Справа № 341/1282/17
Провадження № 11-кп/4808/107/24
Категорія ч.1 ст.199 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016090010005648 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Бурштині, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 204 КК України,-
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199 КК України та ч.2 ст. 204 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 199 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- за ч. 2 ст. 204 КК України у виді штрафу у розмірі 5000 (п'яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 204 КК України у зв'язку з закінченням строку давності.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 199 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України ухвалено іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив придбання та зберігання підроблених марок акцизного податку та незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільного цеху за наступних установлених судом обставин.
У період з 2016 року до квітня 2017 року ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, з корисливих мотивів, не будучи зареєстрований як суб'єкт господарювання, не маючи відповідного державного дозволу на виготовлення та торгівлю алкогольними напоями, з метою незаконного виготовлення та подальшого продажу алкогольних напоїв, всупереч вимогам Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, придбав у невстановлених слідством осіб підроблені марки акцизного податку на алкогольну продукцію. Вказані марки ОСОБА_8 зберігав за адресою: АДРЕСА_3 , та використовував для обклеювання незаконно виготовленої алкогольної продукції у підпільному цеху з метою подальшого продажу цих товарів.
04.04.2017 під час проведення санкціонованого обшуку в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено 2000 марок акцизного податку на алкогольні напої, а також алкогольні напої в кількості 26 ящиків, в яких містилось по 20 пляшок заповнених прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, 1 ящик, в якому містилось 30 пляшок з прозорою рідиною ємністю 0,25 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, 19 ящиків, в якому містилось 20 пляшок з прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Станіславська чарка», які опечатані марками акцизного податку.
Згідно з висновком експерта від 31.03.2017 № 1.1-196/17 надані на дослідження 2000 марок акцизного податку на алкогольні напої, а також 70 марок акцизного податку, відібрані як зразки, наклеєні на 20 пляшок, заповнених прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, 20 пляшок з прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Станіславська чарка», які опечатані марками акцизного податку, 30 пляшок горілки ємністю 0,25 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, за способом нанесення зображень та первинними елементами захисту не відповідають маркам акцизного податку на алкогольні напої, які знаходяться в офіційному обігу.
Крім того, паротягом 2016-2017 років, використовуючи гараж за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи умисно, з корисливих мотивів, не будучи зареєстрований як суб'єкт господарювання, не маючи відповідного державного дозволу на виготовлення та торгівлю алкогольними напоями, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VІІІ, з метою збуту, організував підпільний цех, у якому здійснював незаконне виготовлення алкогольних напоїв.
04.04.2017 під час проведення обшуку в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено 2000 марок акцизного податку на алкогольні напої, а також алкогольні напої в кількості 26 ящиків, в яких містилось по 20 пляшок заповнених прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, 1 ящик, в якому містилось 30 пляшок з прозорою рідиною ємністю 0,25 л «Люботин», які опечатані марками акцизного податку, 19 ящиків, в яких містилось по 20 пляшок з прозорою рідиною ємністю 0,5 л «Станіславська чарка», які опечатані марками акцизного податку, порожні пляшки ємностями 0,5 л та 0,25 л з етикетками «Люботин», «Станіславська чарка», «Пшенична», етикетки «Княгинин Оригінальна», «Карпатська Ексклюзив», «Княгинин Голд», «Княгинин Оригінальна», корки, порожню скляну тару та інші предмети для виготовлення фальсифікованої горілки.
Згідно з висновком експерта від 25.07.2017 № 2-0629/17 надані на дослідження рідини, які вилучені в ході проведення обшуку, у скляних пляшках ємністю по 0,5 л кожна з етикетками «Люботин» в двадцяти шести ящиках, які містять по двадцять пляшок, є спиртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями. Надані на дослідження рідини у тридцяти скляних пляшках ємністю по 0,25 л кожна з етикетками «Люботин» в одному ящику є спіртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями. Надані на дослідження рідини у скляних пляшках ємністю по 0,5 л кожна з етикетками «Станіславська чарка» в дев'ятнадцяти ящиках, які містять по 20 пляшок, є спіртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями.
За фізико-хімічними показниками рідини в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови». За органолептичними показниками рідини в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови».
Вміст етилового спирту в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках становить від 35,11% об. до 37,67 % об. (об'ємних % при 20 ° С).
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив скасувати вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року, визнати його невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199 КК України та ч. 2 ст. 204 КК України, та закрити кримінальне провадження.
Вважає, що вирок суду є незаконним, ґрунтується на припущеннях, містить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що зібрані стороною обвинувачення докази є недопустимими, оскільки досудове розслідування в даному провадженні проведено слідчим органом Національної поліції, проте досудове розслідування злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, належить до компетенції слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив зазначені доводи захисту.
Стверджує, що його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, до яких він немає відношення, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його вини, судом не встановлено.
Так, його обвинувачено у придбанні та зберігання підроблених марок акцизного податку та незаконному виготовленні алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільного цеху за адресою: АДРЕСА_3 , де проживала його знайома ОСОБА_10 , за місцем проживання якої було проведено обшуки та виявлено і вилучено алкогольні напої з марками акцизного податку. Однак, за пів року до здійснення обшуків, він перестав спілкуватися з ОСОБА_11 через конфлікт, не приїжджав і жодного відношення до алкогольних напоїв із марками акцизного податку він не має. Протягом 2015-2017 років він займався обслуговуванням кавових апаратів, привозив воду, торгував польською продукцією - їжею та побутовою хімією, з кінця 2016 року вирощував свійських тварин, а тому, він фізично не міг би паралельно займатися ще будь-чим додатково.
Звертає увагу на затягування розгляду провадження стороною обвинувачення, оскільки відомості до ЄРДР про вчинення ним кримінального правопорушення були внесені 05.12.2016 року і тільки в липні 2022 року прокурором заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_12 . Водночас, ОСОБА_10 двічі була присутньою в судовому засіданні при допиті свідка неповнолітньої доньки - ОСОБА_13 . Крім того, зазначене клопотання прокурор заявив тоді, коли ОСОБА_14 вже перебувала закордоном, про що прокурору було відомо, відповідно її допит не проведено, а розгляд справи затягнувся ще на 1,5 року.
Крім того вказує, що показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 спростовується його причетність до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а показання свідка ОСОБА_17 просить визнати неналежним та недопустимим доказом, оскільки це показання з чужих слів і їх неможливо перевірити та встановити достовірність.
Стверджує, що зміст телефонних розмов немає жодного відношення до інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, вважає, що протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів з додатками DVD-диском запису телефонних розмов абонента з номерами телефонів та стенограми телефонних розмов за цими номерами, є недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення, в порушення ст. 290 КПК України, несвоєчасно розкрито стороні захисту інформацію із записами на дисках, а також процесуальні документи, які стали підставою для проведення вказаних негласних слідчих дій (ухвала слідчого судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.12.2016 року, клопотання (доручення) слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_18 від 29.12.2016 року).
Також вважає недопустимим доказом протокол обшуку будинку АДРЕСА_3 від 04.04.2017 року, який належить матері ОСОБА_19 , оскільки обшук проведено без його участі та н уповноваженими особами. Так, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 04.04.2017 року дозвіл на обшук надано за клопотанням слідчого ОСОБА_18 , однак обшук проводив слідчий ОСОБА_20 .
Крім того, посилається на те, обшук гаража № НОМЕР_1 в урочищі «Глинище» м. Бурштин від 05.04.2017 року проведений не уповноваженими особами. Так, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 04.04.2017 року дозвіл на обшук надано за клопотанням слідчого ОСОБА_18 , однак обшук гаража проводив слідчий ОСОБА_21 .
Відповідно вважає недопустимими доказами постанови слідчого ОСОБА_18 про визнання речовими доказами вилучених речей в ході обшуку 04.04.2017 року за адресою: АДРЕСА_3 , та в ході обшуку гаража 05.04.2017 року за адресою: гараж АДРЕСА_4 .
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження та при ухваленні вироку судом були дотримані.
Суд першої інстанції повно дослідив надані сторонами кримінального провадження докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи, оцінив твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про непричетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень і прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 199, ч.2 ст. 204 КК України
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, надав пояснення про те, що немає стосунку до виготовлення алкогольних напоїв, придбання та зберігання марок акцизного податку.
Зокрема, зазначив, що у 2015-2017 роках займався обслуговуванням кавових апаратів, привозив воду. Також, торгував польською продукцією - їжею та побутовою хімією. Не був зареєстрований як ФОП. Крім цього, ще займався склотарою, яку зберігав у гаражі № НОМЕР_1 . Придбав пластмасові корки для тари, щоб надалі у м. Львові розливати засоби побутової хімії. Також, додав, що свідок ОСОБА_22 вказав на нього через те, що він співпрацював зі склотарщиками. Алкогольні напої не продавав. Ліцензії не мав. Шпалерами не торгував. Визнав ОСОБА_23 в одному з гаражів. Вказував, що з дитинства знає ОСОБА_24 . Часто був у неї вдома за адресою: АДРЕСА_3 . За цією адресою у 2010-2011 роках орендував гараж для свого автомобіля. У 2017 році мало спілкувався з ОСОБА_25 . Під час обшуку ОСОБА_14 телефонувала до нього, казала, що його шукають. Не міг пояснити, чому під час обшуку ОСОБА_14 сказала, що майно його. Вважає, що під час обшуку ОСОБА_14 вказала на нього, бо вони були в особистих неприязних стосунках з кінця 2016 року. З нею не спілкувався десь пів року до обшуку. Про походження алкогольних напоїв та марок акцизного податку нічого не знає. Зміст телефонних розмов із різними абонентами про придбання певного товару в штуках, скотч, папір, поклеювання «обоїв», ціну товару, малюнок, «штучки в білих», партію товару тощо пояснив як спілкування про реалізацію побутової хімії, яку він придбавав оптом і розливав у менші тари для продажу. Відповідно, розфасовану (розлиту у меншу тару) побутову хімію закорковував, обклеював етикетками і надалі реалізовував. Розмову 21.02.2017 о 12:42 з «Мішою» про горілку, яка зникла, пояснив, що родич без дозволу брав горілку, яку він придбав на поминки бабусі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вищевказані пояснення обвинуваченого не відповідають дійсності, мають суперечливий і непослідовний характер та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені під час судового розгляду.
Так, вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих правопорушень повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 та письмовими доказами.
Зокрема свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 в суді першої інстанції вказували про те, що часто бачили ОСОБА_8 за місцем проживання ОСОБА_19 , в АДРЕСА_3 та підтвердили факт користування ОСОБА_8 гаражем ОСОБА_29 .
Згідно з протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії із застосуванням технічних засобів з додатками DVD-диском запису телефонних розмов абонента з номером телефону НОМЕР_2 та стенограмою № 581т за період з 23.01.2017 до 27.02.2017. Відповідно до змісту указаної стенограми мала місце телефонна розмова 30.01.2017 «Фігуранта» з « ОСОБА_30 » (номер телефону НОМЕР_3 , який належить обвинуваченому) спілкуються про можливість доставки «трошки чогось, якщо би треба було» (т. 2, а. с. 4-8). Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії із застосуванням технічних засобів з додатками: DVD-диском запису телефонних розмов абонента з номером телефону НОМЕР_4 ( ОСОБА_8 , «Фігурант») та стенограмою телефонних розмов за цим номером, який належить обвинуваченому за період з 23.01.2017 до 27.02.2017.
За змістом телефонної розмови від 01.02.2017 «Не встановлений (« ОСОБА_31 )» спілкується з « ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 )» щодо відправки партії, «бо народ хоче і тобі наскладав». Також, про те, що ОСОБА_34 вже «малюнок пустив у роботу», «бо є на шо клеяти і наклеять». «Ф» зазначив: «добре, я візьму обов'язково».
Також, у розмові 01.02.2017 о 14:46 ОСОБА_8 спілкується із невстановленою особою про «запущений в роботу малюнок», клеєння малюнка.
Відповідно до телефонної розмови 04.02.2017 «Мирон (М)» спілкується з «Фігурантом (Ф)». Зокрема ОСОБА_35 : « ОСОБА_36 , які в тебе плани? А може я би приїхав по тебе, бо мені треба ОСОБА_37 », ОСОБА_33 : « НОМЕР_5 , то приїдете в понеділок».
Відповідно до телефонної розмови від 16.02.2017 « ОСОБА_38 » спілкується з « ОСОБА_32 » про зустріч та чи «щось кидати», на що « ОСОБА_39 відповів, що «10 або 15».
За змістом телефонної розмови від 19.02.2017 «Не встановлений спілкується з фігурантом щодо вартості «штучок в білих, шо тоді ти мені білі давав».
Під час телефонної розмови від 21.02.2017 «Фігурант» сказав до « ОСОБА_40 » про те, що «купа горілки счезло, казав, що бере по одній флєшці», а він тоді не порахував...
Відповідно до телефонної розмови від 21.02.2017 « ОСОБА_41 » спілкується з « ОСОБА_32 », зокрема каже: « ОСОБА_42 , ОСОБА_43 » та про те, що йому потрібно «такого самого 22 штуки», на що «Фігурант» відповів: « ОСОБА_44 , мені треба піти порахувати, шо є там».
Під час телефонної розмови від 21.02.2017 «Не встановлений» спілкується з « ОСОБА_32 », називає його « ОСОБА_45 ». Спілкуються щодо «обоїв», домовляються про купівлю, «але потрібно все одинакове», а «там тільки бумага та скотч» (т. 2, а. с. 11-20).
Колегія суддів вважає, що детальний аналіз змісту телефонних розмов дозволяє прийти до висновку, що обвинувачений дійсно причетний до придбання та зберігання підроблених марок акцизного податку та незаконного виготовлення алкогольних напоїв.
Відповідно до протоколу обшуку від 04.04.2017, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 04.04.2017 року, проведено обшук території, розташованої за адресою проживання ОСОБА_46 , а саме АДРЕСА_3 . Відповідно до змісту цього протоколу ОСОБА_47 було запропоновано видати алкогольні напої, спирт етиловий, етикетки, пляшки, корки, марки акцизного товару, чорнові записи. На таку пропозицію ОСОБА_48 заявила, що така продукція і предмети знаходяться в гаражі та сараї, які вона здає в оренду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту доводів обвинуваченого та сторони захисту вбачається, що останні не заперечують, що ОСОБА_48 дійсно стверджувала під час проведення обшуку, що алкогольні напої, спирт етиловий, етикетки, пляшки, корки, марки акцизного товару належать ОСОБА_8 , який орендував в неї гараж.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судочинство в кримінальних провадженнях здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про доведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції не допитав свідка ОСОБА_48 , оскільки судом приймались необхідні та достатні заходи для того, щоб сторони мали можливість допитати вищевказаного свідка в суді та не зміг забезпечити її допит з об'єктивних причин. Крім того, ОСОБА_8 та стороною захисту не надані дані, які свідчать про те, що свідок ОСОБА_48 , як свідок сторони обвинувачення, може надати пояснення на користь обвинуваченого та спростувати правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні правопорушень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не використовував пояснення ОСОБА_46 , надані в якості свідка на стадії досудового розслідування, в обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення.
Зокрема, факт користування ОСОБА_8 гаражем, в якому було проведено обшук та знайдені відповідні речові докази, повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які були допитані в суді першої інстанції, та яким суд надав належну правову оцінку.
Разом з тим, відповідно до вищевказаного протоколу обшуку вбачається, що під час обшуку гаража було встановлено, що в ньому є різного роду ящики з акцизними марками, які наклеєні на пляшки з невідомою прозорою рідиною, а також на пляшках наклеєно паперові етикетки з написом «Lubotinn», «Станіславська чарка», заготовки акцизних марок з надписом «Марка акцизного податку, Україна», цифрові написи на голограмі без відблисків, ящики з порожніми пляшками без етикеток, з етикетками «Княгинин» та іншими, рулони з етикетками «Княгинин Голд», «Карпатська ексклюзив», «Княгинин оригінальна», кульки з корками (пробками) з емблемою у вигляді «орнаменту», з написами літер «І» та ОСОБА_33 , каністри з невідомими речовинами з різким запахом, ящики з корками з надписом «Lubotinn», корки золотистого кольору без надписів, фен синьо-чорного кольору з написом «СОЮЗ ТП С-2003А», картонні(паперові» вирізки з надписом «Княгинин», пластмасове відро з невідомою в'язкою речовиною жовтого кольору з різким запахом, схожою на клей, відро велике білого кольору з невідомою речовиною жовтого кольору з різким запахом, схожою на клей, з кришкою та дерев'яною лопаткою, які вилучено.(т. 2, а. с. 30-39).
Згідно з висновком експерта від 31.05.2017 № 1.1-96/17, надані на дослідження дві тисячі сімдесят марок акцизного податку на алкогольні напої серією 09 АААВ та номерами 178207 (20 шт.), 178210 (20 шт.), 178204 (30 шт.) (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 03/16, 21, 160 грн), 178203 (125 шт.), 178204 (125 шт.), 178205 (125 шт.), 178206 (125 шт.), 178207 (125 шт.), 178208 (125 шт.), 178209 (125 шт.), 178210 (125 шт.) (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 03/16, 21, 160 грн), серією 13 АААВ та номерами 221001-221502, 231501-232000 (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 02/16, 14, 106 грн) за способом нанесення зображення та первинними елементами захисту не відповідають маркам акцизного податку на алкогольні напої, які знаходяться в офіційному обігу.
Всі зображення наданих на дослідження марок акцизного податку на алкогольні напої серією 09 АААВ та номерами 178207 (20 шт.), 178210 (20 шт.), 178204 (30 шт.) (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 03/16, 21, 160 грн), 178203 (125 шт.), 178204 (125 шт.), 178205 (125 шт.), 178206 (125 шт.), 178207 (125 шт.), 178208 (125 шт.), 178209 (125 шт.), 178210 (125 шт.) (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 03/16, 21, 160 грн) виконані струминним способом друку за допомогою засобів оперативної поліграфії.
Всі зображення (крім номеру) наданих на дослідження марок акцизного податку на алкогольні напої серією 13 АААВ та номерами 221001-221502, 231501-232000 (місяць/рік виготовлення та ставка акцизного податку 02/16, 14, 160 грн) виконані плоским офсетним способом друку з ірисовим розкатом. Номер виконаний високим способом друку (т. 2, а. с. 45-51).
Відповідно до висновку експерта від 25.07.2017 № 2-0629/17, надані на дослідження рідини у скляних пляшках ємністю по 0,5 л кожна з етикетками «Люботин» в двадцяти шести ящиках, які містять по двадцять пляшок, є спіртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями. Надані на дослідження рідини у тридцяти скляних пляшках ємністю по 0,25 л кожна з етикетками «Люботин» в одному ящику є спіртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями. Надані на дослідження рідини у скляних пляшках ємністю по 0,5 л кожна з етикетками «Станіславська чарка» в дев'ятнадцяти ящиках, які містять по 20 пляшок, є спіртовмісними рідинами, які не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» і не є алкогольними напоями.
За фізико-хімічними показниками рідини в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови». За органолептичними показниками рідини в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках не відповідають вимогам діючого державного стандарту ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови».
Вміст етилового спирту в дев'ятиста тридцяти скляних пляшках становить від 35,11 % об. до 37,67 % об. (об'ємних % при 20 ° С) (т. 2, а. с. 57-70).
Ілюстративною таблицею до висновку експерта від 25.07.2017 № 2-0629/17, на якій зображено: упаковку АДРЕСА_5 та номер на спецпакеті; написи на бирці з упаковки № 1; загальний вигляд пляшок в ящику з упаковки № 1 та двох пляшок окремо; упаковки № 2-46 та написи на бирці; загальний вигляд пляшок в ящику з упаковки № 2-46 та двох пляшок окремо; загальний вигляд упаковок № 1-46 після дослідження та номерів на них (т. 2, а. с. 71-98).
Згідно з протоколом обшуку від 05.04.2017, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 04.04.2017, згідно з яким проведено обшук гаражного приміщення під № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що використовує ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 102-106). Перед обшуком ОСОБА_8 заявив, що у приміщенні наявна стара порожня тара. У ході обшуку у вказаному гаражному приміщені виявлено та вилучено: три марки акцизного податку із № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ; клей ПВА у білому полімерному тюбику; лопатка з дерев'яною ручкою «1 і 25»; етикетки в кількості 30 штук з написом «Княгинин золота»; етикетки в кількості 25 штук з написом «Карпатська вершина»; одну етикетку з написом «Княгинин оригінальна»; експрес накладну № 59000179414846, які упаковано в поліетиленовий прозорий пакет синього кольору, горловина якого перев'язана ниткою, кінці якої скріплені биркою із підписами понятих та інших учасників обшуку і печаткою (№ 1);по одній пляшці скляних пляшок з надписами на них «Станіславська чарка», «Медоф», «Пшенична», без етикеток, «Княгинин оригінальна», «Green day», «Державна», «Княгинин gold», «Пшенична», «Хлібний дар», які упаковано в поліетиленовий пакет синього кольору, горловина якого перев'язана ниткою, кінці якої скріплені биркою із пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого та інших учасників обшуку (№ 2).
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав такими, що не заслуговують на увагу пояснення обвинуваченого про те, що він займався заготівлею і продажем склотари, у зв'язку з чим наявна велика кількість скляної тари у гаражі № НОМЕР_1 . На підтвердження такої позиції сторона захисту не надала жодного доказу, не заявила клопотання про допит будь-кого з осіб, що могли б підтвердити такі твердження. Крім того, сторона захисту також не надала жодних доказів на підтвердження здійснення обвинуваченим фасування, розливання у дрібніші тари, обклеювання, торгівлі засобами побутової хімії. При цьому, виявлені у гаражі № 245 пусті пляшки були саме з-під горілчаної продукції. Жодних даних, які б вказували на діяльність обвинуваченого, пов'язану із побутовою хімією, виявлено та зафіксовано не було.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на відсутність пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 щодо виявлених етикеток для горілчаної продукції, трьох марок акцизного податку, клею тощо у гаражі № НОМЕР_1 .
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що розслідування інкримінованих йому кримінальних правопорушень належало до компетенції органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, а не органів Національної поліції, а тому всі здобуті докази є неналежними і недопустимими, колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження та спростовуються його матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 216 КПК України (у редакції, чинній на час проведення досудового розслідування) слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених, зокрема, статтею 204 КК України.
Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 199, 200, 222, 222-1, 358, 366 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Системний аналіз змісту статті 216 КПК України дає підстави для висновку про те, що досудове розслідування злочину, передбаченого статтею 199 КК України, належало до компетенції саме органів Національної поліції. Якщо ж під час здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 204 КК України, органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, встановлять наявність відповідних ознак вчинення злочину, передбаченого статтею 199 КК України, то лише у такому випадку до їхньої підслідності віднесено здійснення досудового розслідування злочину за статтею 199 КК України.
Досудове розслідування як стадія кримінального провадження розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення обшуку від 04 квітня 2017 року (Т. 2 а.п. 23, 101) слідує, що збір доказів у цьому кримінальному провадженні та проведення відповідних слідчих заходів здійснювався в межах досудового розслідування саме кримінального провадження від 05.12.2016 №12016090010005648, зареєстрованого із попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 199 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що проведення досудового розслідування у межах цього кримінального провадження і збір доказів здійснено органом Національної поліції у межах компетенції, визначеної ст. 216 КПК України.
Водночас хибними є твердження обвинуваченого про те, що поза увагою суду першої інстанції залишено аргументи сторони захисту стосовно здійснення обшуку слідчими, у яких відсутні відповідні повноваження, у зв'язку з чим здобуті під час обшуків докази не відповідають ознакам допустимості.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яку висловлено в ряді постанов Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 № 263/10353/16-к висловлено наступну правову позицію.
Системне тлумачення процесуальних норм, а саме статей 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК України, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу.
Приписи ст. 235 КПК України не зобов'язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов'язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК України. Судовий контроль під час розгляду клопотання про проведення обшуку здійснюється з метою забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Водночас, зміст норм цього Кодексу не дає підстав для твердження про те, що до повноважень слідчого судді належать, крім здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК України), ще й інші, віднесені до повноважень прокурора та слідчого з організації досудового розслідування.
Із системного тлумачення статей 36, 40, 235, 236 КПК України не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК України), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.
Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб'єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.
Колегія суддів зауважує, що в даному кримінальному провадженні, з клопотаннями про проведення обшуків звертався слідчий ОСОБА_18 , ухвали слідчого судді від 04.04.2017 року не містили вказівки на конкретних слідчих, яким надано дозволи на обшук. На підставі ухвал слідчого судді слідчим ОСОБА_49 проведено обшук у будинку за адресою АДРЕСА_3 , а обшук гаража за адресою АДРЕСА_4 проведено слідчим ОСОБА_21 . Відповідно до змісту постанови про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 04.04.2017 року для здійснення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016090010005648 від 05.12.2016 року за озанками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 199 КК України визначено як слідчих слідчої групи, зокрема, ОСОБА_18 , ОСОБА_50 та ОСОБА_21 (т.2, а.с. 180)
Що стосується доводів обвинуваченого стосовно порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, оскільки після закінчення досудового розслідування ними не було відкрито стороні захисту ухвал слідчого судді, на підставі яких проведено НСРД, протоколів за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, то колегія суддів зазначає наступне.
Колегія судді зауважує, що ухвали слідчого судді, на підставі яких проведено НСРД були розсекречені стороною обвинувачення 15.05.2020 року, протоколи за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій - 31.03.2017 року.
Разом з тим, в матеріалах провадження наявний реєстр матеріалів досудового розслідування, за змістом якого в ході досудового розслідування проведені процесуальні дії, зокрема, протоколи за результатами проведення НСРД від 09.03.2017 року (т.1 а.п.7-9). При цьому, згідно з розпискою ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_51 29.08.2017 року отримали копію обвинувального акту у кримінальному провадженні та копію реєстру матеріалів досудового розслідування (т.1 а.п. 10, 11), що на думку колегії суддів є належним підтвердженням факту надання їм доступу до матеріалів провадження.
Разом з тим, сторона захисту після закінчення досудового розслідування і на початку судового розгляду не вказувала на те, що їй не відкриті ухвали слідчого судді, на підставі яких проведено НСРД, хоча не могла не знати, що саме вказані документ на підставі закону надають право на проведення відповідних дій. При цьому, судом першої інстанції у вироку зазначено, що у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення надала процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, під час судового розгляду справи.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к), за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальних документів не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
Разом із тим, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к) якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 199, ч.2 ст. 204 КК України (у редакції, чинній на час вчинення кримінальних правопорушень).
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 204 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки ним вчинено нетяжкий злочин та з дня вчинення ним злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п'ять років.
Крім того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, особу винного, зокрема, те. що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та інші обставини кримінального провадження, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосував до обвинуваченого вимоги ст.75 КК України та звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов'язки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Окрім цього, під час апеляційного розгляду колегією суддів не виявлено даних які б давали підстави вважати, що по кримінальному провадженні допускалися істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5