справа № 760/15647/23
провадження № 22-ц/824/9942/2024
головуючий у суді І інстанції Аксьонова Н. М.
5 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2023 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 березня 2019 року, в якій представник позивача АТ КБ "Приватбанк" просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 94 502,06 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 березня 2019 року відповідач підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк".
При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві.
Проте, відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 15 квітня 2023 року становила 94 502,06 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 77 387,80 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 17 114,26 грн.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк"заборгованість за кредитним договором від 13 березня 2019 року №б/н у розмірі 77 387 грн 80 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 2 200 грн 88 коп. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а поштова кореспонденція повернулась до суду із відміткою «за закінчення терміну зберігання». Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вважає, що справа мала розглядатись в загальному позовному провадженні.
Вказує, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовомтобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, встановлено наступне.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідач протягом 15 днів з для отримання даної ухвали може надіслати суду відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно довідки про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.96).
Перший раз відповідачу ОСОБА_1 ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та копію позовної заяви з додатками було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , 24 липня 2023 року (а.с.100).
Згідно трекінгу Укрпошти, відправлення вручено 6 грудня 2023 року (а.с. 102-103).
21 грудня 2023 року судом першої інстанції було повторно направлено на поштову адресу відповідача ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та копію позовної заяви з додатками (а.с. 104).
Однак конверт з ухвалою повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.105).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі №591/3717/21 повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки.
В той же час, матеріалами справи встановлено, що 6 грудня 2023 року сторона відповідача отримала копію ухвали та позовної заяви, а тому доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа на переконання відповідача мала розглядатись в загальному позовному провадженні також.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України передбачено, що при відкритті провадження у справі суд встановлює, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Стаття 274 ЦПК України, визначає, які справи можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому згідно ч. ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вищезазначеними вимогами.
Згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" в 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня становить - 2 589 гривень. Тобто 100 розмірів прожиткового мінімуму становлять суму 2 589 х 100 =258 900 грн.
Ціна позову в даній справі становить 94 502,06 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже дана справа відноситься до малозначних.
Інших обставин, за яких справу слід було розглядати у загальному провадженні у апеляційній скарзі не вказано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги по суті спору, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості в 77 387,80 грн суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем обставин справи щодо наявності у відповідача грошового зобов'язання за кредитним договором б/н від 13 березня 2019 року на умовах та розмірах, якими обґрунтовано позовні вимоги в частині вимог, що стосуються стягнення суми основного боргу.
В частині відмови у задоволенні позову оскаржуване рішення ні позивачем ні відповідачем не оскаржується, тому не є предметом перевірки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем підстав для стягнення основної суми заборгованості ураховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 13 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк.
Доводи апеляційної скарги не містять обставин, що спростовують факт підписання відповідачем указаної анкети-заяви.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позову надано у суд першої інстанції виписку по рахунку за договором за період 13 березня 2019 року - 19 квітня 2023 року (а.с. 64-88), яка відповідачем не спростована та є належним доказом, що підтверджує наявність боргу та його розмір.
Такого ж висновку про те, що виписка по рахунку є належним доказом розміру заборгованості, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18.
Таким чином, вимоги позову щодо стягнення 77 387,80 грн заборгованості за тілом кредиту є доведеними належними доказами, не спростованими відповідачем, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку стягнувши із відповідача вказану суму заборгованості.
Апеляційним судом також встановлено, що крім анкети заяви відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту, у якому було узгоджено процентну ставку у відсотках при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (а.с. 13-14).
В той же час, оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову (стягнення відсотків) ні позивачем ні відповідачем не оскаржується, тому не є предметом перевірки.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач довів, що відповідачу була видана кредитна картка, що він використовував кредитні кошти, що підтверджено поданими позивачем доказами, а саме заявою ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині щодо стягнення заборгованості у сумі 77 387,80 грн ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба