (без визначення постачальника, продавця чи власника товару) до Каля Міхай Вітезул через Сату Маре Румунія відповідно до договору - заявки № 901070, яка надійшла англійською мовою. Попередньо ПСП «Лан» як перевізник надав згоду «PROMFIN HOLDING OU» на перевезення лише «Кукурудзи насипом», що підтверджується виконаними договорами № 900090, № 900091, № 900092, № 900093 від 11.11.2022. Перед погодженням Договору-заявки № 901070 від 23.11.2022 перевізником здійснено її переклад двома мовами - англійською і українською. В телефонному режимі уточнено у директора «PROMFIN HOLDING OU» інформацію про найменування вантажу, оскільки різні групи зернових культур мають при однаковій вазі різні об'єми, що в свою чергу впливає на кількість фрахту транспорту, а враховуючи, що пункт розвантаження знаходиться за кордоном - потрібно своєчасно провести інструктаж та підготовку водіїв. Погодивши із замовником найменування вантажу, що буде перевозитись, а саме «Corn in bulk» (кукурудза насипом), договір-заявку № 901070 від 23.11.2022 було підписано зі сторони перевізника директором ПСП «Лан» та направлено замовнику перевезення - директору «PROMFIN HOLDING OU». Отримавши в телефонному режимі підтвердження від замовника транспортні засоби в кількості 15 штук - були направлені до місця завантаження, яке визначив замовник. 25.11.2022 вантажні автомобілі ПСП «Лан» за уточненою замовником адресою - с Паївка Тернопільської області - були завантажені ТДВ «Медобори». Після завантаження позивачу, як водію автомобіля DAF, номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причіп (напівпричіп) НОМЕР_2 , належного ПСП «Лан», було видано товарно-транспортну накладну № 446 від 26.11.2022. Але зазначена ТТН не відповідала вимогам, викладеним в «Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом України», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, а саме відсутні податковий номер перевізника, ініціали та номер посвідчення водія, місцезнаходження вантажовідправника, дані вантажоодержувача, податковий номер вантажоодержувача, ініціали особи, що отримала вантаж, його посада, дані про загальну суму відпущеного товару, ПДВ, дані про супровідні документи, дані про масу вантажу, тощо. Крім того вказано неналежного замовника перевезення - ПСП «Лан» і відсутнє найменування реального замовника перевезення. Перевізником та замовником перевезення згідно даної ТТН вказано ПСП «Лан», а пункт розвантаження вказано «Закарпатська обл. Мукачівський район, вул. Електриків, 9», тобто ТТН заповнена з грубим порушенням Правил перевезень, яка має ознаки фіктивності. Після того як автомобіль покинув територію ТДВ «Медобори» водій ОСОБА_1 повідомив представника ПСП «Лан» про завантажений товар і отримані документи. Виявивши невідповідність вантажу з тим, що було погоджено із замовником перевезення, недостовірну інформацію, внесену до супровідних документів на вантаж, відсутність Міжнародних ТТН (СМR) та інших документів, необхідних для перетину кордону з вантажем, представник ПСП «Лан» намагався зв'язатися із замовником та вантажовідправником для з'ясування обставин та отримання належних документів на вантаж, оскільки подальший рух згідно домовленостей був неможливим, але їх представники перестали відповідати на телефонні дзвінки. 16.12.2022 ПСП «Лан» на адресу ТДВ «Медобори» направлено лист-звернення № 84, яким його офіційно повідомлено про те, що перевізником було помилково отримано неузгоджений із замовником вантаж та про необхідність його повернення вантажовідправнику. Представник ТДВ «Медобори» усно повідомив представника ПСП «Лан» про те, що він вже отримав кошти за даний товар від покупця, тому подальша доля вантажу його не цікавить. 24.12.2022 з метою недопущення втрати якості вантажу, збереження його до встановлення власника та відшукування належних документів проведено відібрання лабораторних зразків, отримано висновки щодо якості пшениці, після чого вантаж було передано на платне зберігання до елеватора. 26.01.2023 представником ПСП «Лан» від начальника Тернопільської митниці отримано лист від 10.01.2023, з якого вбачається, що митницею проводиться перевірка щодо ненадходження в Закарпатську митницю товару «Українська пшениця м'яка, не посівна, лише для споживчої переробки», що переміщується згідно доку ментів контролю за переміщенням товарів та станом на 09.01.2023 товар не доставлений у митницю призначення, зокрема за електронною декларацією ЕК (10) № UA 403030/2/26283 від 25.11.2022, термін доставки 05.12.2022, автомобілі СВ 0275 ХF, СВ 45 82 СВ, водій ОСОБА_1 . Про зазначену електронну декларацію позивачу стало відомо лише після отримання ним копії оскаржуваної постанови. Листом начальника Тернопільської митниці від 02.02.2023 надано копії міжнародних ТТН на підтвердження того, що ПСП «Лан» є перевізником товару, який було замитнено для експорту, та який не надійшов у Закарпатську митницю. Про існування даних документів перевізнику ПСП «Лан» раніше відомо не було. Так, у СМR серії А № 034214, у якій зазначені номерні знаки автомобіля та причепа під керуванням позивача ОСОБА_1 та зазначений товар для перевезення - українська пшениця м'яка, не посівна, лише для споживчої переробки - відсутні будь-які підписи та печатки перевізника чи водія, якому вона вручалась. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні замовник надає перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. До заявки також замовник повинен додати погоджений з перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін. Таким є Договір-заявка № 901070 від 23.11.2022 на перевезення кукурудзи насипом власними автомобілями згідно переліку. Інших домовленостей, з умовами яких погодився перевізник - ПСП «Лан» - не існує. Даний Договір-заявка не містить жодних підстав, згідно яких водій бере на себе відповідальність за вантаж як експедитор, супровідник товару. Окрім того не відомо який Договір було надано вантажовідправнику, що дало йому право без узгодження з перевізником завантажувати автомобілі пшеницею.
Так, матеріали справи містять товаросупровідний документ, з якого вбачається, що товар перевозився Приватним сільськогосподарським підприємством «ЛАН» (далі ПСП «ЛАН»).
При цьому сам митний орган і в протоколі про порушення митних правил, і у відзиві на позовну заяву, і в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до товаросупровідних документів перевізником є ПСП «ЛАН», ОСОБА_1 - водій у ПСП «Лан».
Отже, позивач є найманим працівником - водієм ПСП «Лан», а тому не здійснював жодних дій від свого імені.
Відповідачем не надано належних доказів того, що позивач є власником транспортного засобу автомобіля DAF, номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причіп (напівпричіп) НОМЕР_2 , яким здійснювалося перевезення товару.
В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу на приписи статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто, перевізником вважається фізична чи юридична особа, яка в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозить вантаж як на комерційній основі, так і для власних потреб.
Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів того, що з ОСОБА_1 було укладено договір на перевезення товару, тоді як з товаросупровідних документів прямо вбачається, що фірмою-перевізником є ПСП «Лан».
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач притягнув до відповідальності неналежного суб'єкта, а тому оскаржувана постанова носить протиправний характер та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення митних правил.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірної постанови відносно позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на частини 9 та 11 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом з тим, пунктом 1 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 23 червня 2023, додатком до якого є тарифи вартості послуг та акт приймання - передачі наданих послуг (а.с.116-117). Крім того, матеріали справи підтверджують участь адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та пропорційність витраченого часу обсягу виконаних робіт та наданих послуг.
З огляду на вищенаведені норми закону та практику Європейського суду та Верховного Суду з прав людини, колегія суддів вважає пропорційним витрачений час адвоката обсягу виконаних робіт та наданих послуг, тому витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4536 грн 80 коп., що були відшкодуванні позивачу судом першої інстанції, є співмірними та обгрунтованими.
При ухвалені рішення в частині відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу колегією суддів враховувались висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 26.01.2023 у справі № 640/11149/20.
Доводи відповідача про те, що дані витрати належним чином не підтверджені, і зокрема посилаючись на те, що позовна заява підписана позивачем, а не його представником, тому не можна вважати, що вона і готувалась саме представником, крім того, до позовної заяви долучені копії документів, що надавались митницею позивачу за його клопотанням, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах закону, враховуючи, що факт підписання готової позовної заяви не спростовує її складання з належним обґрунтуванням саме професійним адвокатом.
Крім того, матеріали справи свідчать, що копії документів, що були долучені до позовної заяви, були надані позивачу митницею саме на складені адвокатом адвокатські запити.
Отже, враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість витрат позивача у розмірі 4536 грн 80 коп на правову професійну допомогу у цій справі.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В Губська
О.В. Епель