№ 2-9363/10
01 жовтня 2010 року І ллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іллічівського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області в особі сектора громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб, третя особа: Житлово-комунальне підприємство по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполя про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку,
У серпні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що їй на підставі свідоцтва про право власності № 34729 від 07.04.2006р. та свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-4 від 15.01.2009р. належить квартира АДРЕСА_1, в якій з 1965 року зареєстрована вона, а з 1983 року за її згодою була зареєстрована її дочка ОСОБА_2, котра до 2010 року не жила та не користувалась квартирою. З 2009 року позивачка не має можливості користуватись квартирою, оскільки її дочка ОСОБА_2 вимагає оформити на неї квартиру, неодноразово крала документи, наносила їй тілесні ушкодження, у травні 2010 року вигнала з квартири та до теперішнього часу не впускає її. Весь цей час позивачка не живе у своїй квартирі, ночує у сусідів, друзів, приятелів. В зв'язку з неправомірними діями відповідачки вона 06.05.2010р. зверталася до Іллічівського райвідділу міліції із заявою про заподіяння тілесних ушкоджень, однак постановою від 08.05.2010р. у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 було відмовлено, застосувати до неї міри примусового впливу неможливо, оскільки ОСОБА_2 має реєстрацію на спірній житловій площі. Вважає, що діями відповідачки порушені її права власника майна, оскільки вона утворює перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. Просила виселити відповідачку зі спірної квартири та зняти її з реєстраційного обліку.
В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала, вважала, що відповідачка незаконно проживає в її квартирі, просила суд позов задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, вказала, що проживає в спірній квартирі з народження, а прописана з дня отримання паспорту. Вказала, що ніяких перешкод позивачці у користуванні нею квартирою не створює, а конфлікти провокує саме вона. Іншого житла в місті не має. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідачки ОСОБА_3, яка діє за довіреністю, в судовому засіданні проти позову заперечувала, оскільки вважає, що відповідачка іншого житла не має, жодних перешкод у користуванні житлом позивачкою не створювала.
Представник ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя Стародубцева Н.В., що діє за довіреністю, проти задоволення позову не заперечувала.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 34729/н від 07.04.2006р. та свідоцтва № 1-44 від 15.01.2009р. про право на спадщину за законом після чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
З особового рахунку на квартиру вбачається, що відповідачка зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1.
Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що відповідачка вселилась у квартиру та була в неї зареєстрована за згодою позивачки.
Відповідно до ст.157 ЖК України члена сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК.
Відповідно до ст.116 ЖК України виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення може мати місце у разі якщо наймач, член його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України”, при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що відповідачка зловживає алкоголем та у стані алкогольного сп'яніння знущається з матері, б'є її, оскорбляє, що робить неможливим проживання позивачки у квартирі разом із відповідачкою.
Суд не може прийняти до уваги пояснення свідків, оскільки у справі немає будь-яких свідчень про те, що відповідачка ОСОБА_2 створює умови, за яких спільне з нею проживання (в сенсі ст.116 ЖК) є неможливим, тому передбачені законом підстави для її виселення відсутні.
В матеріалах справи є копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві позивачки щодо сімейного конфлікту з дочкою ОСОБА_2 та внуком ОСОБА_8, з яким вона не погоджується в судовому засіданні, але ж її дії свідчать протилежне, оскільки постанову позивачка не оскаржувала у встановленому законом порядку, більше до компетентних органів щодо неналежної поведінки відповідачки не зверталась.
За таких обставин, суд позбавлений можливості прийти до висновку, що відповідачка підлягає виселенню з квартири на підставі ст.116 ЖК України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 з належної їй квартири задоволенню не підлягають.
З цих же підстав суд відмовляє позивачці в задоволенні позову в частині зняття відповідачки з реєстрації.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.109, 116, 157 ЖК України, п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України”, суд-
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, Іллічівського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області в особі сектора громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити .
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: