04 червня 2024 р. Справа № 120/567/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі Бершадської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі Бершадської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Бершадської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, оформлене актом огляду МСЕК № 1437 від 16.08.2023, про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності є необґрунтованим та таким, що підлягає скасування, оскільки складено без належного дослідження медичних документів, обстеження стану здоров'я позивача, врахування даних лабораторних та інших досліджень, проведених у лікарських закладах. Позивач вважає, що сукупність захворювань дають можливість для встановлення їй II групи інвалідності.
Отже, на думку позивача, відповідачем, внаслідок неповного дослідження медичних документів, не враховані усі наявні у неї захворювання та ускладнення, які призвели до обмеження функцій організму, у зв'язку із чим невірно визначено групу інвалідності.
Ухвалою від 12.02.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
26.02.2024 на адресу суду від відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що обстеження позивача було здійснено у відповідності до всіх медичних документів, які були направлені від ЛКК на Бершадську міжрайонну МСЕК. Крім того відповідач наголошує на тому, що було проведено безпосередній огляд позивача всім складом комісії та за результатами огляду та вивчення всіх медичних документів, з урахуванням критеріїв для встановлення інвалідності, у відповідності до акту № 1437 від 16.08.2023 позивачу було встановлена безтерміново третя група інвалідності. Однак, незважаючи на це, позивач не погодилася із прийнятим рішенням та оскаржила його до вищестоящої комісії. Так, згідно Акту № 30/361 від 23.10.2023 Вінницькою обласною МСЕК №2 було підтверджено та встановлено позивачу третю групу інвалідності безтерміново.
Таким чином, відповідач наголошує на тому, що позивачку оглядали дві різні комісії, які дійшли до одностайного висновку про те, що захворювання, які має ОСОБА_1 , відносяться до третьої групи інвалідності.
А тому, на переконання відповідача, МСЕК надано належну оцінку всім поставленим діагнозам у їх сукупності. Також відповідач звертає увагу суду на те, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
05.03.2024 від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 заперечує проти висловлених відповідачем аргументів, вважаючи свій позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Інших заяв від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що позивачу з 2000 року і на період до 2010 року було встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, дата чергового переогляду - червень 2010 року, що підтверджується довідками до акта огляду МСЕК. Втім позивач на черговий огляд не з'явилась, що підтверджується позивачем у відповіді на відзив та не заперечується відповідачем. Тобто, з червня 2010 року позивач втратила статус інваліда 3 групи.
В подальшому на підставі Акту огляду Бершадської міжрайонної МСЕК № 1437 від 16.08.2023 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена безстроково. Вказана обставина підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №358832 від 16.08.2023.
Позивач із вказаним рішенням не погодилася та оскаржила його до вищестоящої комісії.
Відповідно до Акту огляду МСЕК від 23.10.2023 № 30/361 Вінницькою обласною МСЕК №2 здійснено повторний огляд позивача та підтверджено встановлення позивачу третьої групу інвалідності безтерміново.
За результатами огляду МСЕК позивачу 23.10.2023 видана довідка про визнання позивача інвалідом ІІІ групи за формою 167/0, затвердженою наказом МОЗ України № 577 від 30.07.2012.
Вважаючи, що характер наявного захворювання вказує на наявність підстав для встановлення їй другої групи інвалідності, позивач звернулась до суду з цим позовом із вимогою зобов'язати Бершадську МСЕК постановити нове рішення, яким встановити ОСОБА_1 другу групу інвалідності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (стаття 3 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Медико-соціальні експертні комісії визначають, з поміж іншого: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.
Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу, в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).
Як зазначено в пункті 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Згідно із пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.
Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Відповідно до п.3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров'я.
Як зазначено в пункті 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Пунктом 27 вказаного Положення визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
У той же час підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Так, як уже було зазначено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з Акту огляду МСЕК № 1437 від 16.08.2023, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, безстроково, причина інвалідності - загальне захворювання. Поряд із тим, суд враховує, що відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень внесені до акту огляду засідання комісії, що підписаний головою комісії та її членами і засвідчений печаткою.
Крім того, судом також з'ясовано та фактично і не заперечується позивачем, що під час обстеження ОСОБА_1 в розпорядженні комісій була наявна вся медична документація щодо характеру та перебігу хвороб позивача, копії якої позивачем додано до справи (консультативні заключення, виписки тощо).
Втім, за результатами медичного обстеження позивача, в тому числі проведеного повторно на вимогу позивача, комісії Бершадської міжрайонної МСЕК та Вінницької обласної МСЕК № 2 дійшли висновку, що наявні у позивача захворювання та порушення у зв'язку з цим функцій організму відповідають критеріям третьої групи інвалідності. Доказів того, що відповідачем не були взяті до уваги всі в сукупності документи, - не надано, як і не доведено факту того, що відповідачем було здійснено неповне дослідження таких документів.
Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту №1437 огляду Бершадської міжрайонної МСЕК від 16.08.2023 та Акту №30/361 огляду Вінницької обласної МСЕК №2 від 23.10.2023, які надані відповідачем до свого відзиву.
Крім того, при розгляді цієї справи суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, в яких спір виник у зв'язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, згідно яких рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Водночас у вказаних постановах Верховного Суду наголошується на тому, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Тобто, в цьому випадку суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок міститься також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах, № 560/4782/22 від 05.09.2022 та № 120/674/22-а від 05.09.2022, №120/5536/23 від 28.09.2023.
Поряд із тим, зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив вбачається, що позивач не обґрунтовує заявлені позовні вимоги з посиланням на порушення МСЕК процедури розгляду питання про встановлення/продовження позивачу групи інвалідності, а фактично по суті не погоджується з рішенням МСЕК щодо встановлення їй інвалідності ІІІ групи, вказуючи на те, що на її думку сукупність наявних хвороб свідчить про можливість встановлення їй інвалідності ІІ групи, що безперечно виходить за межі питань права і не може оцінюватись судом, позаяк є виключною компетенцією МСЕК.
Також суд не залишає поза увагою і той факт, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на погіршення її стану здоров'я та долучає відповідні медичні документи, копії рішень ЛЛК, тощо, частина яких сформовані уже після огляду позивача (також і повторного огляду) комісією МСЕК та встановлення їй третьої групи інвалідності, що вочевидь не може бути предметом судового дослідження в межах існуючих спірних правовідносин.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачем не порушено порядку розгляду цього питання, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
При цьому суд звертає увагу на те, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Обов'язковою умовою визнання протиправним рішення є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням.
Таким чином перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 04.06.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в особі Бершадської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (вул. Будкевича, 2, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400 без статусу юридичної особи).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович