04 червня 2024 року м. Дніпросправа № 317/6901/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2024 року
у справі № 317/6901/23
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2024 року у справі №317/6901/23 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено:
- постанову Головного управління ДПС у Запорізькій області N 1053/12 від 17.11.2023 року, складену за підписом заступника начальника ОСОБА_2 , про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1КУпАП - скасовано;
- провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП - закрито.
Судом зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 17.11.2023 відносно позивачки підлягає скасуванню, оскільки її винесено лише на підставі одного документу акту перевірки, який сам по собі не підтверджує наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП. Суд дійшов висновку, що сам по собі акт перевірки не є належним та достатнім доказом вчинення особою, відносно якої податковим органом не складено відповідне повідомлення-рішення, адміністративного правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2024 року у справі № 317/6901/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що вчинення позивачкою порушення, яке передбачено ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, підтверджується актом документальної перевірки, який в свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведення у період з 09.10.2023 по 22.10.2023 планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, складено Акт N 6679/08-01-24-06/2847706148 від 03.11.2023 "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022".
На підставі вказаного акту перевіри, посадовою особою ГУ ДПС у Запорізькій області складено протокол про адміністративне правопорушення N 997 від 03.11.2023, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 вчинила порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає обкладенню єдиним соціальним внеском, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 271993,15 грн., в тому числі за 2018 49505,50 грн., 2019 рік 66437,99 грн., за 2020 рік 68255,01 грн., за 2021 рік 42492,07 грн., та за 2022 рік 45302,58 грн., що є порушенням ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 та ч. ч. 7, 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.
Згідно постанови Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.11.2023 N 1053/12, яка винесена заступником начальника ОСОБА_2 , ФОП Рознатовську притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 та ч. ч. 7, 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП (порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає обкладенню єдиним соціальним внеском, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 271993,15 грн., в тому числі за 2018 49505,50 грн., 2019 рік 66437,99 грн., за 2020 рік 68255,01 грн., за 2021 рік 42492,07 грн., та за 2022 рік 45302,58 грн.).
Вважаючи, що спірна постанова N 1053/12 від 17.11.2023 року підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Приписами ч.1 ст.165-1 КУпАП визначено, що порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту спірної постанови N 1053/12 вбачається, ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 та ч. ч. 7, 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП (порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає обкладенню єдиним соціальним внеском, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 271993,15 грн., в тому числі за 2018 49505,50 грн., 2019 рік 66437,99 грн., за 2020 рік 68255,01 грн., за 2021 рік 42492,07 грн., та за 2022 рік 45302,58 грн.).
Відповідно до положень статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727).
Відповідно до положень Розділу І зазначеного Порядку, акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результат.
Згідно приписів розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що акт документальної перевірки це документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З цих підстав, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що акт перевірки не є належним та достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що з метою підтвердження вчинення позивачкою порушення, відповідачем подано суду протокол про адміністративне правопорушення N 997 від 03.11.2023 та акт документальної планової виїзної перевірки від 03.11.2023 N 6679/08-01-24-06/2847706148.
Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що позивачка допустила порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає обкладенню єдиним соціальним внеском, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 271993,15 грн., в тому числі за 2018 - 49505,50 грн., 2019 рік - 66437,99 грн., за 2020 рік - 68255,01 грн., за 2021 рік- 42492,07 грн., та за 2022 рік - 45302,58 грн., що є порушенням ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 та ч. ч. 7, 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено вчинення позивачкою порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а отже спірна постанова N 1053/12 є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Натомість, суд першої інстанції хибно вказав про наявність підстав для скасування спірної постанови відповідача N 1053/12.
Підсумовуючи, суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2024 року у справі №317/6901/23 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та в силу приписів ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко