Номер провадження: 22-ц/813/3895/24
Справа № 501/284/22
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.
Доповідач Комлева О. С.
04.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2023 року, постановленого під головуванням судді Пушкарського Д.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» про захист прав споживачів, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») про захист прав споживачів, в якому просила:
- зупинити нарахування відсотків, пені та штрафних нарахувань за договором №77564667 про надання споживчого кредиту, укладений 09.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»;
- визнати договір №77564667 про надання споживчого кредиту, укладений 09.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» недійсним;
- стягнути з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 09.09.2021 року, в електронному вигляді, шляхом реєстрації на інтернет сайті https://mycredit.ua за допомогою одноразового ідентифікатора шляхом отримання СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вигляді коду та виконання певних дій, укладено договір позики №77564667 від 09.09.2021 року, згідно якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», надало кредит у сумі 13342 грн., які були перераховані на її картковий рахунок № НОМЕР_2 зі строком повернення кредиту 09.10.2021 року, зі сплатою 1,99% за кожен день користування, що становить 726,35% річних (1,99 х 365 днів).
Також позивачка зазначила, що відповідачем в порушення вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2,3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» не направило їй копії договору з додатками, а якщо фінансовою установою проігнорована така вимога, то це є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно ч.2 п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо піж час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Також договір не містить її підпису. З метою з'ясування чи існує заборгованість у позивача та з чого вона складається, представник позивача адвокат Пасічник О.В. звернулась до відповідача з адвокатським запитом, на що відповідач надав копію договору №77564667 від 09.09.2021 р. та додаток №1 до нього, з якого не зрозуміло як обчислюються відсотки (а.с.11).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Зупинено нарахування відсотків, пені та штрафних нарахувань за договором №77564667 про надання споживчого кредиту, що був укладений 09.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Визнано договір №77564667 про надання споживчого кредиту, що був укладений 09.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» недійсним.
Стягнуто з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Стягнуто з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про неповідомлення споживача про умови кредитування, ненадання доказів про те, що саме позивачем було підписаний договір є незаконними та необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції не було взято до уваги, що під час укладення договору позичальником було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики від товариства, крім того, відповідач самостійно визначав для себе необхідний обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з товариством у договірні відносини на умовах, визначених правилами, а тому договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону України «Про електронну комерцію».
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання призначене на 21 травня 2024 року сторони не з'явилися, були сповіщені належним чином шляхом направлення судових повісток на електронні адреси, зазначені ОСОБА_1 у позові та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у апеляційній скарзі (а.с. 1,74, 105-106).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 відповідач не дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується за наступних підстав.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09 вересня 2021 року, в електронному вигляді, шляхом реєстрації на інтернет сайті https://mycredit.ua за допомогою одноразового ідентифікатора шляхом отримання СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вигляді коду та виконання певних дій, укладено договір позики №77564667 від 09.09.2021, згідно якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» ЕДРПОУ 39861924 (відповідач по справі), у сумі 13342,00 грн., зі строком повернення кредиту 09.10.2021 року, зі сплатою 1,99% за кожен день користування, що становить 726,35 % річних (1,99 х 365 днів) (а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору надало кредит у сумі 13342,00 грн., які було перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13).
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про визнання кредитного договору недійсним з підстав не повідомлення споживача про умови кредитування та не узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими, помилковим, з підстав того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зупинення нарахування відсотків, пені та штрафних нарахувань, суд першої інстанції виходив з того, що данні вимоги є похідними від вимог про визнання кредитного договору недійсним, а в зв'язку з тим, що кредитний договір визнано судом першої інстанції недійсним, також підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги.
Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується в повній мірі, за наступних підстав.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтями 253, 254 ЦК України визначено, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Згідно із статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту зупинення нарахування відсотків, пені та штрафних нарахувань, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Нарахування позивачу відсотків, пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Вирішуючи спір, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині зупинення нарахування відсотків,пені та штрафних нарахувань за договором, у зв'язку з обранням неефективного способу захисту своїх прав, що свідчить про безпідставність заявленого ОСОБА_2 позову в цій частині.
Відповідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Установлено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як споживач за подання позову, пов'язаного з порушенням її прав.
За приписами ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, апеляційна скарга ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підлягає задоволенню, рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів дійшла до висновку про те, що судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно компенсувати ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у розмірі 2977,20 грн.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (04 червня 2024 року).
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» - задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2023 року - скасувати.
Прийняти постанову.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 2977 гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04 червня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова