Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 травня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/18796/20
Провадження № 11-сс/4815/156/24
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 , підозрюваного за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180000000319 від 04.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.ч.1,3 ст.362, ч.2 ст.200, ч.ч.2,3 ст.209, ч.2 ст.205-1 КК України, ?
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування, а саме до 31.05.2024 рокуіз покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із Рівненської області, де він проживає чи перебуває без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватися із свідками та підозрюваними у справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що слідчий суддя, обираючи підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не врахував ризики, передбачені ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину та тяжкість наслідків, заподіяних злочином.
Зазначає, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним про коло осіб, яким відомо про обставини вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на них, зокрема на підозрювану ОСОБА_10 , яка надавала викривальні покази відносно нього та інших свідків. Також підозрюваний, перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом переховування грошових коштів, якими останній встиг заволодіти, оскільки їх місцезнаходження на даний час не встановлено.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 травня 2024 року з визначенням застави в розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 710 000 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується організація розтрати на свою користь грошових коштів ПуАТ «КБ «АкордБанк» в сумі 4 102 325 грн., вчиненої за попередньою змовою з ОСОБА_10 в період з 01.07.20219 року по 23.10.2020 року, шляхом зловживання свої службовим становищем та вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів на суму 4 102 325 грн..
29 квітня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені в ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Як вбачається із матеріалів провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор не довели того, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів, ступінь їх тяжкості та особу підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, зокрема, підозрювану ОСОБА_10 , жодним доказом не доведені, отже є голослівними. Крім того, ухвалою слідчого судді на нього покладено відповідні обов'язки, в тому числі заборонено спілкуватися з зазначеними особами, що передбачає контроль за поведінкою підозрюваного з боку органів поліції, порушення яких може спричинити ініціювання обрання більш суворого запобіжного заходу, що на думку апеляційного суду, може запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Посилання прокурора щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, вказаних в клопотанні слідчого.
Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, не будучи затриманим самостійно з'явився до суду на розгляд клопотання, тому на даний час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що даних про порушення підозрюваний умов обраного запобіжного заходу до органу досудового розслідування не надходило, як і даних про вплив на свідків, а також внесених до ЄРДР кримінальних провадження за вказаним фактом немає, перешкоди слідству не чинить, що свідчить про дотримання ним покладених судом обов'язків .
Також підозрюваний в апеляційному суді наголосив, що він дотримується умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов'язків, покладених на нього судом і зазначив, що ризики, вказані в клопотанні, є недоведеними, зокрема ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки під час повідомлення про підозру він перебував за кордоном, однак добровільно повернувся для її отримання особисто.
Отже, враховуючи наведене та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, колегія вважає, що наявні на даний час обставини та факти свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків достатньою мірою забезпечить необхідний баланс між правами та інтересами підозрюваного та інтересами досудового розслідування.
Однак, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання підозрюваним умов цілодобового домашнього арешту звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , підозрюваного за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180000000319 від 04.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.ч.1,3 ст.362, ч.2 ст.200, ч.ч.2,3 ст.209, ч.2 ст.205-1 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3