05 червня 2024 року Справа № 480/2022/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М. розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітної плати,-
ОСОБА_1 просить суд стягнути з Сумської обласної прокуратури на середній заробіток за час затримки негайного виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 за період з 25.11.2021 до 02.10.2022 (включно) у сумі 202040,22 гривні.
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні.
Представником відповідача 04.04.2024 надано суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 не дотримано строки звернення до суду. Вказане твердження обґрунтовує зокрема тим, що згідно з ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, 19.07.2022 набрав чинності Закон України № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який змінив норму ст. 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, на цей час для вирішення трудових спорів діє загальний строк, що становить 3 місяці.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Термін затримки виконання рішення суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 скінчився 02.10.2022, тобто після набрання чинності 19.07.2022 Законом України № 2352-ІХ.
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду більш, ніж через 1,5 роки після ухвалення Другим апеляційним адміністративним судом постанови від 03.10.2022, якою скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21.
Враховуючи що позивач звернувся до суду після спливу тримісячного строку звернення до адміністративного суду та ним не заявлено клопотання про його поновлення, наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 123 КАС України, для залишення позову без розгляду.
Позивачем надано заперечення на вказане клопотання, в якому зазначає, що відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа № 755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникало у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію.
Також, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Відповідно до рішення суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21, відповідача зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області; стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 146896 грн. 25 коп.; допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18072 грн. 41 коп. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 372 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Тобто відповідач повинен був виконати рішення суду у справі № 480/3693/21 в частині щодо допущення до негайного виконання 25.11.2021.
Відповідач не заперечує не виконання рішення суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21, саме щодо допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18072 грн. 41коп.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносини (25.11.2021) діяла норма ст. 233 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, оскільки позивача з 25.11.2021 не було поновлено, йому не нарахована і не виплачена заробітна плата за період із 25.11.2021 по 02.10.2022, то відповідно відповідачем не надано позивачу за відповідний період письмове повідомлення про суми, які мали б бути нараховані та виплачені йому при звільненні.
А отже, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк не сплив.
Враховуючи вище викладене, клопотання Сумської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому просить відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи в межах розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд визнає, що клопотання є необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа № 755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію.
Також, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3693/21 від 24.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора в особі органу чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії № 10 від 09.03.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки". Визнано протиправним та скасувати наказ Сумської обласної прокуратури № 203-к від 22.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 146896,25 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 372 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Тобто відповідач повинен був виконати рішення суду у справі № 480/3693/21 в частині щодо допущення до негайного виконання 25.11.2021.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує не виконання рішення суду від 24.11.2021 у справі № 480/3693/21 в частині, саме щодо допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 146896, 25 гривні.
А отже, на момент виникнення спірних правовідносини діяла норма ст. 233 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи викладене, клопотання Сумської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/2022/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітної плати - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Шаповал