П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14525/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу,
13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 708 від 01.05.2024 року Головнокомандувача Збройних Сил України в частині молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме - звільнення із займаної посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та призначення командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку "Rangers" Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
- зобов'язати відповідача утриматися від протиправного переміщення по службі у подальшому;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 поновити позивача на останній посаді.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- зупинити дію наказу № 708 від 01.05.2024 Головнокомандувача Збройних Сил України в частині молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме звільнення із займаної посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та призначення командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку "Rangers" Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
- заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно переміщення ОСОБА_1 по службі;
- заборонити командирам військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані з переміщенням ОСОБА_1 по службі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно переміщення позивача по службі до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.
Відповідно п.1 ч. 1 ст. 311, ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- на даний час в Україні діє воєнний стан, а відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;
- забезпечення позову у такі способи призведе до продовження ОСОБА_1 служби на посаді, з якої його було звільнено, та фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим;
- позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які стосуються командирів військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які не є учасниками даного судового процесу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними та скасування наказу звільнення із займаної посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та призначення командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку "Rangers" Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Судова колегія наголошує, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З викладеного слідує, що чинне законодавство містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Окрім того, забезпечення позову у спосіб, який обрав позивач, призведе до фактичного задоволення позовних вимог ще до постановлення рішення по цій справі про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно переміщення позивача на виконання оскаржуваного наказу та шляхом заборони командирам військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані з переміщенням ОСОБА_1 по службі є фактичним вирішенням спору по суті, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та підтверджує демонстрацію позиції суду ще до винесення остаточного рішення у справі.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 420/7355/23 від 30 січня 2024 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову у такий спосіб є порушенням приписів статті 150 та 151 КАС України, а тому вірно не застосовано судом першої інстанції.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко