Справа № 183/2534/24
№ 1-кп/183/1380/24
03 червня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у зв'язку із застосованими стосовно них запобіжними заходами у вигляді домашнього арешту за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12014220370002453 від 08.12.2014 стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, одруженої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014220370002453 від 08.12.2014 стосовноОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурорОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожного окремо, у зв'язку із застосованими стосовно них запобіжними заходами у вигляді домашнього арешту на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при обранні обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з'явилося, тому продовження строку дії домашнього арешту стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині вирішення вказаного питання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_7 винуватою, останній загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волііз конфіскацією майна.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Прокурор також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ним не наведено жодних підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховувалася від суду. Так, остання дійсно не з'являлася за викликами до суду, втім достатніх підстав вважати, що це мало характер ухилення від суду, матеріали справи не містять.
Крім того, інші зазначені в клопотанні ризики, мають характер припущень і не містять достатнього обґрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки будь-які відомості про вплив обвинуваченої на свідків матеріали клопотання не містять. Відсутні будь-які заяви свідків про здійснення на них будь-якого впливу, не вказано, якими саме незаконними засобами впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій ОСОБА_7 у разі визнання останньої винуватою у пред'явленому обвинувачені.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волііз конфіскацією майна.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Прокурор також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ним не наведено жодних підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_8 переховувався від суду. Так, останній дійсно не з'являвся за викликами до суду, втім достатніх підстав вважати, що це мало характер ухилення від суду, матеріали справи не містять.
Крім того, інші зазначені в клопотанні ризики, мають характер припущень і не містять достатнього обґрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки будь-які відомості про вплив обвинуваченого на свідків матеріали клопотання не містять. Відсутні будь-які заяви свідків про здійснення на них будь-якого впливу, не вказано, якими саме незаконними засобами впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_9 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_9 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волііз конфіскацією майна.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Прокурор також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак ним не наведено жодних підстав вважити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_9 переховувався від суду. Так, останній дійсно не з'являвся за викликами до суду, втім достатніх підстав вважати, що це мало характер ухилення від суду, матеріали справи не містять.
Крім того, інші зазначені в клопотанні ризики, мають характер припущень і не містять достатнього обґрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки будь-які відомості про вплив обвинуваченого на свідків матеріали клопотання не містять. Відсутні будь-які заяви свідків про здійснення на них будь-якого впливу, не вказано, якими саме незаконними засобами впливатиме на свідків у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 314, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 02 серпня 2024 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров'ю.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 02 серпня 2024 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров'ю.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 02 серпня 2024 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_5 , у період з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, окрім випадків необхідності запобігання загрози життю та здоров'ю.
Повний текст ухвали складено і оголошено 04 червня 2024 року о 08 годині 10 хвилин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1