Іменем України
04 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/273/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
18.03.2024 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, премії за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, премії за 2020 р, 2021 р, 2022 р, 2023 р, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Украйни від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
В обґрунтування позову зазначено, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Відповідач) та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.
Листом від 09.01.2024 відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01.01.2018.
Такі дії відповідача вважаю протиправними та вважаємо за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Відповідач позов не визнав, про що через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначено, що проходить службу в лавах ДПС України.
Після отримання інформації про внесення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно старшого сержанта ОСОБА_1 , на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.04.2022, у відповідності до вимог статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 13.04.2022 №279-ОС «Про особовий склад» позивачу призупинена військова служби, з 11.04.2022, звільнено з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка - водія групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) та зараховано у розпорядження начальника загону. В тому числі, позивачу призупинена дія контракту, виплата грошового забезпечення, здійснення продовольчого та речового забезпечення.
28.08.2023 (вих. №12/6198-23-Вих) на адресу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську направлений лист з проханням підтвердити інформацію про закриття кримінального провадження відносно позивача.
Відповіддю від 12.09.2023 №13-02/1179/23 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську повідомило, що постанова про закриття кримінального провадження від 14.08.2023 відносно позивача не скасована.
Згідно наказу начальника загону від 13.09.2023 №519-ОС «Про особовий склад» на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 14.08.2023 та відповіді територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 12.09.2023 №13-02/1179/23 позивачу продовжено військову службу та дію контракту, поновлено всі види забезпечення.
Таким чином у період з 11.04.2022 по 13.09.2023 військова служба позивача була призупинена, грошове забезпечення не нараховувалось.
Наказом начальника загону від 14.09.2022 №593-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальником групи збору та обробки даних розвідки відділення управління артилерійської розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки.
Позивач 16.09.2023 звернувся на ім'я начальника загону з рапортом (вх.. №25.1/23723/23-Вн), в якому просив виплатити всі належні йому кошти за період з березня 2022 по вересень 2023 року.
Як вбачається, з картки грошового забезпечення за 2023 рік позивачу нараховане та виплачене недоотримане грошове забезпечення внаслідок призупинення військової служби у загальному розмірі 372708,29 грн.
В подальшому, позивач 13.10.2023 звернувся з рапортом (вх. № 2.7/27560/23-Вн), в якому конкретизував, які саме виплати він вважає належними, та одночасно повідомив, що 30.09.2023 отримав грошове забезпечення.
Відповіддю від 18.10.2023 №25/28045/23-Вн позивачу відмовлено у виплаті додаткової винагороди передбаченою Постановою 168 та додатково роз'яснено щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення. Не погодившись з вказаною відповіддю позивач звернувся до суду із позовом.
Відповідач зазначив також, що вісі розрахункові документи щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період надавались під час розгляду судом адміністративної справи № 360/1329/23, отже, з 11.04.2022 позивачу відомо про нараховане та виплачене грошове забезпечення.
Згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи і?і? частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не є нормами права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II Закону № 1774- VIII.
Відповідач вважає, що правильність застосування прожиткового мінімуму станом на 2018 рік підтверджують зміни, внесені до Постанови № 704, а саме:
Пунктом 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Відповідач жодним чином не порушував права позивача, та не міг їх порушити, оскільки відповідь про відсутність законних підстав про перерахунок грошового забезпечення ґрунтувалася лише на приписах Закону, та ніяк ні на чому іншому, а тому його позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не можуть бути задоволеними у рамках дійсного Закону.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція №558).
Відповідно до розділу 4 підрозділу 7 Інструкції 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
У відповідності до вимог вказаного пункту за 2020 рік виплачена матеріальна допомога для оздоровлення у розмірі 11328,00 грн, за 2021 рік - 11233,65 грн, за 2023 рік - 23766,00 грн. За 2022 рік - позивач з рапортом не звертався, відповідно матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена не була.
Після продовження військової служби згідно наказу начальника загону від 13.09.2023 № 519-ОС «Про особовий склад» позивач звернувся із рапортом щодо нарахування допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
За 2020, 2021, 2022 роки позивач не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
З огляду на викладене, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому не має бути перерахована.
Ухвалою суду від 25.03.2024 позов залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений тримісячний строк; уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161, 172 КАС України; докази звільнення позивача зі служби та виключення зі списків особового складу.
Ухвалою суду від 08.04.2024 у задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду відмовлено; позовну заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 19.07.2022 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Украйни від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано від відповідача письмові докази.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходить службу у Збройних Силах України, а саме з 03.07.2019 у ІНФОРМАЦІЯ_3 (наказ № 308-ОС від 03.07.2019).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 13.04.2022 № 279-ОС «Про особовий склад» позивачу призупинена військова служби, з 11.04.2022, звільнено з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка - водія групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) та зараховано у розпорядження начальника загону. В тому числі, позивачу призупинена дія контракту, виплата грошового забезпечення, здійснення продовольчого та речового забезпечення.
Згідно з наказом від 13.09.2023 № 519-ОС «Про особовий склад» на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 14.08.2023 та відповіді територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 12.09.2023 № 13-02/1179/23 позивачу продовжено військову службу та дію контракту, поновлено всі види забезпечення.
Наказом від 14.09.2022 № 593-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальником групи збору та обробки даних розвідки відділення управління артилерійської розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення 2020 рік посадовий оклад позивача складав 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років (25 %) 890,00 грн.
Згідно з архівною відомістю з січня 2020 року по грудень 2020 року позивачу нараховано:
за січень 16604,60 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 670,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1884,60 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, КХ 204,88 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 5451,61 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за лютий 18059,53 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 805,48 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1848,34 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, КХ 512,20 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за березень 17449,11 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1815,60 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за квітень 16340,63 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, грошова допомога 5 травня 1390,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1815,60 грн, винагорода за бойове чергування 633,60 грн, КХ 717,08 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 3554,84 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за травень 17923,51 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, премія наднорм. реж. 423,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1815,60 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, КХ 51,40 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за червень 18154,11 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, премія наднорм. реж. 705,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1815,60 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 216,51 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за липень 18128,29 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, премія наднорм реж. 705,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 1780,00 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 226,29 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за серпень 19342,21 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 1693,87 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2626,94 грн, КХ 308,40 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за вересень 20517,48 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн, КОВІД-19 2689,48 грн);
за жовтень 14811,87 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, винагорода (2 лінія) 3250,00 грн, додаткова премія 564,00 грн, КОВІД-19 233,87 грн);
за листопад 11328,00 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за грудень 36958,10 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, премія наднорм. реж. 705,00 грн , допомога на оздоровлення 11328,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, винагорода за бойове чергування 3379,20 грн, КХ 153,66 грн, індексація 2012 року 1138,97 грн, винагорода (2 лінія) 8925,27 грн, додаткова премія 564,00 грн).
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення 2021 рік посадовий оклад позивача складав 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн з 06.03.2020, 810,00 грн з 06.07.2021, надбавка за вислугу років (25 %) 890,00 грн з 06.03.2020, 907,50 грн з 06.07.2021.
Згідно з архівною відомістю з січня 2021 року по грудень 2021 року позивачу нараховано:
за січень 19631,72 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, КХ 768,30 грн, індексація 2012 331,42 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за лютого 19061,05 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 875,48 грн, надбавка за вислугу років 923,87 грн, преміювання 4032,60 грн, надбавка ОПС 2309,68 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 року 331,42 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за березень 18388,89 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, преміювання 4032,60 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, КХ 1075,62 грн, індексація 2012 331,42 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за квітень 18569,76 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, грошова допомога 5 травня 1491,00 грн, преміювання 3976,20 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 415,41 грн, винагорода (2 лінія) 4612,90 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за травень 18965,86 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, преміювання 3976,20 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 415,41 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за червень 18965,86 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, преміювання 3976,20 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 415,41 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за липень 18977,68 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, преміювання 3863,40 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за серпень 19259,68 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 907,50 грн, премія у наднорм реж. 282,00 грн, преміювання 3863,40 грн, надбавка ОПС 2268,75 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 564,00 грн);
за вересень 31613,93 грн (посадовий оклад 3790,97 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 1150,24 грн, премія за наднорм. реж 344,10 грн, допомога на оздоровлення 11233,65 грн, преміювання 2907,14 грн, надбавка ОПС 2875,61 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 758,19 грн);
за жовтень 16109,23 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, преміювання 3518,70 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 3250,00 грн, додаткова премія 634,00 грн);
за листопад 19676,23 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, премія за наднорм. реж 317,00 грн, преміювання 3518,70 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 634,00 грн);
за грудень 19435,20 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, премія за наднорм. реж 634,00 грн, преміювання 3518,70 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 634,00 грн).
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення 2022 рік посадовий оклад позивача складав 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років (25 %) 995,00 грн.
Згідно з архівною відомістю з січня 2022 року по грудень 2022 року позивачу нараховано:
зв січень 20001,73 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, додаткова премія за службу у наднормовому режимі 475,50 грн, премія від окладу 3518,70 грн, додаткова премія 634,00 грн, винагорода за участь в ООС 6080,65 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 1126,38 грн);
за лютий 20822,95 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, додаткова премія за службу у наднормовому режимі 317,00 грн, премія від окладу 4533,10 грн, додаткова премія 634,00 грн, винагорода за участь в ООС 6500,00 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 672,35 грн);
за березень 49301,43 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 995,00 грн, надбавка ОПС 2487,50 грн, додаткова премія за службу у наднормовому режимі 0,00 грн, премія від окладу 5642,60 грн, додаткова премія 634,00 грн, винагорода за участь в ООС 5339,29 грн, винагорода за бойове чергування 0,00 грн, індексація 672,35 грн, додаткова винагорода ПКМ № 168 5357,14 грн та 24193,55 грн).
Згідно з розрахункового листа за вересень 2023 року від 07.12.2023 № 606 позивачу нараховане та виплачене недоотримане грошове забезпечення внаслідок призупинення військової служби у загальному розмірі 372708,29 грн, в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення 23766,00 грн.
Відповідно до довідки розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням від 18.04.2024 № 220 позивачу посадовий оклад та оклад за військове звання в період з 01.01.2020 по 18.07.2022 розраховувався у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24.02.2018, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Суд зауважує, що оскільки з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, представник позивача зазначає, що відповідачем безпідставно у спірний період при обчисленні позивачу грошового забезпечення не враховано розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
В той же час, дії відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, представником позивача не оспорюються.
Представник позивача визначає спірний період з 29.01.2020 по 20.05.2023.
Разом з цим, ухвалою суду від 08.04.2024 позовна заява в частині вимог за період з 19.07.2022 до 20.05.2023 повернута, а тому, спірним періодом є період проходження позивачем військової служби з 29.01.2020 до 18.07.2022.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на 2020, 2021 та 2022 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 набрання чинності Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.
При вирішенні питання, який із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», слід використовувати для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 29.01.2020 до 31.01.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021, з 01.01.2022 до 18.07.2022, відповідно до вимог Постанови № 704, суд вважає за потрібне зазначити таке.
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», статтею 1 якого встановлено:
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 відповідно до вимог Постанови № 704 відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у розмірі 2102,00 грн за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, у розмірі 2270,00 гривень за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 та у розмірі 2481,00 гривня за період з 01.01.2022 до 18.07.2022.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 18.07.2022 виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі Інструкція № 558 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин): грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Пунктом 1 глави 1 «Оклади за військовими званнями» розділу ІІ «Порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 встановлено, що розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Приписами пункту 3 глави 1 «Оклади за військовими званнями» розділу ІІ «Порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 встановлено, що з дня зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби оклади за військовими званнями виплачуються: громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (підпункт 2).
Пунктами 1 та 3 глави 2 «Посадові оклади осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом» розділу ІІ «Порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 визначено, що розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до постанови № 704.
Особам рядового, сержантського і старшинського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, з дня зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби і до дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадами, виплачується посадовий оклад, визначений за 1 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704.
Згідно з пунктом 1 глави 6 «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за спірний період, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Водночас, суд, з урахуванням заявлених вимог, не оцінює підстави не виплати позивачу зазначеної допомоги.
Відповідно до пунктами 1, 5 глави 7 «Допомога для оздоровлення» розділу IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.
Матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачу допомоги на оздоровлення в грудні 2020 року (11328,00 грн) та вересні 2021 року (11233,65 грн), а також за 2023 рік (період за який повернуто позовну заяву).
Суд звертає увагу, що позивачу за грудень 2020 року виплачено грошове забезпечення у розмірі 36958,10 грн (посадовий оклад 2820,00 грн, оклад за військове звання 740,00 грн, надбавка за вислугу років 890,00 грн, премія наднорм реж. 705,00 грн, допомога на оздоровлення 11328,00 грн, преміювання 4089,00 грн, надбавка ОПС 2225,00 грн, винагорода за бойове чергування 3379,20 грн, КХ 153,66 грн, індексація 2012 1138,97 грн, винагорода (2 лінія) 8925,27 грн, додаткова премія 564,00 грн), а за вересень в розмірі 31613,93 грн (посадовий оклад 3790,97 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 1150,24 грн, премія за наднорм. реж 344,10 грн, допомога на оздоровлення 11233,65 грн, преміювання 2907,14 грн, надбавка ОПС 2875,61 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, індексація 2012 540,03 грн, винагорода (2 лінія) 6500,00 грн, додаткова премія 758,19 грн).
Тобто, винагороду на оздоровлення виплачено з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, преміювання, надбавки ОПС та додаткової премії.
Вказане свідчить про розрахунок допомоги для оздоровлення зі складових грошового забезпечення із застосуванням вартісної величини 1762,00 грн, що підтверджує також відповідач.
Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки підлягають задоволенню.
В частині перерахунку допомоги на оздоровлення за 2022 рік позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачу не нараховувалась та не виплачувалась зазначена допомога у спірний період (до 18.07.2022), що не спростовано останнім.
Стосовно позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 171.1 пункту 171 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 по справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі № 815/5826/16 вказано: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».
Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідача покладається безумовний обов'язок його виконання.
Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, допомоги на оздоровлення за 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 до 18.07.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, місячного грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021, допомоги для оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, місячного грошового забезпечення з 01.01.2022 до 18.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.
Також суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Зміни, внесені Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704, набрали чинності 20.05.2023.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.05.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.1997 № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Суд вказує, що коментована Постанова № 481 набрала чинності з 20.05.2023. При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Також у вказаній Постанові № 481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб до 20.05.2023 (дня набрання чинності Постанови № 481).
За обставинами цієї справи підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача виникли 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2021 у зв'язку із набранням чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 та зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, у суду відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин та позбавлення позивача права на перерахунок грошового забезпечення, набутого ним до набрання чинності цією Постановою.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити частково та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, обчисленні місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, допомоги на оздоровлення за 2021 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та обчисленні місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 до 18.07.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, здійснити перерахунок місячного грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021, допомоги для оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, здійснити перерахунок місячного грошового забезпечення з 01.01.2022 до 18.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива