Справа № 936/376/24
Провадження № 3/936/171/2024
03.06.2024 р. смт. Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Пелих О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
02.04.2024 р. до Воловецького районного суду Закарпатської області на розгляд надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено, що 14.03.2024 року об 17 год. 33 хв. на автодорозі Київ-Чоп М-06, 717 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Crafter » номерний знак « НОМЕР_1 » із ознаками наркотичного сп'яніння: звужені чи розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився при відеофіксації об 17:48 год. Своїми діями, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Повідайчик О.І. в суді пояснив, що відсутній склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення його відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Також, з приводу обставин інкримінованого правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння (щонайменше два рази на доданих відеоматеріалах відображається згода ОСОБА_1 пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння) та заявляв клопотання про необхідність надання йому правової допомоги. Працівники поліції в порушення вимог Інструкції № 1026, допускали вимкнення відеозйомки або власноручне видалення окремих епізодів, внаслідок чого заяви й клопотання ОСОБА_1 не були записані або ж були в подальшому видалені. Під час примусових перерв поліцейськими у процесі відео фіксування, останні переконували ОСОБА_1 відмовитись проходити огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Крім того в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 о 17:33 год. керував транспортним засобом, хоча з 17:19 його транспортний засіб вже був зупинений і поліцейські проводили його обшуки. За таких обставин захисник наголошує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, посилається на те, що наявні докази, які містяться в матеріалах справи не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суддя дійшов до такого висновку.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Згідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч.2 ст.266 КУпАП, передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, виходячи із фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 033530 від 14.03.2024 року, встановлено, що 14.03.2024 року об 17 год. 33 хв. на автодорозі Київ-Чоп М-06, 717 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Crafter » номерний знак « НОМЕР_1 » із ознаками наркотичного сп'яніння: звужені чи розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився при відеофіксації об 17:48 год.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 року.
У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного спяніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
У відповідності з приписами пункту 12 розділу II Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Під час судового розгляду справи встановлено, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння відповідно до вимог Додатку 1 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із доданого до протоколу відеозапису місця події 14.03.2024р., встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо не відмовлявся на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що щонайменше два рази на доданих відеоматеріалах відображається згода ОСОБА_1 пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Так, на записі з відеореєстратора № 473470 дата 14/03/2024 час 17:41:28-17:41:32 (час 22:31-22:45 відеофайл export-85pms.mp4) поліцейський в розмові з колегою підтверджує, що ОСОБА_1 готовий проходити огляд на стан сп'яніння.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо не відмовлявся на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, тобто досліджений відеозапис не містить відомостей про чітку відмову останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Окрім цього, із відеозапису вбачається, що ознаки наркотичного сп'яніння, визначені в пункті 4 розділу І Інструкції, у ОСОБА_1 відсутні, а в поведінці ОСОБА_1 немає таких ознак, які б свідчили про можливе перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння, оскільки він веде себе адекватно, чітко виконує вказівки працівників поліції.
Так, як вбачається з відеозапису, ознаки наркотичного сп'яніння працівник поліції навіть не повідомляв ОСОБА_1 , а відразу запропонував останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. З приводу такої ознаки, вказаної у протоколі, як звужені чи розширені зіниці очей, які не реагують на світло - слід зазначити, що на відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції не встановлював, якими саме були зіниці ОСОБА_1 - звуженими чи розширеними, окрім цього поліцейським взагалі не проводилась перевірка їх реакції на світло. По приводу такої ознаки вказаної у протоколі, як виражене тремтіння пальців рук - встановлено, що зазначена ознака не підтверджується на відеозаписі жодним доказом, також відносно ознаки - поведінка, що не відповідає обстановці - в матеріалах справи відсутня фіксація будь-яких жестів, висловлювань інших неадекватних поведінкових рухів, міміки, тощо які б не відповідали обстановці.
З урахуванням викладеного, відеозаписом з портативного відео реєстратора поліцейського доведено, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння без виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, визначених п. 4 розділу І Інструкції, а такі ознаки як звужені чи розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, зазначені працівником поліції формально.
Також слід зазначити, що приєднаний до матеріалів справи відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського є неповним та не відображає усіх обставин та відомостей про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.
Порядок застосування органами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису визначається Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ даної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
Згідно з пунктом 1 розділу VІІ зазначеної Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відео реєстраторів;
У той же час, приєднаний до справи відеозапис містить тривалі перерви, що вказує на примусове відключення відео реєстратору або ж самовільне видалення частини відеоматеріалу, на якому зафіксовані згода ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
У пункті 19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 зроблено висновок, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
У постанові Київського апеляційного суду від 30 травня 2022 року у справі № 361/1305/22 зроблено висновок, що порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису щодо безперервності свідчать про самовільне видалення поліцейськими частини відеоматеріалу або примусове відключення відео реєстратору. З цих підстав відеозаписи не можуть бути визнані беззаперечними самостійними доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, встановлено, що час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та час вчинення адміністративного правопорушення, який зазначений у протоколі не збігається із часом, який відображається та який зафіксований на відеозаписі місця події, що відбувалась 14.03.2024р. Зокрема, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 о 17:33 год. керував транспортним засобом, хоча з 17:19 його транспортний засіб вже був зупинений.
Підсумовуючи викладене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що співробітники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, із відеозапису вбачається, що під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 уповноваженою посадовою особою, яка складає протокол, не доводився зміст статті 63 Конституції України та не роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, що в свою чергу свідчить на невиконання особою, яка склала такий протокол, вимог ч.4 ст.256 КУпАП, та має наслідком порушення права на захист.
Зазначені обставини із врахуванням положень Інструкції та аналізу доказів не можуть розцінюватися як порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, що вказує про відсутність в діях ОСОБА_1 обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а зробив висновок, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шабельник проти України» зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Таким чином, матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, не містять опису дій водія щодо ухилення від огляду, а один лише протокол про адміністративне правопорушення, складений службовою особою органу поліції, не може вважатися достатнім доказом вини особи без підтвердження даних, зазначених у ньому, іншими належними та допустимими доказами.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості особи, приходжу до висновку про не доведення наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 247, ст.283, ст.284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Пелих О.О.