30 травня 2024 року
м. Київ
справа №640/24099/20
адміністративне провадження № К/990/15936/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/24099/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Єгорова Н.М., судді Коротких А.Ю., Федотов І.В.)
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Державної міграційної служби України про відмову призначити ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншу рівнозначну посаду;
1.2. зобов'язати Державну міграційну службу України призначити ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншу рівнозначну посаду.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, відповідач протиправно не вчиняє дії щодо його поновлення на займаній посаді у відповідності та в порядку реалізації Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.
2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншій рівнозначній посаді.
2.3. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в період проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження відносно позивача, відповідачем проведено організаційні заходи, якими посаду позивача скорочено, не запропонувавши йому рівнозначну. Крім того ГУ ДМС попередило про вивільнення позивача після реорганізації, якою його посада припинилася, відповідно до наказу ДМС від 31 грудня 2015 року №180 та який втратив чинність 31 березня 2016 pоку, на підставі наказу ДМС України від 31 березня 2016 року № 38 "Про затвердження структур територіальних органів ДМС".
2.4. Також суд першої інстанції наголосив, що в порушення вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу в частині дотримання процедури вивільнення позивача, порушення установленого законом порядку щодо переважного права позивача на рівнозначну посаду свідчить про незаконність його звільнення, як і незаконність призначення іншої особи на рівнозначну посаду замість призначення позивача і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову повністю.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав застосування до спірних правовідносин положення статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР не підлягають.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.2. На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судового рішення представник позивача вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 267/94-ВР у сукупності з положеннями статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: визначення незаконного відсторонення в порядку КПКУ працівника від посади як підстави для його подальшого поновлення на займаній посаді.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними заявником в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, просив це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Позивач подав відповідь на відзив відповідача, у якій навів доводи щодо необгрунтованості вказаного відзиву та підтримав вимоги касаційної скарги.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 02 жовтня 2015 року слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Чернобаєвим С.І. складено та вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42015000000000420 від 18 березня 2015 року про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
8. 07 жовтня 2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/36938/15-к ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від посади до 02 грудня 2015 року.
9. 10 листопада 2015 року Державною міграційною службою України прийнято наказ №704-к "Про відсторонення від посади ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 відсторонено від посади до 02 грудня 2015 року.
10. 10 листопада 2015 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області прийнято наказ №567 "Про оголошення наказу ДМС щодо відсторонення від посади ОСОБА_1 "
11. 08 лютого 2016 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/5207/16-к ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від посади до 01 квітня 2016 року.
12. 19 лютого 2016 року Державною міграційною службою України прийнято наказ №57-к "Про відсторонення від посади ОСОБА_1 ".
13. 19 лютого 2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області прийнято наказ №56-к "Про оголошення наказу ДМС щодо відсторонення від посади ОСОБА_1 ".
14. 31 березня 2016 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14937/16-к ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від посади до 01 травня 2016 року.
15. 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 вручений обвинувальний акт, який в подальшому направлено до Приморського районного суду м. Одеси.
16. 28 квітня 2016 року Державною міграційною службою України прийнято наказ №296-к "Про відсторонення від посади ОСОБА_1 " до 01 травня 2016 року.
17. 29 квітня 2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області прийнято наказ №505-к "Про оголошення наказу ДМС щодо відсторонення від посади ОСОБА_1 ".
18. У зв'язку із затвердженням змін до структури Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, введенням в дію змін до штатного розпису на 2015 рік ГУ ДМС в Одеській області наказом Державної міграційної служби України від 31 грудня 2015 року №180, та відповідно до ч. 3 ст. 5, абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про державну службу" та пп. 13, 25 п. 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, наказом Державної міграційної служби України від 06 жовтня 2016 №607-к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено позивача 06 жовтня 2016 з посади першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДМС в Одеській області відповідно до ст. 32 КЗпП України.
19. Вказаний розпорядчий акт оголошено наказом ГУ ДМС в Одеській області від 06 жовтня 2016 року №520-к.
20. Позивач з вказаним наказом ознайомився 11 жовтня 2016 року та отримав його копію.
21. Наказом Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 07 жовтня 2016 року №525-к "Про призначення ОСОБА_1 ", позивача призначено на посаду Головного спеціаліста Малиновського районного відділу в м. Одеса ГУ ДМС в Одеській області, з посадовою інструкцією головного спеціаліста Малиновського районного відділу в м. Одеса його ознайомлено 08 жовтня 2016 року.
22. 21 грудня 2019 року вироком Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8136/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано його за ч.3 ст.368 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, який набрав законної сили 03 лютого 2020 року.
23. Позивач звернувся до Державної міграційної служби України з заявою від 06 червня 2020 року (зареєстровано 11 червня 2020 року), якою просив відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" поновити його на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області.
24. Державна міграційна служба України листом від 08 липня 2020 року №П-5017- 20/10.2/1773-20 відмовила позивачу в призначенні на посаду заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області у зв'язку із звільненням з вказаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДМС в Одеській області.
25. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні на посаду, яку він займав до звільнення, з підстав виконання норм Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" протиправними, звернувся до з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
26. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
28. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
29. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
30. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
31. Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про державну службу" визначено, що державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
32. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
33. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 1).
34. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).
35. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3).
VI. Позиція Верховного Суду
36. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судового рішення представник позивача вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР у сукупності з положеннями статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: визначення незаконного відсторонення в порядку КПКУ працівника від посади як підстави для його подальшого поновлення на займаній посаді.
39. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
40. Предметом оскарження у цій справі є дії Державної міграційної служби України про відмову призначити ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншу рівнозначну посаду.
41. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
42. Межі спору у цій справі окреслено виключно оцінкою наявності чи відсутності у спірних правовідносинах правових підстав для поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншій рівнозначній посаді відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у зв'язку з набранням законної сили виправдувального вироку Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2019 року у справі №522/8136/16-к.
43. Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року по справі №804/8231/17 надав висновок, за яким приписи ст. 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розповсюджуються на осіб, які звільнені з роботи (посади) саме у зв'язку з незаконним засудженням або відстороненням від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
44. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що на період проведення досудового розслідування позивача тимчасово відсторонено від посади першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області на підставі ухвал слідчого судді.
45. Отже, таке відсторонення відбулося на період проведення досудового розслідування, а не у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
46. 25 травня 2016 року позивачу, який працював на посаді першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області, вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі вимог ст. 43 та п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" через виведення відповідної посади, яку обіймав позивач, зі штатного розпису.
47. У зв'язку із затвердженням змін до структури Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, введенням в дію змін до штатного розпису на 2015 рік ГУ ДМС в Одеській області наказом Державної міграційної служби України від 31 грудня 2015 року №180, та відповідно до ч. 3 ст. 5, абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про державну службу" та пп. 13, 25 п. 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, наказом Державної міграційної служби України від 06 жовтня 2016 №607-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено 06 жовтня 2016 з посади першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області в порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДМС в Одеській області відповідно до ст. 32 КЗпП України.
48. Наказом Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 07 жовтня 2016 року №525-к "Про призначення ОСОБА_1 ", позивача призначено на посаду Головного спеціаліста Малиновського районного відділу в м. Одеса ГУ ДМС в Одеській області.
49. Отже, звільнення позивача відбулось не зв'язку з незаконним засудженням, а у порядку переведення, що є самостійною підставою для звільнення з державної служби, незалежно від обставин притягнення особи до кримінальної відповідальності.
50. Виходячи з цього Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин положення статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР не підлягають.
51. Враховуючи вищевикладене Верховний Суд резюмує відсутність підстав для визнання протиправними дій Державної міграційної служби України щодо відмови в призначенні позивача на посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області або на іншій рівнозначній посаді на підставі ст. 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
52. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову з тих підстав, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
53. Водночас, доводи та аргументи позивача Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених під час її розгляду.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
54. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
55. Висновки суду апеляційної інстанції по суті спору є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
56. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
58. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
Н.М. Мартинюк