Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
Від "08" вересня 2006 р. Справа № 7/2041
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Кудряшової Ю.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Бєляєв О. М. - дор. від 01.11.05
від відповідача Кушнір М. В. - директор, дор. від 06.07.06
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)
до Приватного підприємства "Комета" (с.Ставище Брусилівського району)
про стягнення 1286,36 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1286 грн. 36 коп. адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву № 6 від 26.06.06 (а.с. 19-20).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Встановив:
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.5), поданого відповідачем Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих в Приватному підприємстві "Комета" склала 11 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону становить нуль осіб; розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить у сумі 2575 грн. 00 коп.
Тобто, згідно встановленого нормативу має бути працевлаштовано 1 інвалід, однак, зважаючи на викладені обставини, відповідачем не працевлаштованого жодного. У зв'язку з цим, як вказує позивач, відповідачем свого обов'язку по створенню робочого місця для інваліда за 2005 рік не виконано, внаслідок чого до підприємства застосовано адміністративно-господарські санкції.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції, що діяла у 2004 році (далі - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Пунктом 10 Положення визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення закріплено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Тобто, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладений обов'язок по створенню (пристосуванню) певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 затверджена Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників"
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вищевказаної Інструкції, звіт за формою №3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28-го числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.
Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів», що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та наказом Міністерства праці України від 29.12.2004 р. № 338, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3.2 Інструкції, середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції, середньоблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньоблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Частиною 2 ст. 19 Закону визначено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда за наявності відповідно пропозиції органів, вказаних у ст. 18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно. Проте, за період з 01.01.05 по 31.12.05 на підприємство-відповідача не направлялися пропозиції про працевлаштування інвалідів та інваліди самостійно не зверталися з метою працевлаштування. Крім того, вказує на збиткову фінансово-господарську діяльність підприємства за 2005 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подавав звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за період з 28.12.04 по 28.12.05 (а.с.41-53) до Брусилівського районного центру зайнятості, оскільки фактичним місцезнаходженням підприємства є Брусилівський район, с. Сатвище, вул. Лузанівська, 65, що підтверджується довідкою Житомирського обласного управління статистики (а.с.26). Довідкою № 1112 від 29.06.06 Брусилівського районного центру зайнятості (а.с.54), повідомлено ПП "Комета" про відсутність на обліку в службі зайнятості інвалідів за спеціальністю "Майстер по ремонту взуття".
Також Приватним підприємством "Комета" направлялися лист № 24 від 30.12.04 (а.с.11) до Управління праці та соціального захисту населення з проханням направити пропозиції на працевлаштування інваліда для створення робочого місця з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та залежно від відповідної нозології інваліда та лист № 26 від 30.12.04 до Громадської організації "Асоціація інвалідів Брусилівського району "Злагода" з аналогічним клопотанням. Відповіді на які отримано не було. Крім того, відповідачем направлявся запит № 25 від 30.12.04 (а.с.38) до Брусилівської селищної Ради Житомирської області з проханням направити пропозиції на працевлаштування інваліда для створення робочого місця - для спеціальності "Майстр по ремонту взуття" з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та залежно від відповідної нозології інваліда. У відповідь на вказаний запит, Брусилівською селищною Радою повідомлено відповідача проте, що інваліди у 2005 році по питанню працевлаштування до селищної ради не звертались та не направлялись для працевлаштування на ПП "Комета".
Вказані вище дії відповідача, розцінюються судом як докази звернення відповідача до органів працевлаштування з приводу направлення до нього інвалідів для подальшого їх працевлаштування.
Матеріали справи містять докази (а.с.35,55-57), які свідчать про створення відповідачем у межах встановленого нормативу робочого місця для працевлаштування інвалідів; про створення спеціальної комісії підприємства для атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також матеріали про затвердження заходів щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві; Посадова інструкція майстра по ремонту взуття (чоботаря).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що на відповідача не може бути покладено відповідальність у вигляді адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, оскільки ним вжито всі залежні від нього заходи для його забезпечення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За вказаних обставин позов задоволенню не підлягає.
Відділення Фонду є органом державної влади, який у взаємовідносинах з підприємством реалізує владні управлінські функції, а право відділення Фонду на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.
Згідно п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93, від сплати державного мита звільняються державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами по суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
У позові відмовити.
Постанова господарського суду набирає законної сили в строки встановлені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення її у повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, встановленому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі
15 вересня 2006р
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу;