Справа № 553/3152/21 Номер провадження 11-кп/814/861/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
22 травня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021170460000122 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 02 серпня 2023 року,-
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-07.07.2004 вироком Балтського районного суду Одеської області за ч.3 ст.187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільненого 13.09.2013 за відбуттям строку покарання;
- 08.06.2015 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 10.11.2016;
-30.03.2018 вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч. 1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-21.12.2018 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;
-20.06.2019 виркоом Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого 20.11.2020 за відбуттям строку покарання;
-20.08.2021 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту;
12.11.2021 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.ст.70,71,72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;
-14.04.2022 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ст. 71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі;
-23.05.2022 вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309, ч.4 ст.70 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі,-
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2022 у виді 01 року 2 місяців позбавлення волі, більш суворим призначеним за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 03 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 02.08.2023.
У строк покарання ОСОБА_8 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 27.10.2021 по 01.08.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого запобіжний захід залишено тримання під вартою.
Скасовано арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.08.2021 на вилучене майно, а саме дві лопати і граблі.
Вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 1550 грн та 3000 грн компенсації моральної шкоди.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
11.03.2021 в першій половині дня ОСОБА_8 діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, проник до приміщення сараю, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав бойлер марки «GARANTERM GTN 80 V», об'ємом 80 літрів, вартістю 1250 грн, лопату штикову з дерев'яним держаком, вартістю 100 грн, лопату совкову з дерев'яним держаком вартістю 100 грн, граблі садові з дерев'яним держаком, вартістю 100 грн, лопату снігову (робоча частина металева) з дерев'яним держаком вартістю 100 грн, граблі веєрні з дерев'яним держаком вартістю 100 грн, сапу з дерев'яним держаком, вартістю 100 грн, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку загальним розміром 1850 грн.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В своїй апеляційній скарзі засуджений просить скасувати вирок у зв'язку з неправильною кваліфікацією, вказуючи, що умислу на крадіжку не було, суд першої інстанції неправильно вказав покази свідків. Просить перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185, на ч.2 ст.185 КК України.
Захисником в інтересах обвинуваченого подана апеляційна скарга в якій він просить вирок суду змінити. ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2022 у виді 01 року 2 місяців позбавлення волі, більш суворим призначеним за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 02 (двох) років позбавлення волі.
В обґрунтування вказує, що судом першої інстанції ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України засуджено незаконно, з посиланням на неналежні та недопустимі докази. Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки з кваліфікуючою ознакою «проникнення» у встановленому порядку не доведена та судом першої інстанції не змінено правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення на ч.2 ст.185 КК України, оскільки належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 проникнення до сараю потерпілої та умислу ОСОБА_8 на вчинення проникнення під час судового розгляду справи встановлено не було.
Захисник вважає, що винуватість ОСОБА_8 у проникненні до іншого приміщення чи сховища «поза розумним сумнівом» у суді першої інстанції стороною обвинувачення доведена не була, а судом першої інстанції прийнято незаконне та необгрунтоване рішення у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (неприйняття до уваги показів обвинуваченого ОСОБА_8 , показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в частині місця розбирання бойлера, посилання у судовому рішенні на неналежні та недопустимі докази, а саме протоколу впізнання особи по фотознімкам від 13.08.2021 року та протоколу огляду речей виданий ОСОБА_12 ; неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (безпідставне засудження ОСОБА_8 за ч.З ст.185 КК України при відсутності доказів на умисел ОСОБА_8 на проникнення до сараю з метою вчинити крадіжку).
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали подані ними апеляційні скарги та просили задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду.
Потерпіла вважає вирок суду законним.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, дійшов правильного висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначаючи покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і призначив покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав частково та пояснив, що взимку 2021 року приїхав до м. Полтави з м. Харкова, на вокзалі познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_13 , у якого мешкав близько 8-12 днів по пров. Ломаному. В подальшому у нього зникла сумка з речами, вони разом з ОСОБА_14 шукали сумку на подвір'ї, проте не знайшли. ОСОБА_13 сказав що є бойлер та разом з ним вони зайшли в сарай, двері були відкриті, там знаходився бойлер у неробочому стані. Разом з ОСОБА_14 вони витягли бойлер з сараю, розібрали його на подвір'ї та відвезли до пункту прийому металобрухту. Здавав бойлер ОСОБА_13 , за це виручив 200 грн, після цього пішов до магазину і не повернувся. Не дочекавшись повернення ОСОБА_14 , обвинувачений поїхав з міста та вже потім дізнався, що сарай не належав цій особі.
Всупереч частковому визнанню вини обвинуваченим ОСОБА_8 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно, поєднаної з проникненням в приміщення, доведена поза розумним сумнівом та підтверджується наступними доказами:
Показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що 11.03.2021 з її сараю була здійснена крадіжка. Зазначила, що будинок має декілька господарів та спільний двір, за кожною квартирою закріплений сарай. Зараз вони з родиною не проживають в цьому будинку, однак періодично навідуються та прохають приглядати сусідів, сестру. Наприкінці лютого вона особисто навідувалась до помешкання щоб зняти показники лічильника, пізніше приходила сестра та на той час сарай був закритий. Двері у сарай дерев'яні на петлях з навісним замком, ключі від нього в одному екземплярі зберігаються вдома. Сестра, яка проживає в тому ж будинку, повідомила про те, що двері в сарай зірвані з петель, сарай відчинений. Вказала, що окрім вказаного в обвинувальному акті, з сараю було викрадено й інше майно, зокрема, велосипед, точило, пилосос та інші речі. Викрадений бойлер був в робочому стані, садові інструменти вона пізніше впізнала під час огляду в поліції. Обвинуваченого вона бачила один раз, так як він проживав у квартирі АДРЕСА_3 , а сестра частіше. Також вказала, що в квартирі АДРЕСА_3 часто проживали антисоціальні особи, один з яких повідомив їй про те, що речі з сараю виносила одна особа на ім'я ОСОБА_15 .
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_16 підтвердила показання, надані нею в суді першої інстанції.
Показаннями свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що до початку 2020 року проживав у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить його батькові. У батька стався інсульт, потерпіла ОСОБА_7 є дружиною батька, вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Після того як він переїхав з цього будинку, він постійно навідувався туди, приглядав за господарством. У березні 2021 року йому зателефонувала сестра матері та повідомила про крадіжку, за місяць до того він особисто бачив, що двері у сарай були зачинені. Коли він приїхав до будинку, виявив, що замок на дверях замкнутий, а зірвана сама конструкція і двері зняті з петель, з сараю зникли бойлер та садові інструменти, на подвір'ї свіжі сліди пилки, пінопласту. Пізніше вони згадали, що в сараї знаходились й інші речі, зокрема велосипед, точило, розетки, які не вказані в обвинувальному акті. Бойлер знаходився у справному стані, і оскільки ним не користувались зберігався в АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_17 , був одинокий, вживав спиртні напої, іноді в нього проживали сторонні особи, безхатченки, вони ж повідомили про те, що до крадіжки причетний чоловік на ім'я ОСОБА_15 . Самого обвинуваченого свідок раніше не бачив.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка показала що проживала по АДРЕСА_2 в квартирі ОСОБА_18 , цей будинок поділений на 4 квартири, за кожною закріплений сарай. Обвинувачений також тимчасово мешкав в цьому будинку в квартирі ОСОБА_14 . Навесні обвинувачений проник до дальнього сараю, звідки виніс бойлер та розібрав його на подвір'ї будинку. Господарі цього сараю у будинку не проживали, однак навідувались, прохали приглядати за приміщеннями сусідів. В цей день свідок не помітила чи був сарай відчинений або закритий, але ОСОБА_13 повідомив, що сарай замикався на замок. ОСОБА_10 не бачила як обвинувачений проникав до сараю, однак була свідком як останній розбирав бойлер, маючи при собі інструменти. При цьому обвинувачений повідомив, що бойлер не з цієї квартири, є неробочим і він його знайшов.
Будь-яких підстав вважати, що свідчення потерпілої та свідків є недостовірними відсутні, так як їх показання стабільні та узгоджуються з іншими доказами по справі
Окрім показань потерпілої, свідків, винуватість обвинуваченого також підтверджується наступними доказами, які були досліджені судом в ході здійснення судового провадження.
Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, на підставі заяви ОСОБА_7 від 14.03.2021 до реєстру були внесені відомості про те, що у період часу з 11 год. 09.03.2021 по 10 год. 14 хв. 14.03.2021 невстановлена особа, шляхом зламу замка вхідних дверей, проникла до підсобного приміщення на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала господарський інструмент та електричний водонагрівач на загальну суму 4600 грн.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 , остання надала згоду на огляд домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом огляду від 14.03.2021 із фототаблицею та план-схемою до нього, було проведено огляд за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено, що на території знаходиться житловий будинок на чотирьох господарів з розташованими напроти дерев'яними підсобними приміщеннями. Напроти квартири АДРЕСА_5 знаходиться дерев'яне підсобне приміщення (сарай) з одностворчатими дерев'яними дверима, цілісність яких не порушена, на яких встановлено запираючий механізм у вигляді двох металевих петель та навісного замка. На момент огляду одна з петель, що фіксувалась на дверях - зірвана та з'єднується за допомогою навісного замка з іншою металевою петлею, що зафіксована на лівому одвірку. В приміщенні сараю знаходяться стелажі з господарськими інструментами та побутовими речами.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2021, свідок ОСОБА_12 у присутності понятих впізнав обвинуваченого як особу, який 11.03.2021 назвавшись на ім'я ОСОБА_15 запропонував придбати у нього частини водонагрівача та господарський інструмент (лопати, граблі).
За заявою ОСОБА_12 від 13.08.2021, останній добровільно видав працівникам поліції дві лопати та граблі, які він придбав 11.03.2021 у чоловіка на ім'я ОСОБА_15 та у його присутності за протоколом огляду від 13.08.2021 з фототаблицею вказані предмети були оглянуті.
Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що зі збігом тривалого часу він не пам'ятає обставин справи, обвинуваченого зараз впізнати не зможе та не заперечував обставин щодо проведеного впізнання та видачі ним працівникам поліції господарських інструментів.
Відповідно до протоколів пред'явлення речей для впізнання від 14.08.2021 з фототаблицями, потерпіла ОСОБА_7 впізнала викрадені у неї господарські інструменти, а саме дві лопати та граблі.
Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17.08.2021, ринкова вартість бойлера «Garanterm GTN 80 V», об'ємом 80 літрів на момент вчинення злочину - 11.03.2021 з урахуванням зносу могла складати 1250 грн, ринкова вартість лопати штикової, лопати совкової, грабель садових станом на момент вчинення злочину - 11.03.2021 з урахуванням зносу складає по 100 грн за кожне.
Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.09.2021, протоколу огляду цифрового носія та перегляду інформації від 23.09.2021 з схемою, абонентський номер НОМЕР_1 11.03.2021 знаходився в районі дії вишки, яка розташована у АДРЕСА_6 , азимут дії 220, що розташована в безпосередній близості до АДРЕСА_2 .
Вказані вище докази є належними та допустимими, логічними та послідовними, будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, колегія суддів не вбачає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів кримінального провадження, вину обвинуваченого ОСОБА_8 доведено і правильно кваліфіковано його дії за ч.3 ст.185 КК України, а тому підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України, відсутні.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом детально надано оцінку кожному доказу, та спростовано версію сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України.
Зокрема, заперечення ОСОБА_8 проникнення у сарай шляхом зламу замка на вхідних дверях, та його твердження, що двері в сарай були відчинені, спростовано показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які зазначили, що до крадіжки двері сараю були зачинені на навісний замок. Згідно даних протоколу огляду місця події, замок на вхідних дверях не пошкоджений, а була зірвана одна петля, на якій замок фіксувався.
Крім того, судом правильно зазначено , що сам спосіб проникнення у приміщення, факт того, що двері в це приміщення були відчинені або зачинені на замок, як і застосовування або не застосування особою будь-яких фізичних засобів подолання перешкод, в даному випадку не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України за ознакою проникнення, оскільки проникнення в притміщення було без дозволу власника і здійснено саме з метою заволодіння майном потерпілої.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості доказів, а саме протоколу впізнання особи по фотознімкам від 13.08.2021 року та протоколу огляду речей виданий ОСОБА_12 не грунтуються на матеріалах справи .
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок , не встановив істотних порушень положень кримінального процесуального закону, які могли б призвести до визнання доказів недопустимими.
Не вбачає таких порушень і колегія суддів апеляційного суду,у звязку з чим посилання захисника в апеляційній скарзі про недопустимість доказів, що, на думку захисника не взято до уваги судом першої інстанції, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Дані про особу обвинуваченого, зокрема, перебування у нього на утриманні неповнолітньої дитини та лікування від туберкульозу , належним чином враховані судом при призначенні покарання, а тому доводи апеляції обвинуваченого щодо неврахування судом даних про його особу, є безпідставними.
При цьому, призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, тому апеляційна скарга обвинуваченого та захисника в інтересах обвинуваченого не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 02 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом 3-х місяців з моменту проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .