28 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 задоволено клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника 3-го відділу 1-го управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено застосований відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тривалістю 60 днів, тобто до 06.07.2024 року включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень.
У разі внесення застави визначено ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
Справа № 761/16174/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3851/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування у поза процесуальний спосіб з потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання для слідчого у кримінальному провадженні документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначено термін дії покладених на підозрюваного обов'язків, в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 місяців з моменту внесення застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що доводи клопотання слідчого не підтверджують ні обґрунтованості підозри, ні факту того, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які б виправдовували подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, як того вимагають приписи ст. 199 КПК України.
Також вказувала, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилалась сторона обвинувачення у своєму клопотанні, є надуманими, недоведеними, не підтвердженими та належним чином та необґрунтованими. Крім того, запобігти кожному із перелічених ризиків можливо шляхом покладення на ОСОБА_7 відповідних обов'язків без застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання органу досудового розслідування на те, що на даний час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження кримінального правопорушення - не відповідають дійсним обставинам.
У клопотанні не відображено чіткого переліку слідчих і процесуальних дій, проведених органом досудового розслідування за час дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
При цьому, за 3 місяці досудового розслідування з моменту вручення підозри ОСОБА_7 , за участю останнього не проведено жодної слідчої дії та було допитано в якості підозрюваного 26.04.2024, тобто фактично лише перед зверненням з даним клопотанням до слідчого судді.
Крім того апелянт вказувала, що визначений розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для ОСОБА_7 .
При визначенні розміру застави слідчим суддею проігноровано надані стороною захисту докази на підтвердження майнового та сімейного стану ОСОБА_7 , а також не враховано обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження,ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000866, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
09.02.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вимаганні передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2024 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, до 08.04.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2024 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 280 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 847 840 гривень, до 08.05.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2024 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 09.08.2024 року.
02.05.2024 слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим заступником начальника 3-го відділу 1-го управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування на 2 місяці, тобто до 08.07.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 280 неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 847 840 гривень, та покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено застосований відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тривалістю 60 днів, тобто до 06.07.2024 року включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень.
У разі внесення застави визначено ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування у поза процесуальний спосіб з потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання для слідчого у кримінальному провадженні документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначено термін дії покладених на підозрюваного обов'язків, в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 місяців з моменту внесення застави.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється, доводи клопотання слідчого про продовження існування вищевказаних ризиків у кримінальному провадженні є обгрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для даної категорії злочинів, а саме виді 280 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 847 840 грн. 00 коп.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного злочину.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, приховувати або спотворити будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи захисника про те, що за час досудового розслідування з моменту вручення підозри ОСОБА_7 , за участю останнього не проведено жодної слідчої дії, та останнього було допитано в якості підозрюваного лише 26.04.2024, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання. Досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває, та у відповідності до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Твердження захисника про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, є безпідставними, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, майнового та сімейного стану підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застава виді 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень є такою, що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та спонукатиме до їх виконання належним чином.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для продовження щодо підозрюваного строку тримання під вартою.
Разом з тим, колегією суддів у порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, слідчий суддя помилково визначив в ухвалі строк тримання ОСОБА_7 під вартою до 06.07.2024 включно.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
За таких обставин, розглянувши 06.05.2024 клопотання слідчого та постановивши ухвалу про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, слідчому судді належало визначити такий строк згідно вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не більше 60 днів з моменту постановлення такої ухвали, тобто до 04.07.2024.
Однак, строк тримання під вартою ОСОБА_7 слідчим суддею продовжено до 06.07.2024, що фактично становить 62 дні та не відповідає вимогам ч. 1 ст. 197 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою до 04.07.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, строком на 2 місяці з дня постановлення ухвали, тобто до 06.07.2024.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника 3-го відділу 1-го управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідуваннякримінального провадження, до 04 липня 2024 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 847 840 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 ).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування з потерпілим у кримінальному провадженні; здати на зберігання для слідчого у кримінальному провадженні документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 06 липня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3