П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/343/24
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
03 січня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Главацького Ю.А. звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
визнати дії вчинені ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 такими, що вчинені з порушення законодавства;
визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 протиправними;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення недостовірних відомостей до військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а саме не вірне зазначення відомостей про категорію запасу;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до військового квитка серія НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , а саме зазначити ОСОБА_1 відноситься до запасу другої категорії;
визнати дії військової частини НОМЕР_1 не правомірними в частині не забезпечення ОСОБА_1 проходження курсу базової загальновійськової підготовки;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 березня 2023 року № 75, яким солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 13 березня 2023 року справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Главацького Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивача з 04.03.2023 року мобілізовано для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . З 10.04.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відносно позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.
На переконання апелянта, зазначені обставини у поєднанні з територіальною віддаленістю місця тримання під вартою позивача позбавили ОСОБА_1 можливості звернутись до суду у встановлений процесуальним законом строк.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та безпідставними доводи представника, що позивач, перебуваючи під вартою, був позбавлений можливості звернутись до суду у строк, встановлений ст.122 КАС України, оскільки він був забезпечений правовою допомогою з боку адвоката Главацького Ю.А., який мав можливість це зробити й у підсумку звернувся з цим позовом до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому, вимоги процесуального закону диференціюють строки звернення до суду з огляду на предмет спірних правовідносин. Запровадження скорочених строків звернення до суду у справах про проходження публічної служби, насамперед, обумовлено специфікою цих спорів, їх значенням для сторін та необхідністю якнайшвидшого їх вирішення, оскільки спірним є питання, що пов'язане з реалізацією особи права на працю та отримання заробітної плати.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців. Строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржено дії вчинені ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 та внесення відомостей до його військового квитка, а саме не вірне зазначення відомостей про категорію запасу.
Отже заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 могли бути заявлені впродовж шести місяців після прийняття вказаним відповідачем рішень та вчинення ним дій по відношенню до позивача.
В той же час, позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) стосуються проходження позивачем військової служби, як спеціальної форми публічної служби, тому строк звернення до суду становить 1 місяць.
Так, позивач в позовній заяві оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , яка відбулась 04.03.2023 року, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 року № 75, в той час, як звернення до суду відбулось у 03.01.2024 року.
Таким чином, є очевидним пропуск позивачем встановлених процесуальним законом строків звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року.
Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об'єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.
Обставинами, які на переконання позивача об'єктивно перешкоджали йому у визначений законом строк звернутись до суду, визначено перебування позивача під вартою за наслідком застосованого до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2023 року по справі № 233/2667/23 задоволено клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд вказаного клопотання здійснювався за участі захисника обвинувачуваного - ОСОБА_2 .
На підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що у період з 01.06.2023 року по 27.10.2023 року розгляд кримінальної справи № 233/2667/23 здійснювався за участі захисника ОСОБА_1 - Главацького Ю.А.
У даній справі справі адміністративний позов та апеляційну скаргу також підготовлені та подані до суду представником позивача адвокатом Главацьким Ю.А. (ордер серії ВН № 1317844 від 29.12.2023 року).
Отже, позивач у рамках кримінального провадження був забезпечений участю адвоката, який у подальшому здійснював захист його інтересів у адміністративному проваджені, тому позивач та його представник не були об'єктивно обмежені у можливості реалізації права на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду в межах строку, визначеного приписами КАС України, позивач не зазначає та до суду не надає.
Колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду в визначений законом строк звернення, від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
Триваюча пасивна поведінка особи, що звернулась з позовом із пропуском строку для такого звернення, не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 та постанові від 7 жовтня 2021 року у справі № 520/14663/2020.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308,311,312,316,320,322,325,328,329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко