Іменем України
04 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/420/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
26.04.2024 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 27.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 27.10.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є пенсіонером за вислугу років та перебуває на обліку відповідача з листопада 2018 року (пенсійна справа №039501269930).
З особистого кабінету на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України стало відомо, що загальна сума призначеної пенсії становить 20930,00 грн.
Так, складова пенсійної виплати в сумі 29678,44 грн складається з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 33) у розмірі: 19774,34 грн; з урахуванням індексації - 24734,85 грн; з урахуванням доплати індексація базового ОСНП 2022 (24717,93* 0,140) - 3460,51 грн; індексація базового ОСНП 2023 (28178,44* 0,197) - 1500,00 грн; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 19774,34 грн - 4943,59 грн; інвалід війни ІІІ групи/при виконанні обов'язків В/С інвалід ІІІ групи (ст.7) - 627,90 грн; інвалід ІІІ групи при виконанні обов'язків в/с - 50,00 грн.
Таким чином зазначено, що з підсумку пенсії (з надбавками) - 30356,34 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії) позивач отримує лише 20930,00 грн, замість належної 30356,34 грн.
15.01.2024 позивач звернувся через веб портал Пенсійного фонду України на адресу відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо дати та на яких підставах застосовано обмежену максимальним розміром пенсію та здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсіє без обмеження її максимального розміру (з дати якою застосовано обмежену максимальним розміром пенсію) десятьма прожитковими мінімумами, з урахуванням раніше виплачених сум.
Заяву було зареєстровано на веб порталі Пенсійного фонду України за номером ВЕБ-26002-Ф-С-24-008014 від 15.01.2024 та надано відповідь Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.02.2024 №4241-1829/В-02/8-2600/24, в якій зазначено, що, зокрема, Головним управління у лютому 2023 року проведено індексацію пенсії з 01.03.2023 відповідно до Постанови №168 в розмірі 1500,00 грн та в межах максимального розміру пенсії 20930,00 грн, а тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні.
До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погоджується із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами, з огляду на наступне.
Позивач перебуває на обліку відповідача та отримуває пенсію відповідно Закону №2262.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262- XXI визначено: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.».
З 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1769,00 грн, з 01 липня - 1854,00 грн, з 1 грудня - 1934,00 грн.
Проте, позивач доводить свою позицію рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/1016, яким ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визнає неконституціи?ною.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 №1774-УІІІ встановлено обмеження до 31.12.2017. Тобто, рішення Конституційного Суду не скасовує обмеження виплати пенсіи? на 2017 рік, а тому, дії органів Пенсіи?ного фонду Украі?ни є правомірними. Враховуючи також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Конституційного Суду Украі?ни від 20.12.2016 №7-рп/1016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення.
З урахуванням викладених обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
15.01.2024 позивач звернувся через веб портал Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив надати інформацію щодо дати та на яких підставах застосовано обмежену максимальним розміром пенсію та здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсіє без обмеження її максимального розміру (з дати якою застосовано обмежену максимальним розміром пенсію) десятьма прожитковими мінімумами, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 05.02.2024 №4241-1829/В-02/8-2600/24 відповідач повідомив позивача, що, зокрема, після проведення перерахунку пенсіі? на виконання Постанови №118 до пенсійної виплати з 01.03.2022 входить індексація основного розміру пенсії та 25 % підвищення пенсії (як особі з інвалідністю внаслідок війни) в межах максимального розміру пенсії станом на 01.03.2022 - 19340,00 грн. У лютому 2023 року проведено індексацію пенсії з 01.03.2023 відповідно до Постанови №168 в розмірі 1500,00 грн та в межах максимального розміру пенсії 20930,00 грн, а тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні.
Згідно з відомостям Порталу електронних послуг щодо пенсії позивача встановлено, що загальна сума призначеної пенсії 20930,00 грн, сума до виплати 20930,00 грн, вид пенсії за вислугу років, складові пенсійні виплати: 29678,44 грн основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 33) у розмірі: 19774,34 грн; з урахуванням індексації - 24734,85 грн; з урахуванням доплати індексація базового ОСНП 2022 (24717,93* 0,140) - 3460,51 грн; індексація базового ОСНП 2023 (28178,44* 0,197) - 1500,00 грн; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 19774,34 грн - 4943,59 грн; інвалід війни ІІІ групи/при виконанні обов'язків В/С інвалід ІІІ групи (ст.7) - 627,90 грн; інвалід ІІІ групи при виконанні обов'язків в/с - 50,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 30356,34 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закон № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
08.07.2011 прийнято Закон України № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 (далі - Закон № 3668-VI), частиною другою якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", «Про Національний банк України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про дипломатичну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом № 3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом № 1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність"» (підпункт 8 пункту 6 розділу II).
В подальшому, із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII вказану частину статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 ( рішення № 7-рп/2016) зазначено, що Суд:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-ХІІ тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі Закон №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ є нечинною.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який згідно Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
На переконання суду, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в цілому визнано неконституційним з 20.12.2016, що означає, що з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ, а отже, зміни внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону № 2262-ХІІ, максимальним розміром.
Тому посилання відповідача на положення Закону № 1774-VIII суд вважає безпідставними.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 640/15422/19 та від 29.06.2023 у справі №580/6094/21.
Також суд звертаєу увагу, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Проте, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 і Верховний Суд зазначив наступне:
«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Подібний позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 560/8994/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України та на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
Подібний підхід до вирішення цієї правової проблеми відображений у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 560/12156/21.
Таким чином, максимальний розмір пенсій, призначених згідно Закону № 2262-ХІІ та з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-ІХ від 03.11.2022 установлено у 2023 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу обмежено максимальний розмір пенсії з 01.03.2023 в сумі 20930,00 грн.
З наведеного слідує, що відповідачем обмежено розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, що не заперечується останнім.
Суд дійшов висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність на 2023 рік.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Отже, відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром належну позивачу пенсію.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, у межах позовниї вимог (здійснити з 27.10.2023 перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум) суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити повністю.
Позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат, тому підстави для прийняття рішення про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 27.10.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 27.10.2023.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Смішлива