іменем України
31 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/764/24
Головуючий у першій інстанції - Овчарик В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/875/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2024 року (місце ухвалення - м. Ічня, повний тест рішення складено 30.04.2024) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 з 09 грудня 2022 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування посилалась на те, що з 18.04.1984 по 09.12.2022 заявниця перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу фактичні шлюбні відносини між ними не припинились, спільне проживання продовжили. Заявниця зазначає, що з дня розірвання шлюбу і по день смерті ОСОБА_2 вони проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, мали спільний побут, вели спільне господарство, обробляли город. За останні роки життя ОСОБА_2 заявниця опікувалася ним, лікувала, після його смерті здійснила поховання.
Встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 необхідно для оформлення спадщини, яка відкрилась після померлого ОСОБА_2 , оскільки заповіту за життя він не склав, інші особи, які б бажали прийняти спадщину відсутні.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю відмовлено.
Обґрунтовуючи рішення суд прийшов до висновку, що факт проживання однією сім'єю з 09.12.2022 по 26.09.2023 підтверджений у судовому засіданні письмовими доказами, поясненнями самої ОСОБА_1 та свідків, однак вказаний період є меншим ніж п'ять років, що позбавляє заявницю права на спадкування саме за ст. 1264 ЦК України, а тому встановлення такого факту не породить юридичного наслідку, а саме спадкування ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 судом відмолено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Сакун І.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30.04.2024, та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, суд прийшов до передчасного висновку про відсутність у заявниці права на спадкування та про відмову у задоволенні заяви, судом не повно з'ясовано фактичні обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Посилаючись на ст. 1264 ЦК України, п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ч. 2 ст. 3 СК України апелянтка зазначає, що факт проживання однією сім'єю підтверджено у судовому засіданні, про що зазначено у оскаржуваному рішенні. Тобто, фактично заявниця та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю більш ніж п'ять років, а саме з 18.04.1984 по 26.09.2023, тому вважає, що саме цей період часу проживання повинен бути врахований при оформленні спадкових прав ОСОБА_1 .
У скарзі зазначає, що на день відкриття спадщини шлюб між ними було розірвано, ОСОБА_1 є спадкоємицею саме четвертої черги, а не першої. Фактичне проживання однією сім'єю за спірний період лише свідчить про належність заявниці до спадкоємців четвертої черги, а не про відсутність права на спадкування, як зазначив суд у оскаржуваному рішенні.
Посилається на лист державного нотаріуса Ічнянської державної нотаріальної контори якою заявниці рекомендовано звернутися до суду, нотаріусу було достеменно відомо про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі і про те, що шлюб було розірвано, саме 09.12.2022. Проте, нотаріусом не було відмовлено заявниці у видачі свідоцтв про право на спадщину з підстав того, що вона не має права на спадкування, а саме було рекомендовано звернутися до суду за для встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. У листі №349/02-14 від 28.03.2024 державний нотаріус у ствердній формі зазначила, що «Згідно Ваших слів Ви є спадкоємцем 4-ї черги, згідно статті 1264 Цивільного кодексу України, оскільки проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини».
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від Ічнянської міської ради Чернігівської області до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Сакун І.А., обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, рішення суду першої інстанції зміні, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кобижча Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 6).
Після смерті останнього відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 1,4707 га та 1,4855 га згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 062029 та серії ЧН № 015692 відповідно (а.с. 10, 11).
Згідно копії рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.11.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.04.1984 по 09.12.2022 (а.с. 7).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 01.02.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25.10.1999 (а.с. 5).
Згідно довідки № 03-27/136/12 від 25.03.2024 ОСОБА_2 на день своєї смерті 26.09.2023 був зареєстрований разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
З довідки № 03-27/234/12 від 04.10.2023, виданої Припутнівським старостинським округом Ічнянської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 за власний рахунок провела поховання ОСОБА_2 (а.с. 9).
Відповідно до акту обстеження проживання сім'ї ОСОБА_1 № 03-23/70/12 від 27.03.2024 встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 26.09.2023 у домогосподарстві по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - невістка, яка не проживає, ОСОБА_4 - онука, яка не проживає. Померлий ОСОБА_2 за даною адресою проживав постійно, присадибну ділянку обробляли разом з ОСОБА_1 . Невістка з онукою уже більше 10 років знаходяться за кордоном. Домогосподарство у задовільному стані. Будинок загальною площею 56 кв. м., 2 житлові кімнати. У дворі господарські будівлі (а.с. 28).
З копії спадкової справи № 36/2024, заведеної Ічнянською державною нотаріальною конторою 07.02.2024, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с. 22), проте згідно листа Ічнянської державної нотаріальної контори № 349/02-14 від 28.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини для визнання її спадкоємцем, передбаченим ст. 1264 ЦК України - 4-ї черги за законом (а.с. 12, 23).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт проживання однією сім'єю з 09.12.2022 по 26.09.2023 підтверджений у судовому засіданні письмовими доказами, поясненнями самої ОСОБА_1 та свідків, однак вказаний період є меншим ніж п'ять років, що позбавляє заявницю права на спадкування саме за ст. 1264 ЦК України, а тому встановлення такого факту не породить юридичного наслідку, а саме спадкування ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 судом відмолено.
З висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю погоджується суд апеляційної інстанції, проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено, що судами можуть розглядатися заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Між тим, за змістом п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 з 09 грудня 2022 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою встановлення факту проживання з померлим ОСОБА_2 є оформлення прав на спадкове майно останнього, а саме на земельні ділянки площею 1,4707 га та 1,4855 га згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 062029 та серії ЧН № 015692 відповідно.
Разом з тим, матеріали справи містять акт обстеження проживання сім'ї ОСОБА_1 № 03-23/70/12 від 27.03.2024 з якого вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 26.09.2023 у домогосподарстві по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - невістка, яка не проживає, ОСОБА_4 - онука, яка не проживає (а.с. 28).
З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції встановлено, що померлий ОСОБА_2 мав сина - ОСОБА_5 у якого є неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є онукою померлому ОСОБА_2 . Інших відомостей матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка вважається такою, що прийняла спадщину, виходячи з вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Справи про встановлення факту переважно розглядаються в порядку окремого провадження, і заявник повинен зазначати заінтересованою особою не орган місцевого самоврядування, а особу, що має право на спадкування та яка не заперечує проти задоволення заяви.
Таким чином, місцевий суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, не встановив всі фактичні обставини справи та ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до ч. 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2024.
Головуючий Судді :