04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25663/23 пров. № А/857/5778/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, ухвалене суддею Гудимою Н.С. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 460/25663/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком при призначенні вперше з 04 вересня 2023 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
- зобов'язати відповідача здійснити з 04 вересня 2023 року перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком, яка, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначена вперше, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, за правилами частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09 лютого 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку мало місце призначення позивачці одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), тому за таких обставин, показник середньої заробітної плати, при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має бути таким як при первинному призначенні пенсії.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржила позивачка, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, що, в даному випадку, мало місце призначення хоча і одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), однак за іншим законом, який передбачає різні підстави призначення пенсії. За таких обставин, показник середньої заробітної плати, при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має бути таким, як під час призначення пенсії вперше.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що з 23.12.2009 року позивачці призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 04.09.2023 року позивачка переведена на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка у вересні 2023 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком з 04.09.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Листом від 18.09.2023 року відповідач повідомив, що з 04.09.2023 року позивачка переведена на пенсію за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та проведено відповідний перерахунок пенсії без зміни показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не застосування показника середньої заробітної плати, що враховувався при обрахунку розміру пенсії за 2020-2022 роки, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
З аналізу зазначених вище норм законодавства видно, що ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Апеляційний суд встановив, що з 23.12.2009 позивачці призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Суд зауважує, що пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З 04.09.2023 позивачку переведено з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу" на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, позивачка з 04.09.2023 переведена на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Оскільки в спірному випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, апеляційний суд вважає, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21, від 27.06.2023 у справі № 500/4392/22, від 18.05.2023 у справі № 560/19830/21.
Таким чином, на думку апеляційного суду, відповідач правомірно не застосував при переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.
Вказаний висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року в справі № 460/25663/23 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Рівненського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 460/25663/23.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель