Справа №297/1806/24
31 травня 2024 року м. Берегове
Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Фейір О. О., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , із вищою освітою, не працюючого, не одруженого, громадянина України,
за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147487 від 14 квітня 2024 року, 14 квітня 2024 року, близько 07:40 год., прикордонним нарядом "Група реагування" на напрямку 203 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Дийда (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 200 метрів від лінії державного кордону України, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно з громадянином України ОСОБА_2 при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України, який під час затримання на неодноразові законні повторювані вимоги військовослужбовців ДПСУ зупинитись не відреагував та разом з останнім вдався до втечі в напрямку лінії державного кордону.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
13.05.2024 до суду надійшло заперечення захисника Сауха Р.П. по даній справі, згідно якого 14 квітня 2024 року близько 07:40 год. ОСОБА_1 разом зі своїм товаришем приїхав в м Берегове Закарпатської області, для придбання автомобіля по оголошенню, так як ОСОБА_1 займається волонтерською діяльністю, і автомобіль, за яким вони їхали мав бути придбаний для потреб ЗСУ. Однак, на одній з вулиць міста Берегове їх зупинили та затримали невідомі особи, та без будь-яких пояснень потягнули до свого авто, де відібрали документи та телефони. Через деякий час ОСОБА_1 привезли на прикордонну заставу у не відомому йому населеному пункті, (як потім виявилось це було с. Астей), та звинуватили в намаганні незаконного перетину кордону, змусили їх підписати документи про відмову від адвоката, та розгляд справи без особистої присутності. Разом з тим, впротоколі про адміністративне затримання від 14 квітня 2024 року, не визначено ні місце зупинки ОСОБА_1 , не проведено відео фіксацію щодо описаних в протоколі про адміністративне правопорушення подій, не зафіксовано показів свідків. Вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП. А тому вважає, що діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, у зв'язку з чим просив провадження у справі закрити.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП України передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП .
Так, диспозиція ч. 2 ст. 185-10 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України вчинену групою осіб.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147487 від 14 квітня 2024 року вбачається, що 14 квітня 2024 року, близько 07:40 год., на напрямку 203 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Дийда, на відстані близько 200 метрів від лінії державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 в складі групи осіб, при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України, який під час затримання на неодноразові законні повторювані вимоги військовослужбовців ДПСУ зупинитись не відреагував та разом з останнім вдався до втечі в напрямку лінії державного кордону.
Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (фото, відео фіксації, пояснень свідків, і т.д.) щодо дій особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності ОСОБА_1 , які вказували б на злісну непокору законній вимозі військовослужбовців Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, та підтвердили б факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
А тому вважаю, що обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147487 від 14 квітня 2024 року не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Разом з тим, сам же протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №147487 від 14 квітня 2024 року не може бути покладений в основу доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Таким чином, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законній вимозі військовослужбовців Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону.
Вищевикладене свідчить про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У відповідності до вимог ст. 7 ч.1 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 185-10, 247, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Олександр ФЕЙІР