30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/4954/2020
адміністративне провадження № К/9901/11021/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 (суддя - Заічно О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 (судді - Бартош Н.С., Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі №520/4954/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 15.10.2019 №1301 "Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства від 15.10.2019 року" в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003, протокол №15, про присудження йому наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути питання про видачу йому диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- визначити Міністерству освіти і науки України розумний строк для виконання рішення суду - не більше шести місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог покликався на протиправність оскаржуваного наказу через відсутність у відповідача законних підстав для скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 1994 року позивач працював над докторською дисертацією «Особливості патогенезу, перебігу захворювання та лікування хворих з поєднаною патологією: ішемічною хворобою серця і хронічним легеневим серцем» (клініко-експериментальне дослідження) за спеціальністю кардіологія.
Захист дисертації відбувався 26.06.2003 у спеціалізованій вченій раді ХДМУ, яка своїм рішення присудила позивачу науковий ступінь доктора медичних наук.
Однак, постановою президії ВАК України від 30.06.2004 позивачу відмовлено у видачі диплому доктора медичних наук.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2005 по справі №2-2775/05 визнано неправомірними дії Вищої атестаційної комісії України по відмові у видачі ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук; скасовано постанову президії ВАК України №32-09/7 від 30.06.2004 та постанову президії ВАК України №26-09/10 від 10.11.2004 про відмову ОСОБА_1 у видачі диплому доктора медичних наук і затвердження атестаційного висновку експертної ради ВАК та зобов'язано ВАК України розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХЛМУ від 26.06.2003 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук, відповідно до вимог чинного законодавства; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою президії ВАК України від 04.07.2006 №32-09/7 позивачу вдруге відмовлено у видачі диплому.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 по справі №2а-14768/11/2070, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 та Вищого адміністративного суду від 03.09.2014, скасовано наказ Вищої атестаційної комісії України №565 від 12.12.2005 про забезпечення розгляду атестаційної справи ОСОБА_1 як такої, що надійшла до ВАК України вперше 01.12.2005; скасовано постанову президії ВАК України №32-09/7 від 04.07.2006 про затвердження атестаційного висновку щодо дисертаційної роботи ОСОБА_1 на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук і відмову у видачі диплома доктора медичних наук; скасовано постанову президії ВАК України №37-09/7 від 20.09.2007 про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову президії ВАК України №32-09/7 від 04.07.2006 і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук; скасовано постанову президії ВАК України №9-09/8 від 11.10.2007 про залишення без задоволення апеляції ОСОБА_1 на постанову президії ВАК України №32-09/7 від 04.07.2006 і скасування рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук; зобов'язано Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому докора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету від 26.06.2003 про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання рішення суду, експертна рада рекомендувала направити дисертацію та атестаційну справу ОСОБА_1 у спеціалізовану вчену раду Д 08.601.02 ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України».
Атестаційним висновком щодо дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук ОСОБА_1 . МОН рекомендовано Атестаційній колегії скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003, протокол №15 про присудження ОСОБА_1 ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11 «Кардіологія».
26.02.2015 Міністерством освіти і науки України прийнято наказ №217, яким скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 по справі №820/11118/15, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 та Вищого адміністративного суду від 19.10.2016, визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04.08.2015 на рішення МОН від 26.02.2015 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук; зобов'язано Міністерство освіти і науки України створити апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН від 26.02.2015 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.
На виконання судового рішення, наказом №750 від 01.07.2016 утворено апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії Міністерства від 26.02.2015 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003, протокол №15, про присудження йому наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія», призначивши головою апеляційної комісії члена атестаційної колегії ОСОБА_2 , доктора медичних наук, професора, ректора Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова МОЗ України.
Висновками апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції позивача, дисертація ОСОБА_1 «Особливості патогенезу, перебігу захворювання та лікування хворих з поєднаною патологією: ішемічною хворобою серця і хронічним легеневим серцем» (клініко-експериментальне дослідження) визнано такою, що не відповідає вимогам ВАК України до дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11. «Кардіологія» як на час захисту, так і на час розгляду.
Пунктом 2 висновків рекомендовано атестаційній колегії МОН України відмовити у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення атестаційної колегії Міністерства від 26.02.2015 про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.004 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія».
Наказом МОН України від 13.12.2016 №1509 затверджено висновок апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції ОСОБА_1 , залишено в силі пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 №217 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 «Кардіологія» та відмовлено у видачі диплома доктора-медичних наук ОСОБА_1 .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 по справі №820/1099/17 скасовано пункт 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 №217 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26.02.2015 р." в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку; скасовано пункт 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.12.2016 №1509 про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 13.12.2016 в частині затвердження висновку апеляційної комісії, утвореної для розгляду апеляції ОСОБА_1 і залишення в силі пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015 №217 "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 26 лютого 2015 р." в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмови у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 ; зобов'язано Міністерство освіти і науки України повторно розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплому доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради ХДМУ від 26.06.2003 про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання судового рішення відповідачем повторно розглянуто питання про видачу позивачу диплому доктора медичних наук.
15.10.2019 Міністерством освіти і науки України прийнято наказ №1301 "Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства від 15.10.2019 року", пунктом 2 якого скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003, протокол №15, про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" та відмовлено у видачі диплома доктора медичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.
Листом від 25.10.2019 №9/461-19 відповідач надіслав позивачу витяг із вказаного наказу та копію атестаційного висновку.
Вважаючи зазначені рішення та відмову у видачі диплома доктора медичних наук протиправними, позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру повторного розгляду дисертації позивача, наказ МОН України від 15.10.2019 №1301 в оскаржуваній частині є обґрунтованим і винесеним з підстав порушення спеціалізованою вченою радою вимог пункту 7 Порядку №567.
Також суди виходили з того, що фактичною підставою для прийняття експертною радою рішення, стали наведені зауваження та висновки, які вказують на порушення позивачем загальних вимог до дисертації, передбачених пунктом 9 Порядку №567 та вимог до докторських дисертацій, передбачених пунктом 10 Порядку №567, а саме: дисертація позивача не містить наукових положень, не містить науково обґрунтованих результатів у галузі медичних наук, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб'єктом авторського права.
Оскільки оцінка відповідних зауважень та висновків до дисертації є дискреційним повноваженням саме експертної ради, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги про відсутність факту спростування експертами та експертною радою позитивних висновків, одержаних на етапі розгляду дисертації позивача у спеціалізованій вченій раді.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання скаржника на те, що у той же час, коли розглядалась дисертація позивача, також здійснювався розгляд питання про присудження наукового ступеня кандидата наук у галузі науки та за науковими спеціальностями і виданий диплом кандидата наук ОСОБА_3 - головуючому судді по справі (наказ МОН України від 20.06.2019 №872), колегія суддів вважає такими, що не свідчать про наявність упередженості або необ'єктивності судді під час розгляду даної справи.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що пункт 2 наказу МОН не відповідає вимогам пункту 7, 26 Порядку присудження наукових ступенів, а суди не врахували, що відповідач не вказав у наказі законних підстав для скасування рішення спецради і відмови у видачі диплому.
Також покликається на те, що експертною радою не були враховані і, в той же час, не спростовані позитивні оцінки його дисертаційної роботи.
Також покликається на те, що суддя Заічко О.В. надала привід сумніватися у її незалежній позиції та у її вільності від будь-яких схильностей та упередженості відносно конкретних сторін даної судової справи, по якій вона винесла оскаржуване рішення, оскільки питання про видачу диплому судді розглядалося відповідачем - МОН у той же час, коли розглядалася його дисертаційна справа.
Просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Станом на час присудження позивачу наукового ступеню діяв Закон України «Про вищу освіту» 17.01.2002 №2984-III (Закон №2984-III).
Відповідно до частини першої статті 59 цього Закону науковими ступенями є:
кандидат наук;
доктор наук.
Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
06.09.2014 набрав чинності Закон України «Про вищу освіту» №1556-VII (Закон №1556-VII).
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1556-VII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 затверджено Порядок присудження наукових ступенів (Порядок №567).
Відповідно до пункту 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
Відповідно до пункту 7 Порядку №567 спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.
У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
Відповідно до пункту 9 Порядку №567 Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.
До дисертації, що містить науково-прикладні результати, повинні додаватися документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів - впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а до дисертації, що містить теоретичні наукові результати, - рекомендації щодо їх використання.
Відповідно до пункту 10 Порядку №567 дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11-13, а для суспільних і гуманітарних наук - 15-17 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.
Докторська дисертація:
може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб'єктом авторського права;
може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки і повинна відповідати за кожною спеціальністю вимогам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту.
Відповідно до пункту 22 Порядку №567 прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації.
Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.
Відповідно до пункту 26 Порядку №567 У МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
Відповідно до пункту 27 Порядку №567 контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.
Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.
Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об'єктивність підготовлених ними висновків.
Відповідно до пункту 29 Порядку №567 повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.
Відповідно до пункту 30 Порядку №567 рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
Станом на час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затв. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 №1058 (Положення №1058).
Відповідно до пункту 1 Положення №1058 експертна рада з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - експертна рада) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється для проведення експертизи дисертацій з метою здійснення контролю за їх науковим рівнем, науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад та дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів.
Відповідно до пункту 7 Положення №1058 головним завданням експертної ради є участь у: проведенні експертизи захищених дисертацій; розгляді документів атестаційних справ; розгляді клопотань про утворення спеціалізованих вчених рад та проведення разових захистів; розгляді питань щодо присудження наукових ступенів.
Відповідно до пункту 12 Положення №1058 якщо атестаційний висновок експертної ради позитивний, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради і видачі диплома про науковий ступінь.
Якщо встановлено, що експертизу дисертації у спеціалізованій вченій раді проведено неякісно, висновок зазначеної ради недостатньо аргументований, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома про науковий ступінь.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порядку пункту 29 Порядку №567, за наслідками повторного розгляду докторської дисертації позивача експертною радою встановлено її невідповідність вимогам Порядку №567 щодо наявності наукових положень, науково обґрунтованих результатів у галузі медичних наук, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб'єктом авторського права, що слугувало підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради.
Такі встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини позивачем не спростовані і доводи на їх спростування касаційна скарга не містить.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності рішення відповідача про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження позивачу наукового ступеня та відмови у видачі диплома доктора медичних наук та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що відповідачем не встановлено будь-якого порушення спеціалізованою вченою радою, які б давали підстави для скасування її рішення, є безпідставним, оскільки за встановленими у цій справі обставинами, відповідачем фактично здійснювався повторний розгляд дисертації позивача та атестаційної справи на підставі судового рішення відповідно до пункту 29 Порядку №567.
Крім того, як встановлено судами, підставою скасування рішення спеціалізованої вченої ради слугувала встановлена відповідачем невідповідність докторської дисертації позивача встановленим до неї вимогам, що в цілому відповідає повноваженням, які передбачені пунктом 27 Порядку №567 та Положенням №1058, і спростовує доводи позивача в цій частині про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам пункту 26 Порядку №567.
Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що експертною радою не були спростовані позитивні оцінки його дисертаційної роботи, оскільки за наявності висновків експертної ради про невідповідність дисертації встановленим вимогам щодо наявності наукових положень та науково обґрунтованих результатів у галузі медичних наук, наявність також і позитивних висновків не може бути підставою для позитивного рішення експертної ради.
Щодо наявності підстав для самовідводу у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач також покликається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені принципи об'єктивності, неупередженості та незалежності.
За правилами пунктів 2, 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
В цій частині позивач покликається на те, що у той час, коли розглядалася його дисертаційна справа, відповідачем, згідно наказу МОН від 20.06.2019 №872, одночасно розглядалось питання присудження наукового ступеня кандидата наук та видачі диплому судді ОСОБА_3 , яка розглядала цю справу у суді першої інстанції.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення судом вимог пунктів 2, 4 частини першої статті 36 КАС України.
Водночас, наказ, на який покликається позивач в обґрунтування своїх доводів в цій частині, був прийнятий відповідачем ще до звернення позивача до суду і відкриття провадження у цій справі згідно ухвали від 16.04.2020, відтак правовідносини, які існували і завершились до розгляду справи та постановлення судового рішення, не можуть свідчити про наявність підстав для відводу (самовідводу) судді.
Інших доказів, які б свідчили, що суддя Заічко О.В. була прямо чи опосередковано заінтересована в результаті розгляду справи або ж вказували на наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, позивачем не надано.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №520/4954/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук