про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
04 червня 2024 р. Справа № 120/6990/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та невиплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з січня 2011 року.
Ухвалою від 04.06.2024 відмовлено у відкритті провадження по справі № 120/6990/24 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 .
Визначаючись щодо вимог в частині про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу та зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з січня 2011 року, вказую про таке.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок. Разом з тим у позовній заяві представник позивача просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору. Так, в обґрунтування згаданого клопотання заявник вказує, що згідно довідки податкового органу від 28.03.2024 № 0403-24-02587 про суми виплачених доходів та утриманих податків у позивача за період з 1 кварталу по 4 квартал 2023 року станом на 28.03.2024 - відсутні доходи. Отже розмір судового збору за подання цього позову перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, що в силу норм ЗУ "Про судовий збір" є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання, вказую про таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з п. 1, 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення/відстрочення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати належить дискреційних повноважень суду.
З наведеного вбачається, що підставою для звільнення заявника від сплати судового збору може бути незадовільний майновий стан і обґрунтування цих обставин, що свідчать про неможливість слати судового збору, покладається саме на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням до суду. Тобто саме заявник має переконливо довести наявність зазначених обставин та надати суду належні документи на підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій складний майновий стан.
Крім того, звернення до суду за захистом своїх соціальних прав не є визначальною умовою для звільнення/відстрочення/розстрочення заявнику сплати судового збору за подання позову, адже основним тут виступає саме підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій складний майновий стан.
До позовної заяви позивачем додано довідку від 28.03.2024 № 0403-24-02587, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, з яких вбачається, що у Чернобельської Ізабелли дохід за вказаний період відсутній.
Водночас варто врахувати те, що надання суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків не є тією безумовною підставою звільнення останнього від сплати судового збору, оскільки така довідка (відомості) відображає лише дані про доходи, які містяться в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Проте наявність такої інформації аж ніяк не виключає можливість заявника мати доходи з інших джерел, відомості про які в такому Реєстрі відсутні, як і володіти іншими майновими правами чи коштами, які можуть бути джерелом сплати судового збору.
Разом з тим до позовної заяви не додано будь-яких інших документів та доказів, які б підтверджували викладені обставини про відсутність доходу заявника та як наслідок неможливість для сплати судового збору (наявність у нього статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тимчасова непрацездатність, наявність потреб у лікуванні, тощо).
Більше того, матеріали позовної заяви містять довідку ГУ ПФУ у Вінницькій області від 13.12.2023 № 192, за відомостями якої позивач протягом періоду серпень 2022 року по грудень 2023 року отримувала пенсію у розмірі 2263,34 грн (щомісячно).
Таким чином розмір судового збору за подання цього позову не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Отже, з огляду на викладене і беручи до уваги, що позивач належними доказами не підтвердив свої доводи про неможливість сплати судового збору за подання цього позову, доходжу до висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення її клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В контексті викладеного також виходжу з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Відтак позивачу необхідно надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Крім того, за нормами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Згідно із ч. 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У свою чергу питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ), який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду.
Відповідно до статті 1 цього Закону, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів щомісячної додаткової грошової винагороди та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІІ не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідного органу (у спірному випадку до пенсійного органу) за виплатою такої компенсації.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи № 240/186/20, № 460/4188/20, № 460/783/20, № 460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений ч. 1 статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як видно з матеріалів позовної заяви, зокрема з листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.12.2023 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 120/1174/22-а позивачеві у травні 2023 року виплачено пенсійні виплати у розмірі 22 633,40 грн за період з 01.08.2022 по 31.05.2023.
Тому, про порушення свої прав позивач повинен був дізнатись з першого числа місяця, який слідує після 31.05.2023, та з цього дня протягом шести місяців звернутися до суду з позовом.
В той же час з відповідним позовом до суду позивач звернулась 29.05.2024, тобто з пропуском визначеного місячного строку, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.
Таким чином, позивач вийшов за межі строку звернення до суду, передбаченого для справ цієї категорії. Однак позивачем не долучено до позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду та не вказано причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі, шляхом:
- надання доказів сплати судового збору за немайновою вимогою в сумі 1211,20 грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
- подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позову у справі № 120/6990/24.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 7- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Томчук Андрій Валерійович