04 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/23262/23
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігласс Україна" до Житомирської митниця про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігласс Україна" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Юнігласс Україна") із позовом до Житомирської митниці, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів:
- №UА101000/2023/000032/2 від 07.02.2023;
- №UА101020/2023/000041/2 від 16.02.2023;
- №UА101000/2023/000044/2 від 23.02.2023;
- №UА101020/2023/000058/2 від 06.03.2023;
- №UА101000/2023/000069/2 від 17.03.2023;
- №UА101000/2023/000083/2 від 31.03.2023;
- №UА101020/2023/000087/2 від 04.04.2023;
- №UА101020/2023/000090/2 від 18.04.2023;
- №UА101000/2023/000105/2 від 19.04.2023;
- №UА101020/2023/000092/2 від 25.04.2023.
Також позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано до митного органу достатній пакет документів для підтвердження митної вартості заявлених товарів, тому оскаржувані рішення є необґрунтованими; у рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган належним чином не обґрунтував, яким чином існуючий взаємозв'язок між постачальником і ТОВ "Юнігласс Україна" вплинув на заявлену декларантом митну вартість; митний орган не обґрунтував застосування резервного методу; митницею в рішеннях про коригування не наведено жодних пояснень з приводу того, як виявлені розбіжності чи відсутність документів впливають на митну вартість товару; у товариства відсутній обов'язок завіряти платіжні документи в банківських установах.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар; не надано документи, які б вказували на юридичний зв'язок між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 (ким видана довідка про транспортні витрати) та ПП ОСОБА_3 з приводу перевезення оцінюваних товарів; витрати на перевезення не підтверджені; документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар; розрахунки ціни товарів від виробника не містили інформацію про те, які умови поставки товару були враховані під час здійснення розрахунків, а також не містили відомості про такі складові як маркування та навантаження; не надано документи, які б вказували на юридичний зв'язок між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 з приводу перевезення оцінюваних товарів; платіжні доручення №50 від 24.01.2023, № 51 від 25.01.2023, №52 від 26.01.2023, №53 від 31.01.2023, №54 від 03.02.2023 не містять підпис уповноваженої особи банку та печатку банку про проведення платежу; не надано документи, які б вказували на юридичний зв'язок між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "АТП №1" ЛТД з приводу перевезення оцінюваних товарів (т.2 а.с.136-153).
Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки обґрунтування відповідача, наведене у відзиві є такими самими, як і в самих оскаржуваних рішеннях (т.5 а.с.68-77).
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (т.6 а.с.87-91), в яких, підтримуючи викладене у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, дослідивши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень, суд встановив наступне.
Судом безспірно встановлено, що між ТОВ «Юнігласс Україна» (покупець) та JSC "New Glass" (Болгарія, постачальник) укладений договір купівлі-продажу від 08.02.2021 №S2021/001 UU на поставку скляного посуду в асортименті.
Відповідно до п.2.1. п.2 договору №S2021/001 UU від 08.02.2021 ТОВ «Юнігласс Україна» здійснює поставки товарів від JSC "New Glass" на умовах поставки FCA Новий Пазар (Болгарія).
З метою митного оформлення, позивач подав митні декларації: 23UА101020004020U0 від 06.02.2023 (т.1 а.с. 67-70); 23UА101020005241U7 від 15.02.2023 (т.1 а.с. 46-47); 23UА101020006169U5 від 22.02.2023 (т.1 а.с. 56-58); 23UА101020007820U0 від 06.03.2023 (т.1 а.с. 80-81); 23UА101020009292U3 від 16.03.2023 (т.1 а.с. 109-110); 23UА101020011194U7 від 29.03.2023 (т.1 а.с. 91-93; 23UА101020011748U4 від 03.04.2023 (т.1 а.с.165-169); 23UА101020013481U4 від 18.04.2023 (т.1 а.с. 187-190); 23UА101020013480U5 від 18.04.2023 (т.2 а.с. 23-26); 23UА101020014211U1 від 24.04.2023 (т.2 а.с. 1-5). Митна вартість визначена за ціною договору. Однак, Житомирською митницею прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів (т.1 а.с.153-165), якими митна вартість товарів визначена за резервним методом. Позивач, вважаючи вказані дії відповідачів протиправними та вчиненими всупереч діючого законодавства, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
При цьому, відповідно до ч.3 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Так, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас, згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.4 ст.54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, згідно з ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
З матеріалів справи вбачається, що разом із деклараціями митної вартості ТОВ «Юнігласс Україна» подало пакет документів на підтвердження митної вартості згідно з положеннями ч. 2 ст. 53 МК України.
Так, до кожної із митних декларацій і ДМВ подані зокрема:
- укладений між ТОВ «Юнігласс Україна» та продавцем зовнішньоекономічний договір № S2021/001 UU від 08.02.2021 (код класифікатора документів - 4104);
- інвойс / рахунок-фактура (код - 0380);
- автотранспортна накладна / CMR (код - 0730);
- декларація про походження товару (код - 0862);
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (код - 0954);
- довідка про транспортні витрати (код - 3007);
- додаток до Контракту, що стосується відповідної поставки товару (код - 4103);
- договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування №0006 від 05.02.2021 (код - 4301.;
ТОВ «Юнігласс Україна» визначило митну вартість товарів за кодом МВВ 1.
Натомість, митний орган порівняв рівень митної вартості оцінюваного товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення, а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема країною виробництва яких є Болгарія, та ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що за результатами перевірки заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів (посуду столового, скляного). У зв'язку з чим, митний орган запропонував ТОВ «Юнігласс Україна» надати додаткові документи, визначені у ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України.
ТОВ «Юнігласс Україна» надало наявні в нього додаткові документи на вимогу митного органу, однак останній прийняв оскаржувані рішення.
Суд зауважує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару мають ідентичні обґрунтування митного органу.
Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до п.1.2 договору від 08.02.2021 № S2021/001 UU номенклатура, кількість та ціна товару вказується у додатку до договору, однак до митного оформлення не надано такий документ, який згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту є єдиним документом, в якому сторони узгоджують ціну товару, яка безпосередньо формує його митну вартість, суд зазначає, що додатки, в яких вказано товар і вартість, які подані до митного оформлення, до договору від 08.02.2021 №S2021/001 UU надані позивачем разом із кожною митною декларацією, що підтверджується відомостями, як поданих ТОВ «Юнігласс Україна» митних декларацій, так і самими рішеннями про коригування (графа 18 рішень). Отже, митний орган обґрунтовує свої рішення ненаданням додатків до договору і в той же час підтверджує їх надання, тому вказане твердження відповідача є необґрунтованим.
Що стосується аргументу митного органу про те, що довідки про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які залучені позивачем як експедитори у перевезеннях оцінюваного товару за Договорами-дорученнями про транспортно-експедиторське обслуговування, містять інформацію про перевізника, відмінного від того, який зазначений у CMR, тому числове значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування є непідтвердженим, суд зазначає таке.
Дійсно, на підтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування ТОВ «Юнігласс Україна» разом з митними деклараціями подало довідки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про транспортні витрати (т.1 а.с.52 на звороті, а.с.61 на звороті, а.с.75 на звороті, а.с.85, а.с.96, а.с.176, а.с.195, т.2 а.с.11, а.с.31).
Крім того, ТОВ «Юнігласс Україна» подало до кожної митної декларації договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування №0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.119-122).
Також, позивачем до митного оформлення було надано договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування №0003 від 03.04.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с. 122 на звороті -125).
Отже, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є експедиторами, а не безпосередніми перевізниками, та як експедитори залучають інших перевізників для перевезення оцінюваного товару, які і зазначаються в товарно-транспортних накладних (CMR).
Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До кожної із митних декларацій представник ТОВ «Юнігласс Україна» надавав копії CMR (товарно-транспортні накладні у міжнародних перевезеннях вантажів автомобільним транспортом). Кожна з CMR містить інформацію про інвойс, за яким перевозиться товар, а також інформацію про державні номери транспортних засобів, якими перевозиться відповідний товар.
Суд звертає увагу, що довідка також містить відомості про CMR, державні номери транспортних засобів та назву перевізника, тому, довідку про транспортні витрати можна співставити з конкретним перевезенням (CMR) та митною декларацією. Довідка містить інформацію про вартість перевезення до митної території України, вартість перевезення на митній території України, а також вартість експедиторських послуг, місцем надання яких згідно з підпунктом (ж) пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України є місце реєстрації отримувача послуг. Оскільки ТОВ «Юнігласс Україна» зареєстроване на території України, то експедиторські послуги по всьому маршруту перевезення вважаються наданими на території України.
Отже, суд вважає, що числове значення такої складової митної вартості як транспортні витрати є підтвердженим, тому вищевказана позиція митного органу не може бути підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Щодо відсутності в платіжних дорученнях підпису уповноваженої особи банку та печатки суд зауважує, що кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі також-Закону №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина 2 зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Щодо твердження відповідача, що додаток до контракту не скріплено печаткою, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.581 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано інформації щодо вартості схожого товару, то вони є безпідставними, оскільки товариством надавалися рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі №320/13005/21 та від 24.10.2022 у справі №320/15206/23 щодо підтвердження заявленої митної вартості.
Що стосується посилання митного органу на те, що надані під час митного оформлення калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника не містять інформацію про те, які умови поставки товару враховані під час здійснення розрахунків, а також не містять відомості про складові маркування та навантаження, то суд зазначає наступне.
Для підтвердження митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна» додатково надано калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника товару, тобто від JSC "New Glass" (Болгарія). Даний документ розроблено JSC "New Glass" (Болгарія) для цілей обґрунтування вартості безпосередньо товару та містить всі витрати на виготовлення товару, які зроблені виробником.
Відповідно до ч.4 ст. 53 МК України у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа крім документів, зазначених у ч.ч.2, 3 ст.53 МК України, подає (за наявності), зокрема, й розрахунок ціни (калькуляцію).
Калькуляція - це визначення витрат у вартісній (грошовій) формі на виробництво одиниці або групи товарів. Оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з процесом виробництвом товарів, то володіти такою інформацією, зважаючи на її конфіденційність, може тільки виробник або пов'язані з ним особи.
Калькуляція вартості - визначення розміру витрат у грошовій формі як по окремих видах діяльності, виробничих процесах, структурних підрозділах, так і в цілому по підприємству на виробництво (збут) одиниці продукції, виконаних робіт (послуг) за допомогою економічно обґрунтованих методів.
Відповідно до п.4.1 Договору купівлі-продажу від 08.02.2021 №S2021/001 UU товар поставляється Покупцю партіями на умовах, вказаних в додатку до договору.
Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу від 08.02.2021 №S2021/001 UU умови доставки - FCA Novi Pazar, Bulgaria.
Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України, зокрема митне законодавство, не містить вимог щодо складання калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів, її складових, а також калькуляція вартості є внутрішнім документом підприємства.
Калькуляція вартості це внутрішній документ бухгалтерського обліку, який ведеться відповідно постачальником - резидентом Болгарії. Покупець - ТОВ «Юнігласс Україна» немає жодного впливу на формування цього документа, не може його змінити чи зобов'язати постачальника вести його за іншою формою.
На вимогу митниці калькуляції вартості надані імпортером до кожної поставки товарів, а також надано пояснення щодо окремих складових вартості. Калькуляції вартості товарів підтверджували заявлену митну вартість товарів і безпідставно не враховані митницею.
Крім того, як зазначає позивач, витрати на маркування, навантаження товару включені в інвойсну вартість товару і в калькуляціях постачальника включені до, зокрема, статті «Послуги третіх осіб». ТОВ «Юнігласс Україна» про це повідомляло митний орган, проте останній не врахував цих пояснень.
Отже, посилання митного органу на те, що калькуляції вартості (розрахунки ціни) товарів від виробника не містять інформацію про те, які умови поставки товару враховані під час здійснення розрахунків, а також не містять відомості про складові маркування та навантаження не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 у справі №809/1838/15, зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо посилань відповідача в рішенні на те, що покупець і продавець за договором купівлі-продажу №S2021/001 UU від 08.02.2021 є пов'язаними особами (JSC "New Glass" є засновником Товариства), що, в свою чергу, могло вплинути на вартість імпортованих товарів у сторону її зменшення, необхідно вказати наступне.
Відповідно до частин 12 16 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Як вказано в частині 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.
Отже, згідно положень МК України саме на митному органі лежить тягар доведення неправильності заявленої митної вартості, проте відповідачем не надано доказів в підтвердження впливу взаємозв'язку позивача і його контрагента на заявлену митну вартість імпортованих товарів, як і не обґрунтовано, що подібні товари продавались ним в Україну іншим покупцям за вищою ціною, натомість, як вже зазначалось, Товариством при митному оформленні подано Митниці всі наявні у нього документи, які підтверджували числові показники обраного ним методу визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що митний орган в оскаржуваних рішеннях обґрунтовано не навів, які конкретно складові митної вартості він вважає непідтвердженими, наданими ТОВ «Юнігласс Україна» документами. Наведення Житомирською митницею в багатьох оскаржуваних рішеннях того, що є непідтвердженими витрати на транспортування, як складова митної вартості товарів, не обґрунтоване та базується на формальних критеріях митного органу, які не передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, постанові від 21 січня 2020 року у справі №813/2719/15, висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів
Аналіз статей МК України свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Тож, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки в оскаржуваних рішеннях митний орган обґрунтовано не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, то враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними.
Окрім вказаного, суд зазначає, що у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості, що також вказує на їх незаконність.
Відповідно до статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
На переконання суду, заявлена ТОВ «Юнігласс Україна» митна вартість товарів підтверджується поданими документами. Однак, митницею в рішеннях про коригування не наведено жодних пояснень з приводу того, як виявлені розбіжності чи відсутність документів впливають на митну вартість товарів. Також суд вважає, що митний орган необґрунтовано та безпідставно застосував резервний метод для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна».
Матеріали справи свідчать, що з метою коригування митної вартості товару митний орган в усіх оскаржуваних рішеннях застосував резервний метод визначення митної вартості - митна вартість, визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості схожого товару.
У спірних рішеннях про коригування також зазначено, що методи 2а та 2б не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в та 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
На переконання суду, митний орган безпідставно не використав основний метод визначення митної вартості товарів позивача. Рішення митного органу не містять обґрунтованих пояснень, чому він використав резервний метод, як того вимагає пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Митний орган зобов'язаний зокрема вказати умови поставки та комерційні умови, які сформували ту митну вартість, яку митний орган взяв за основу для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна». Водночас, в спірних рішеннях цього немає.
Просте зазначення в рішеннях найменування виробника, країни виробництва, назви товару та ціни за одиницю товару з тих митних декларацій, які взяті за основу для коригування, не є поясненням й обґрунтуванням застосування резервного методу як другорядного.
Твердження суду про наявність в митного органу обов'язку обґрунтовувати застосування другорядного методу (поряд з обов'язком обґрунтовувати причини незастосування основного методу) узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 серпня 2018 у справі №804/1755/17, від 25 травня 2021 у справі №520/10386/2020.
Митний орган, застосовуючи резервний метод для коригування митної вартості, також порушив правила послідовності використання методів.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Суд наголошує, що митний орган, в першу чергу, в рішеннях про коригування має обґрунтувати причини незастосування основного методу визначення митної вартості.
Разом з тим, вказаного відповідачем не зроблено, що також свідчить про незаконність спірних рішеннях про коригування митної вартості товару.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 21472,00 грн. (т.1 а.с. 45). Будь-яких інших доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 21472,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Житомирської митниці.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігласс Україна" (вул.Яблунська, 84, м.Буча, Київська область, 08294, код ЄДРПОУ 43536537) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів: №UА101000/2023/000032/2 від 07.02.2023; №UА101020/2023/000041/2 від 16.02.2023; №UА101000/2023/000044/2 від 23.02.2023; №UА101020/2023/000058/2 від 06.03.2023; №UА101000/2023/000069/2 від 17.03.2023; №UА101000/2023/000083/2 від 31.03.2023; №UА101020/2023/000087/2 від 04.04.2023; №UА101020/2023/000090/2 від 18.04.2023; №UА101000/2023/000105/2 від 19.04.2023; №UА101020/2023/000092/2 від 25.04.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігласс Україна" (вул.Яблунська, 84, м.Буча, Київська область, 08294, код ЄДРПОУ 43536537) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 21472,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович