Провадження № 33/803/1350/24 Справа № 212/6311/23 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
27 травня 2024 року м.Кривий Ріг
27.05.2024р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційног о суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Залізняк Р.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2024р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
за участі особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постанову суду першої інстанції оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі:
- зазначає, що не керував транспортним засобом, перебував на пасажирському сидінні та спав, після зупинки вийшов з автомобіля через водійські двері, оскільки двері пасажира зламані, автомобілем керував зять ОСОБА_2 , який забрав його з кафе після відпочинку;
- вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, відеозапис з бодікамер не є безперервним, складається із кількох файлів, що є порушенням вимог п. 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування органами і підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р., тобто є неналежним доказом;
- зазначає, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції не могли визначити, хто керував транспортним засобом, ОСОБА_3 особисто повідомляв, що за кермом перебував особисто він;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді доповідача, доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та прохав її задовольнити, дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07.08.2023р. о 21:18год. в м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Федора Караманиць, біля буд. 56, керував автомобілем марки «Mercedes - Benz Vito 108 CPI» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суд першої інстанції поклав:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 624341 від 07.08.2023р.;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції до КЗ « Криворізький ПНД» ДОР», видане 07.08.2023р. о 21:45год. на ім'я ОСОБА_1 ;
- довідку від 08.08.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Судом першої інстанції, при спростуванні доводів сторони захисту, що ОСОБА_4 не керував транспортним засобом було досліджено відеозапис з відеореєстратора транспортного засобу поліції, відповідно до якого встановлено, що 07.08.2023р. о 21:18год. поліцейські зупинили транспортний засіб марки «Mercedes - Benz Vito 108 CPI» д.н.з. НОМЕР_1 , відразу після зупинки, з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , із салону авто, з правої сторони, майже одночасно з ОСОБА_4 , вийшов ОСОБА_5 , та до автомобіля підійшла донька ОСОБА_1 (файл IMG_8344); о 21:38:56 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння - ОСОБА_1 відповів відмовою.
Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були допитані судом першої інстанції в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, та відповідно до яких від кафе, де ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, він поїхав на транспортному засобі «Mercedes - Benz Vito 108 CPI» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , суд першої інстанції до уваги не прийняв зазначивши, що вони спростовуються дослідженим судом відеозаписом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, керуючись вимогами КУпАП, положеннями ПДР України, практикою ЄСПЛ, оцінивши та дослідивши сукупність наданих доказів, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції належним чином встановив факт керування транспортним засобом ОСОБА_4 - що підтверджується відеозаписом, який не викликає сумніву своєї достовірності та належності, законність зупинення транспортного засобу працівниками поліції - несправність заднього світлового габариту, та висловленої вимоги проходження огляду на стан сп'яніння - наявність у ОСОБА_4 ознак алкогольного сп'яніння, відмову ОСОБА_4 від такого огляду, яку зафіксовано на відеозапис. Суд першої інстанції дослідив сукупність усіх доказів у справі, яким надав відповідну оцінку, повно та всебічно обґрунтував своє рішення щодо них.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив доводи сторони захисту щодо заперечення ОСОБА_4 факту керування транспортним засобом, та надав на них обґрунтовану відповідь.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції щодо неприйняття вказаних доводів сторони захисту погоджується та окремо вважає необхідним зазначити, що за версією ОСОБА_4 після зупинки транспортного засобу, нібито керманич транспортного засобу ОСОБА_3 вийшов з автомобіля через вантажні двері, які лишилися відкритими. В свою чергу сам ОСОБА_4 вийшов через водійські двері, перебуваючи нібито на пасажирському місці.
Таким чином є незрозумілим, нелогічним, та не має обґрунтованого пояснення, чому сам ОСОБА_3 , як водій, не вийшов через водійські двері, та чому ОСОБА_4 не вийшов через вже відчинені багажні двері.
У суду апеляційної інстанції відсутні будь-які сумніви щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_4 та вчинення саме ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги, що він особисто не керував транспортним засобом, перебував на пасажирському сидінні та спав, після зупинки вийшов з автомобіля через водійські двері, оскільки двері пасажира зламані, автомобілем керував зять ОСОБА_2 , який забрав його з кафе після відпочинку, засобом уникнення від відповідальності, та не вважає їх слушними.
Доводи апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення не є доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, відеозапис з бодікамер не є безперервним, складається із кількох файлів, що є порушенням вимог п. 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування органами і підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р., тобто є неналежним доказом, є також безпідставними, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є безпосереднім об'єктом дослідження суду, та є безпосереднім доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП.
Щодо доводів про неповноту відеозапису з бодікамер працівників поліції, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р. включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду певної особи на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції не могли визначити, хто керував транспортним засобом, та ОСОБА_3 особисто повідомляв, що за кермом перебував саме він, є також безпідставними та спростовуються відеозаписом, та висновками, як суду першої, так і суду апеляційної інстанції, які наведені вище.
Таким чином враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2024р., якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2024р., якою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя