6 жовтня 2010 року справа № 2-а-6985/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області
до державного підприємства «Управління капітального будівництва Києво - Святошинського району»
про стягнення заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій, -
Управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Управління капітального будівництва Києво - Святошинського району» (надалі - відповідач) про стягнення на користь позивача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 681, 56 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, що підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Обов'язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками.
Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
Представник позивача у судове засідання 06.10.2010 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду письмове клопотання про визнання адміністративного позову у повному обсязі та про розгляд справи за його відсутності .
Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Крім цього, в силу положень частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом всього часу судового розгляду відповідач може визнати адміністративний позов у повному обсязі, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за квітень, травень та червень місяці 2010 року у розмірі 681, 56 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон України «Про пенсійне забезпечення»).
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.
До 15.03.2000 згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону України від 16.05.1996 № 198/96-ВР) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, у розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.
У лютому 2000 року частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено згідно із Законом України від 17.02.2000 № 1461-III. Цим же Законом внесено зміни до Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з якими фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віднесено до об'єкту оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.
До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (надалі - Інструкція).
Порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився із набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон України № 1058-IV).
Так, приписами частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за квітень, травень та червень місяці 2010 року (а.с.9-10) у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на загальну суму 681, 56 грн.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій призначених за списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 681, 56 грн. суду не надано.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Управління капітального будівництва Києво - Святошинського району» (ідентифікаційний код 24885090, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 33-А) на користь Управління Пенсійного фонду України у Києво - Святошинському районі Київської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за квітень, травень та червень місяці 2010 року у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 56 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Д. Панченко
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови Ї 06.10.2010 року.