Справа № 527/2499/23 Номер провадження 22-ц/814/1854/24Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
29 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року, прийнятого під головуванням судді Левицької Т.В. в м.Глобине, -
У жовтні 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до районного суду з даним позовом.
Зазначали, що 25.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https:creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1145-8471.
Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
-сума кредиту - 8 000 грн;
-строк кредитування - 300 днів;
- заявлений строк - 18 днів;
-знижена % ставка - 2,50% в день;
-стандартна % ставка - 3,00 % в день.
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість в загальному розмірі 41120 грн., з яких: 8000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 33120 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку просили стягнути з відповідача.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» станом на 08.08.2023 року за кредитним договором №1145-8471 від 25.01.2023 року: 8000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 4000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а всього 12000,00 грн
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 626,55 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржило ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважають, що суд дійшов хибного висновку стосовно того, що проценти за кредитним договором, які просить стягнути позивач, є несправедливими та неспіврозмірними невиконаному зобов'язанню відповідача, адже ОСОБА_1 , підписуючи одноразовим ідентифікатором А1910 кредитний договір та його додатки, погодився з усіма зазначеними в ньому умовами, зокрема і з розміром та порядком нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Вказують, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Зазначають, що суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору, та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1145-8471, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн, строком кредитування 300 днів, заявлений строк 18 днів, знижена ставка 2,50 % в день, стандартна ставка 3,00 % в день, який підписано електронним цифровим підписом.
Згідно довідки про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1145-8471 від 25.01.2023 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань станом на 08.08.2023 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 41 120 грн., з яких: 8000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 33120 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку відповідно просили стягнути з відповідача.
Районний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вважав неспіврозмірними нараховані відсотки невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшив розмір відсотків до 4000,00 грн, що складає 50% від суми заборгованості по кредиту.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 4.6. вищевказаного кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 2,50 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. 10.1 цього договору. Пільгова процентна ставка - 2,50 %, право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п. 10.1 цього договору.
Заявлений строк користування кредитом, який складає 18 днів, і нараховані за цей період проценти, згідно з п. 2.3 кредитного договору від 25.01.2023 року № 1145-8471 є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
За пунктом 4.8 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 20 листопада 2023 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.
Отже, базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку -18 днів) (пункт 4.3 Договору), а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів) (пункт 4.8 договору).
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно розрахунку у вигляді таблиці, відображеній у договорі.
Більше того, п. 4.10 договору передбачена орієнтовна вартість кредиту (за весь строк кредитування складає 80 000 грн та включає а себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 72 000 грн).
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 25.01.2023 року по 20.11.2023 року за користування кредитними коштами.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Як убачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 25.02.2023 року по 06.04.2023 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2,0% та 2, 50 % в день, з 07.04.2023 року - за стандартною процентною ставкою 3, 0 % в день.
Також колегія суддів звертає увагу, що розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, слід вказати, що суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору, та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов'язання відповідачем, а тому висновки суду першої інстанції про те, що установлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є помилковими, оскільки включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Проте, ОСОБА_1 не оспорював укладений між ним та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не звертався.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів слід змінити, збільшивши стягнення розміру заборгованості за процентами з 4000 до 33 120 грн.
Рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 8000 грн. слід залишити без змін.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 5368 грн., а рішення районного суду зміні в цій частині.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, збільшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за процентами за кредитним договором № 1145-8471 від 25.01.2023 року з 4000 грн. до 33 120 грн. та витрат по сплаті судового збору з 626,55 грн. до 5368 грн.
В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.06.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна