Справа №761/3600/24 Головуючий в суді І інстанції Ковтуненко В.О.
Провадження № 33/824/2767/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 року у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень. Стягнуто з нього у дохід держави судовий збір в сумі 605 гривень. Направлено його в порядку визначеному ст. 39-1 КУпАП до Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб (Центр у справах сім'ї та жінок Шевченківського району міста Києва) для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» строком на 3 (три) місяці.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження по справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що місцевим судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів вчинення ним психологічного насильства щодо доньки та заподіяння їй внаслідок цього психологічної шкоди. Зазначає, що він оскаржує дії працівників поліції, оскільки поліцейські завчасно склали протокол про адміністративне правопорушення, а у рапорті поліцейського йдеться про складання протоколу відносної іншої особи.
Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
В судовому засідання законний представник потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та адвокат Коновалова Г. В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи про адміністративне правопорушення, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на клопотання адвоката про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення захисника з матеріалами справи, оскаржувана постанова була прийнята судом 16 лютого 2024 рокуза відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.
Копію оскаржуваної постанови представник апелянта отримав 27 лютого 2024 року, а 29 лютого 2024 року він звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 рокуяк такий, що пропущений з поважних причин.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні даного правопорушення, суд першої інстанції виходив з доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, зі змісту протоколу серії ВАВ №588886 від 11.01.2024 року вбачається, що у період з липня по 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно протягом року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського та протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 та її письмові пояснення щодо того, що ОСОБА_1 з 15.08.2023 року за адресою АДРЕСА_2 здійснює домашнє насильство психологічного характеру відносно неї та малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім цього, згідно висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо перебігу психологічної роботи з нею на базі «Зеленої кімнати» Подільського УП ГУНП у м. Київ, малолітня ОСОБА_2 має ознаки дитини, яка зазнала психологічної форми насильства з боку батька ОСОБА_1 , зокрема, дитина була неодноразовим свідком прямої агресії батька щодо її матері (психологічної з використанням ненормативної лексики та фізичної), що викликало у малолітньої фіксацію на емоціях страху та призвело до втрати відчуття безпеки.
Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, необхідно виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
З наведеного випливає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, а саме: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №588886 від 11.01.2024; поясненнях законного представника потерпілої ОСОБА_2 - її матері ОСОБА_3 ; рапорті старшого інспектора СЮП ВП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві майора поліції Д.О. Лободюка; висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо перебігу психологічної роботи з нею на базі «Зеленої кімнати» Подільського УП ГУНП у м. Київ від 04.11.2023; відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що місцевим судом не враховано, що матеріали справи не містять доказів вчинення ним психологічного насильства щодо доньки та заподіяння їй внаслідок цього психологічної шкоди, відхиляються судом з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейські завчасно склали протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, оцінюються судом критично, позаяк протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №588886 від 11.01.2024 складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в рапорті поліцейського йдеться про складання протоколу відносної іншої особи, також оцінюються судом критично, оскільки зі змісту рапорту вбачається, що його складено відносно ОСОБА_1 , а наявні в ньому описки не впливають на належність його як доказу по справі, а твердження апелянта про відсутність повторності в його діяннях, відхиляються судом, позаяк постанова Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, є чинною.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, яку поза розумним сумнівом доведено сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК