61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.06.2024 Справа №905/536/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Паустовського Артема Анатолійовича, м.Мирноград, Донецька область
про стягнення штрафу у розмірі 198885,00грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Паустовського Артема Анатолійовича, м. Мирноград, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 198885,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №65386161 за залізничною накладною №48871248, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 198885,00грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.307 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав до суду копію залізничної накладної №48871248, оригінал комерційного акту №450003/243 від 01.10.2023, копії комерційного акту №450003/243/01 від 01.10.2023, актів загальної форми №3272Т від 30.09.2023, №618 від 01.10.2023, виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, витягів з технічних паспортів ваг, наказу №425 від 01.09.2023, 610/ос від 13.06.2023, посадових інструкцій.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/536/24 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/536/24. Справу №905/536/24 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
25.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку, якщо суд дійде висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог - зменшити розмір штрафу до 12394,28грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не забезпечив станцію вагами в місцях загального користування, тому сторони погодили зважування шляхом обміру. Відповідач вказує, що позивач отримав прибуток за перевезення, йому не спричинено жодних негативних наслідків і збитків, стягнення штрафу призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін. Також відповідач зазначає про недоліки складеного комерційного акту, оскільки він не підписаний начальником вантажного двору. У випадку задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір штрафу, посилаючись на те, що в діях відповідача відсутня його вина; відповідач своєчасно і в повному обсязі здійснив оплату за перевезення; позивач є природним монополістом, є більш економічно стабільним підприємством, яке має постійне надходження коштів, тоді як відповідач є фізично особою-підприємцем та здійснює діяльність на території можливих бойових дій; збитки позивачу не спричинені, штраф у розмірі 500% від встановленої вартості не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості. Також відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
До відзиву позивач долучив лист №44 від 05.09.2023, телеграму №2007/1423 від 05.09.2023, лист від 22.04.2024, акт загальної форми №1834 від 30.09.2023, податкову декларацію.
30.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує позовні вимоги. Позивач посилається на те, що належною підставою для відповідальності відповідача є належно складений комерційний акт, а штраф з вантажовідправника стягується незалежно від наявності збитків. Позивач також вказує, що ваги повірені належним чином, а підписанти комерційного акту мають на це повноваження відповідно до їх посадових/робочих інструкцій. Щодо способу зважування, то за позицією позивача зважування відбулось у передбачений законодавством спосіб. Позивач заперечує щодо пропуску строку позовної давності, оскільки сторони погодили збільшення строку позовної давності у п. 7.3 договору про надання послуг з перевезення вантажу. Позивач також заперечує щодо зменшення штрафу, оскільки АТ «Укрзалізниця» є державною компанією та як стратегічне підприємство залізничного транспорту виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів, перебуває у тяжкому фінансовому стані на теперішній час.
07.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просить звільнити відповідача від відповідальності, оскільки в діях відповідача відсутня вина, та вибір способу зважування шляхом обміру сталося з вини позивача, який не забезпечив станцію ваговими приладами. Також відповідач підтримує клопотання про зменшення розміру штрафу. Відповідач наполягає на тому, що сторонами погоджено визначення маси вантажу за обміром, однак позивач під час перевірки застосував інший спосіб визначення маси вантажу, і логічно, що результати зважування будуть різними.
Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про відкрите судове провадження, судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
05.09.2023 Фізична особа-підприємець Паустовський Артем Анатолійович (ФОП Паустовський А.А., відповідач) звернуся до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» листом №44, у якому просив надати дозвіл на відвантаження кам'яного вугілля з визначенням маси вантажу у вагоні за обміром з 06.09.2023.
Телеграмою №2007/423 від 05.09.2023 відповідача повідомлено про дозвіл виконувати визначення маси вантажу вугілля кам'яне при навантажені зі станції Добропілля за обміром. Відповідальність за достовірність визначення та зазначення маси вантажу в перевізних документах покладається на вантажовідправника.
29.09.2023 зі станції Добропілля Донецької залізниці ФОП Паустовський А.А. на станцію Рожнятів Львівської залізниці на підставі залізничної накладної №48871248 направило вантаж вугілля кам'яне, навалом.
Під час оформлення залізничної накладної відправник визначив масу вантажу у вагоні №65386161 у розмірі 69000кг.
Відповідно до розділів 26 та 28 залізничної накладної №48871248 маса вантажу визначена вантажовідправником шляхом обміру.
Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом відповідач у розділі 55 відповідних накладних.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.
До матеріалів справи надано акт загальної форми ГУ-23 №618 від 01.10.2023.
На підставі акту загальної форми ГУ-23 №439 від 05.06.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023, в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що 01.10.2023 проводилось контрольне зважування вагону №65386161, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Вугілля кам'яне марки Г(Г2) (0-200)», насипом, навантаження нижче бортів на 300мм, вологість - 9%, марковано вапном, вага брутто не вказана, тара - 23900кг, вага нетто 69000кг. При зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Опанасюка О.М., агента комерційного ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 , на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 14.03.2023, виявилось вага брутто 88600кг, тара за документом 23900кг, вага нетто 64700кг, що менше ваги, вказаної в документі на 4300кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 60-70см, марковано вапном. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Просипання вантажу немає. В технічному стані вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023 підписали заступник начальника станції ОСОБА_3 , агенти комерційні ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Зважування вагону здійснено на 150тн тензометричних вагонних вагах згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) (вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, заводський №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяці, та відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 14.03.2023.
До матеріалів справи надані наказ №425 від 01.09.2023 про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти, наказ про призначення ОСОБА_3 заступником начальника станції №610/ос від 13.06.2023, посадові інструкції начальника станції, агента комерційного.
На станції призначення в примірнику комерційного акту №450003/243/01 від 01.10.2023, у розділі Є «Відмітка станції призначення про стан вантажу, який з актом попутної станції» вказано, що вантаж видано згідно комерційного акту.
У зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем кількості вантажу у вагоні №65386161 за залізничною накладною №48871248, позивачем нараховано штраф на підставі ст. 118 Статуту залізниць України у загальному розмірі 198885,00грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Стаття 2 Статуту визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України, накладна №48871248 є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків за договором перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до розділів 26 та 28 залізничної накладної №48871248 маса вантажу визначена вантажовідправником шляхом обміру; правильність внесених відомостей до вказаних накладних підтвердив своїм підписом представник відправника у розділі 55 відповідної накладної.
Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладних.
Відповідно до статті 24 Статуту, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті, у зв'язку з чим суд досліджує правильність складання комерційних актів.
Так, з метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу до матеріалів справи надано комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023.
За змістом комерційного акту №450003/243 від 01.10.2023, при зважуванні на справних вагонних вагах 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 14.03.2023, виявилось вага брутто 88600кг, тара за документом 23900кг, вага нетто 64700кг, що менше ваги, вказаної в документі на 4300кг.
Комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023 підписали заступник начальника станції Опанасюк О.М., агенти комерційні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо повноважень підписантів, то пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу (п. 8 Правил складання актів).
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Судом встановлено, що наказ №425 від 01.09.2023 про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти, в якому вказані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їхні посадові інструкції є належними доказами на підтвердження наявності у таких осіб повноважень на підписання комерційних актів.
Зважування вагону здійснено на 150тн тензометричних вагонних вагах згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) (вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, заводський №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, та відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 14.03.2023, огляд перевірка - 25.08.2023.
Відповідно до ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).
Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила видачі вантажів) передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому
Однак, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна позиція викладена в п.3.18 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її встановлення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Отже, залізницею правомірно обрано спосіб перевірки маси вантажу шляхом зважування.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023 за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №450003/243 від 01.10.2023, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Провізна плата за перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної №488712483 у вагоні №65386161 становить 39777,00грн.
Згідно з приписами ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, заявлений штраф у п'ятикратному розмірі, нарахований на підставі комерційного акту, від провізної плати становить 198885,00грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 198885,00грн є правомірними.
Також відповідач заявив клопотання про звільнення його від відповідальності на підставі ч. 3 статті 219 Господарського кодекс України, або у разі відсутності підстав для звільнення від відповідальності - зменшити розмір неустойки.
Відповідно до ч. 3 статті 219 Господарського кодекс України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд звертає увагу відповідача, що штраф, передбачений статтями 118 та 122 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від наявності вини.
Враховуючи викладене, лише відсутність вини відповідача не є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності.
Поряд з цим, суд вбачає підстави для зменшення штрафу з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.
Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.
Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Як вбачається з матеріалів справи, станція Добропілля Донецької залізниці не обладнана пристроями для зважування вагонів та сторона позивача підтвердила можливість відповідача здійснити визначення маси вантажу шляхом обміру.
Поряд з цим, ст. 10 Статуту передбачено, що для виконання вантажних операцій станції згідно з їх спеціалізацією повинні мати обладнані належним чином споруди і пристрої в місцях загального користування.
Для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої (ст. 13 Статуту).
Отже на позивача як перевізника покладається обов'язок із забезпечення обладнати станції необхідними пристроями для визначення маси вантажу.
Позивач не спростовує, що станція Добропілля Донецької залізниці всупереч приписам Статуту не обладнана належним чином.
Оскільки АТ «Укрзалізниця» займає монопольне становище, то відповідач позбавлений можливості обрати іншого контрагента у цій сфері взаємовідносин.
Крім того, з огляду на попереднє звернення відповідача до позивача щодо отримання дозволу визначати масу вантажу шляхом обміру, суд дійшов висновку, що відповідач діяв добросовісно.
Суд враховує, що при зважуванні виявлена недостача, що не призводило до перевищення вантажопідйомності вагону, а отже вчинене відповідачем правопорушення не створювало небезпеку під час перевезення.
Судом також враховується, що сторони здійснюють підприємницьку в умовах воєнного стану, поряд з цим, вчинене відповідачем правопорушення не завдало збитків залізниці та не вплинуло на майновий стан позивача, у той час як стягнення штрафу в заявленому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та за встановлених обставин не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись принципами справедливості та співрозмірності, з огляду на добросовісність дій відповідача, суд дійшов висновку про зменшення штрафу на 90%, тобто до 19888,50грн.
Також відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Отже наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.
Позивач посилається на п. 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, однак, ані договір, ані прийняття в цілому пропозиції (акцепту) відповідачем суду не надано, тому у спірних взаємовідносинах застосовується скорочений шестимісячний строк позовної давності.
Перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправленого вантажу відповідачем, про що складено комерційний акт №450003/243 від 01.10.2023, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що позов направлений до суду 25.03.2024, що підтверджується поштовим штампелем АТ «Укрпошта» на описів вкладення у цінний лист.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що шестимісячний строк для пред'явлення позовних вимог залізницею про стягнення штрафу за неправильно визначену масу вантажу у залізничній накладній на підставі комерційного акту №450003/243 від 01.10.2023 станом на дату подання відповідного позову не сплинув.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 74, 77, 86, 123, 127, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро до Фізичної особи-підприємця Паустовського Артема Анатолійовича, м.Мирноград, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 198885,00грн задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Паустовського Артема Анатолійовича, м.Мирноград, Донецька область ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код: 40081237) штраф у розмірі 19888,50грн та судовий збір у розмірі 3028,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 03.06.2024.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.