28 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваної ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.05.2024 задоволено клопотання т.в.о. слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з дня затримання 01.05.2024 до 29.06.2024.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, та покладено на неї строком на два місяці, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора і суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, ____________________________________________________________________________________
Справа № 759/9101/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3752/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
потерпілими, підозрюваними та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів
свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначено до 29.06.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту, поклавши на підозрювану наступні обов'язки: цілодобово не залишати місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з території Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про необґрунтованість підозри, оскільки вручене ОСОБА_8 повідомлення про підозру ґрунтується лише на проведених негласних слідчих (розшукових) діях, без отримання будь-яких матеріальних доказів чи показань свідків, що суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Також зазначав, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки воно не містить викладу обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, а також у клопотанні не обґрунтовано недостатність застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
На думку апелянта, зазначені у клопотанні слідчого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є надуманими та ґрунтуються виключно на припущеннях, при цьому стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження існування таких ризиків.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею належним чином не враховано молодий вік підозрюваної, яка має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, де мешкала разом зі своїм чоловіком до початку воєнного стану.
Також апелянт вказував про порушення територіальної підсудності розгляду клопотання, оскільки юридичною адресою органу досудового розслідування - слідче управління Головного управління Національної поліції в Київській областіє м. Київ, вул. Володимирська, 15, що відноситься до Шевченківського району міста Києва.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту з 24.00 год. по 05.00 год., поклавши на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що при розгляді клопотання стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені у клопотанні ризики є лише припущеннями органу досудового розслідування, які не підтвердженні жодними доказами, а посилання на тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 злочинів та суворість можливого покарання не можуть слугувати для застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку апелянта, в судовому засіданні прокурором та ухвалі слідчого судді не наведено виключних підстав для застосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також вказувала, що ОСОБА_8 раніше не судима, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Крім того, остання проходить лікування у лікаря-стоматолога та потребує відвідування лікаря, оскільки це може призвести до погіршення стану її здоров'я, що було проігноровано слідчим суддею.
Слідчим суддею необґрунтовано визначено розмір застави у максимальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки такий розмір є завідомо непомірним для ОСОБА_8 , який фактично встановлює неможливість звільнення останньої з-під варти.
До матеріалів клопотання не додано жодних доказів, що підозрювана ОСОБА_8 має відповідний дохід або майно чи грошові кошти, які можна використати для внесення застави.
Крім того, відповідно до підозри та матеріалів клопотання, матеріальний збиток за інкримінованим кримінальним правопорушенням, вчиненим у складі так званої організованої групи з п'яти осіб, становить 304 728,80 гривень, проте слідчий суддя з невідомих підстав визначив ОСОБА_8 заставу у максимальному розмірі 908 400 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_8 , яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ «Київський слідчий ізолятор», та її захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023111310002897 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 01.05.2024, цього ж дня о 17 год. 30 хв. ОСОБА_8 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
02.05.2024 з 01 год. 12 хв. по 01 год. 13 хв. в межах даного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України,
02.05.2024 т.в.о. слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , у якому просила застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із подальшим її утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор». Також слідчий просила визначити розмір застави у межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, та покласти на підозрюваному обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.05.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з дня затримання 01.05.2024 до 29.06.2024.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, та покладено на неї строком на два місяці, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора і суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначено до 29.06.2024.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, конкретні обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, та вартість майна, на заволодіння якого посягала ОСОБА_8 , дійшов обґрунтованого висновку про визначення їй застави у розмірі у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 про те, що повідомлення про підозру ґрунтується лише на проведених негласних слідчих (розшукових) діях, без отримання будь-яких матеріальних доказів чи показань свідків, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_12 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань від потерпілих, свідків та інших підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні із потерпілими, свідками та іншими підозрюваними, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування інших вказаних у клопотанні слідчого ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, передбачених п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих їй дій, є досить високою.
При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 є особою молодого віку, раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де мешкала зі своїм чоловіком до початку воєнного стану, не спростовують висновки про можливість підозрюваної вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_8 проходить лікування у лікаря-стоматолога, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження неможливості утримання останньої під вартою за станом здоров'я.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а тому посилання апелянтів у цій частині є безпідставними.
Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання захисника ОСОБА_7 на те, що клопотання прокурора подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.
Так, у відповідності. до п. а) ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого, слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Як убачається із матеріалів судового провадження, постановою заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 від 26.04.2024 про визначення слідчої групи у кримінальному провадженні № 12023111310002897 від 25.09.2023 місцем проведення досудового розслідування визначено місцезнаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції - Святошинський район міста Києва (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) /т. 1 а.с. 25-26/
З наведеного убачається, що подане слідчим клопотання у кримінальному провадженні № 12023111310002897 підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва, у зв'язку з чим доводи апелянта у цій частині є не обгрунтованими.
Посилання захисника ОСОБА_6 на непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави, є безпідставними, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, майнового та сімейного стану підозрюваної, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень є такою, що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на неї процесуальних обов'язків та спонукатиме до їх виконання належним чином.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3