61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.06.2024 Справа №905/422/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м.Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Костянтинівка Донецької області
про стягнення 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн - заборгованість по процентах; 1932,05грн - заборгованість за комісією,
без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , м. Костянтинівка Донецької області про стягнення 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн - заборгованість по процентах; 1932,05грн - заборгованість за комісією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежним виконання відповідачем умов договору №400262-КС-001 від 29.09.2021 про надання кредиту, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 5519,51грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав такі документи: договір №400262-КС-001 від 29.09.2021 про надання кредиту, пропозицію укласти договір (оферта) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору №400262-КС-001, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), платіжне доручення №32275 від 29.09.2021, Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 525-526, 530, 554, 610, 612, 625, 626, 628, 639, 652, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/422/24 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 20.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» , м.Київ залишено без руху. Встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/422/24. Справу №905/422/24 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у строк до 15.04.2024 докази з інформацією, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці №№ НОМЕР_1 за період з 29.09.2021 по 08.08.2023 включно.
06.05.2024 на виконання ухвали господарського суду від 02.04.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», засобами поштової кореспонденції, надіслало лист з інформацією стосовно ОСОБА_1 .
Відповідач повідомлявся про відкрите судове провадження у справі №905/422/24 шляхом направлення копії ухвали суду від 02.04.2024 на адресу реєстрації відповідача, а також на адресу для листування та фактичного проживання відповідно до інформації Міністерства соціальної політики, поштові конверти повернулися на адресу суду з причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Судом передавалась телефонограма відповідачу, яка прийнята останнім, та розміщувалось повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.
Таким чином, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.
У встановлений судом строк від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про відкрите судове провадження, судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
29.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач, кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Самойленко Інною Борисівною (далі - відповідач, позичальник), на основі прийнятої відповідачем (акцептованої) пропозиції (оферти) позивача, укладено договір про надання кредиту (електронна форма) №400262-КС-001 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Строк кредиту: 24 тижнів; процентна ставка: в день 0,86732500 (фіксована); комісія за надання кредиту: 3000,00грн; загальний розмір кредиту: 20000,00грн; термін дії договору до 16.03.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 44040,00грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої незабороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п. 1 договору).
Згідно з п.2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір (п.5 договору).
Відповідно до п.8 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
Договір про надання кредиту (електронна форма) №400262-КС-001 від 29.09.2021 підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-7518 29.09.2021 о 13:44:30.
Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджених наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 22.06.2021 №10-ОД, (далі - правила) визначають загальні положення (розділ 1), інформаційне забезпечення договору та дії, що передують його укладенню (розділ 2), порядок укладення договору (розділ 3), права та обов'язки сторін договору (розділ 4), порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту (розділ 5), відповідальність сторін (розділ 7) та інші умови.
Договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (п.3.1.6 правил).
Відповідно до п.3.1.7 правил укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Підпунктом 4.2.2.2 п.4.2.2 правил встановлено обов'язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та додатковою угодою, до закінчення терміну дії договору, що кореспондує праву кредитодавця, наведеному у пп. 4.3.1.3 п.4.3.1 правил, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором та додатковою угодою.
За змістом п. 4.4.4. правил вказаний позивальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У розділі 5 правил визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту: обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування (п. 5.1 правил); заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту, при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п. 5.4 правил); у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п'яту чергу - сума кредиту (п. 5.6 правил).
Матеріали справи містять анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com/) від 08.08.2023, яка містить інформацію, зокрема щодо позичальника та його номеру банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів.
Також до матеріалів справи долучено візуальну форму послідовності дій клієнта.
Кредитодавець на виконання умов договору перерахував позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №32275 від 29.09.2021 на суму 20000,00грн.
Позивач вказує, що відповідач здійснив частково платежі за договором на загальну суму 19950,00грн, з яких 18535,11грн зараховані на погашення кредиту, 346,94грн зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та 1067,95грн зараховані на погашення комісії.
Перерахування грошових коштів позивачем відповідачу підтверджується також випискою по картці 4149-6293-8282-9065 за період з 29.09.2021 по 08.08.2023, наданою АТ КБ «ПриватБанк».
За розрахунком позивача, у відповідача обліковується заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн заборгованість по процентах; 1932,05грн - заборгованість за комісією.
Також за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 08.02.2021. ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 14.04.2023 за власним рішенням.
Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості у загальному розмірі 5519,51грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (207 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону визначено порядок укладення електронного договору, а саме, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 3 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону).
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що відповідачем прийняті (акцептовані) пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» щодо укладення договору №400262-КС-001 від 29.09.2021 про надання кредиту та додаткових угод.
У справі №524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Договір містить відмітки про підписання документу електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Дії, вчинені відповідачем для укладання договору, відображені в візуальній формі послідовності дій клієнта.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
На підставі викладеного, судом встановлено, що сторонами укладено договір №400262-КС-001 від 29.09.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та вважається укладеним в письмовій формі.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання кредиту позивач перерахував позичальнику кредитні кошти на зазначений в договорі банківський рахунок/карту в загальному розмірі 20000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №32275 від 29.09.2021 на суму 20000,00грн.
Відповідач отримання суми кредиту не спростовує та не заперечує.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказує позивач та не спростовує відповідач, останній здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 19950,00грн, з яких 18535,11грн зараховані на погашення кредиту, 346,94грн зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та 1067,95грн зараховані на погашення комісії. За розрахунком позивача, у відповідача обліковується заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн заборгованість по процентах; 1932,05грн - заборгованість за комісією,
Докази сплати заборгованості за наданим кредитом та нарахованими процентами відповідачем не надані, розмір заборгованості не спростовується та не заперечується.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Господарський суд має юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спору, у якому стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі №904/1083/18, від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18.
Судом встановлено, що відповідач припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 14.04.2023.
З Анкети клієнта вбачається, що грошові кошти були отримані відповідачем для здійснення саме підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу, що зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ до ОСОБА_1 , м.Костянтинівка Донецької області про стягнення 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн заборгованість по процентах, 1932,05грн - заборгованість за комісією, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) 5519,51грн, з яких 1464,89грн - заборгованість по кредиту, 2122,57грн заборгованість по процентах, 1932,05грн - заборгованість за комісією, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 03.06.2024.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.