справа № 356/918/23
провадження № 22-ц/824/9732/2024
головуючий у суді І інстанції Капшученко І.О.
5 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,
У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позову вказувала, що 9 березня 2022 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від спільного подружнього життя сторони мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони перебувають в процесі розірвання шлюбу та разом не проживають. Позивач самостійно матеріально забезпечує, доглядає та виховує сина. Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків щодо утримання дитини, матеріально не забезпечує, участі у вихованні не приймає. Згоди між сторонами щодо способу виконання відповідачем обов'язку щодо утримання їхнього сина не досягнуто. Відповідач є працездатним, на обліку в лікарні з будь-якими хронічними захворюваннями не перебуває. На час звернення до суду із позовом, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, у зв'язку з чим не має змоги працювати та утримувати себе. За таких обставин, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на своє утримання, як матері дитини у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, допустивши негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 26 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 1 грудня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/15 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з 1 грудня 2023 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
В решті - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 147 грн 20 коп.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначив розмір частини всіх видів доходу відповідача, які останній має сплачувати на користь позивача щомісячно до досягнення дитиною трьох років - 1/15, оскільки позивач при зверненні до суду просила стягнути на свою користь аліменти у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку, а сам відповідач просив стягнути з нього на користь позивачки 1/10 частину всіх видів доходу.
Вказує також на порушення судом норм процесуального права, оскільки відзив на позовну заяву представником відповідача подано лише 29 січня 2024 року (вх. М 328/24-Вх), тобто з пропуском строку, встановленим ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11 грудня 2023 року, на що позивач звертала увагу в суді першої інстанції, однак суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У апеляційній скарзі позивачка вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відзив на позовну заяву поданий представником відповідача лише 29 січня 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленим ухвалою суду першої інстанції, на що позивач звертала увагу в суді першої інстанції, однак суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача.
Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11 грудня 2023 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення розгляду справи по суті на 10 січня 2024 року, встановлено строк відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали для надіслання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, які підтверджують заперечення проти позову (а.с. 20).
На а.с. 30-34 знаходиться клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вак О.В. (сформоване в системі «Електронний суд») про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, оскільки договір про надання правової допомоги між відповідачем та адвокатом було укладено 9 січня 2024 року.
На а.с. 35 знаходиться протокол судового засідання від 10 січня 2024 року, відповідно до якого розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи.
На а.с. 36 знаходиться супровідний лист від 10 січня 2024 року про направлення ОСОБА_2 копії ухвали від 11 грудня 2023 року; позовної заяви та судової повістки про виклик до суду.
На а.с. 40 знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_5 (18 січня 2024 року).
На а.с. 41 та 45 знаходиться конверт з копією ухвали та позовної заяви, які були направлені на адресу відповідача ОСОБА_2 , однак не вручені йому та повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата.
29 січня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву сформований в системі «Електронний суд».
Приймаючи відзив на позовну заяву, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду, оскільки відзив поданий представником відповідача 30 січня 2024 року, з дотриманням встановленого судом строку, ухвалу про відкриття провадження у справі остання отримала 29 січня 2024 року та ознайомилась з матеріалами справи в своєму електронному кабінеті, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив у своєму рішення про те, що представник відповідача отримала ухвалу про відкриття провадження 29 січня 2024 року, оскільки апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження представник відповідача отримала 18 січня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40). Таким чином, доводи апеляційної скарги про пропуск строку для подачі відзиву на позов є не обґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 2 ЦПК України визначено завдання та основні засади цивільного судочинства, а саме справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтями 76 - 80 ЦПК України надано визначення доказів, належності, допустимості, достовірності, достатності доказів, а ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21) сформував правовий висновок, відповідно до якого дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу.
Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв'язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми. Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.
З огляду на конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд враховує, що прийняття судом першої інстанції відзиву та доказів дозволяє встановити дійсні обставини, відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, а також дотриматися принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд має сприяти у вирішенні спору, а тому, враховуючи роз'яснення Верховного Суду в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц, дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, не становить порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини, а тому апеляційним судом рішення суду першої інстанції переглядається лише в цій частині.
Задовольнивши частково позов в цій частині та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/15 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, суд першої інстанції вважав, що вказаний розмір аліментів є доцільним, необхідним та достатнім.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 9 березня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, зареєстрований Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 9 березня 2022 року, актовий запис № 25 (а.с.4).
Від спільного подружнього життя сторони мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 105 (а.с.4-на звороті).
Згідно з довідками Управління соціального захисту населення та праці Березанської міської ради № 13-14/031/2049 та від 8 листопада 2023 року № б/н ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗНП Березанської міської ради та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на період з 1 серпня 2022 року до 31 серпня 2025 року призначено державну соціальну допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; розмір отриманої допомоги за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року становить 860 грн щомісячно, всього в сумі 8 600 грн (а.с.6-на звороті, 8,25-26).
З наданих суду витягів з Реєстру територіальної громади № 2022/000841934 від 19 жовтня 2022 року, № 2023/009444646 від 17 листопада 2023 року вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8-на звороті).
Згідно квитанцій від 12 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року, ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу на рахунок позивача ОСОБА_1 в рахунок аліментів за грудень 2023 року та січень 2024 року в сумі по 6 000 грн за кожен місяць, всього на загальну суму 12 000 грн (а.с.52).
У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданого Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 вересня 2021 року, актовий запис № 01, ОСОБА_2 також є батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір - ОСОБА_8 (а.с.50-на звороті).
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 28 лютого 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.53-54,51-на звороті).
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що вказане рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 виконує добровільно, сплачує аліменти в сумі 3 517,59грн щомісячно на утримання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з липня 2023 року по листопад 2023 року та за січень 2024 року, всього на загальну суму 21 105,54 грн, що підтверджується квитанціями від 16 січня 2024 року, 12 листопада 2023 року, 12 жовтня 2023 року, 12 вересня 2023 року, 14 серпня 2023 року, 13 липня 2023 року (а.с.54-на звороті,55-57).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з частиною першою статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (частина перша, друга статті 80 СК України).
Відповідно до положень частин другої, четвертої, шостої статті 84 ЦПК України, на підставі яких було ухвалено рішення про стягнення аліментів, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частиною другою статті 91 СК України встановлено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання, як матері дитини у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, оскільки у зв'язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.
В той самий час відповідач частково позов визнав та просив стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/10частину всіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Разом з тим, судом першої інстанції зменшено розмір аліментів на утримання позивачки до 1/15 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Колегія суддів не може погодитись із таким розміром аліментів, оскільки суд першої інстанції зменшуючи розмір аліментів на утримання позивачки до 1/15 частини всіх доходів відповідача, з урахуванням того, що відповідач частково визнав позов та просив стягнути з нього на користь позивачки 1/10 частину всіх видів доходів не мотивував своє рішення, та не зазначив причин, які не дозволяють стягнути з відповідача суму аліментів, яку відповідач визнав.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, а отже отримує регулярний дохід, що характеризує його майновий стан, а також вказує на можливість надання матеріальної допомоги.
Матеріали справи не містять доказів інших доведених обов'язкових і обтяжуючих його фінансовий стан утримань та виплат з доходу, крім сплати аліментів на утримання дочки від попереднього шлюбу.
Не погоджуючись із розміром аліментів визначеним відповідачем у розмірі 1/10 частини від всіх видів заробітку щомісячно та вирішуючи стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/15 частини від всіх видів заробітку щомісячно, судом першої інстанції не вказано обставин, які не дозволяють відповідачу сплачувати аліменти саме у розмірі визначеному відповідачем.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем, відповідач є працездатним, визнає позов та просить стягнути з нього 1/10 частини від всіх видів заробітку щомісячно, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у визнаному відповідачем розмірі, а саме 1/10 частини від всіх видів заробітку щомісячно,починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною 2022 року народження, яка проживає разом з нею, що потребує багато часу, зусиль та фінансових затрат, а тому батько (чоловік) зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку своєї дитини, яка проживає з матір'ю.
Стягнутий розмір утримання є обґрунтованим і справедливим.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини апеляційний суд враховує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ст. 192 СК України).
Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/10 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 26 лютого 2024 року в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/10 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову (1 грудня 2023 року) і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
В іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба